“Твердопаливні пічки є не лише у сільській місцевості. У Львові люди використовують дрова як паливо у газових пічках. Через нещільності в димарі іскри, а також розігріті елементи можуть потрапити на горище і спричинити пожежу. Це поширені випадки. Коли іскри потрапляють на горючу основу, а горище це майже суцільно горюча основа, воно займається і швидко розгоряється”, – зазначає Віталій Туровцев.

Зі слів надзвичайника, коминярськими роботами мають займатись виключно сажотруси, еменесники таких повноважень не мають. А от у львівських комунальних підприємствах стверджують – нині сажотрус на вагу золота, адже професія “вимирає”. 

Звісно, можна і самотужки перевірити свою пічку. Для цього по ній треба постукати кулаком, звук обов’язково має бути глухим. Бо ж коли він дзвінкий, це означає, що все всередині обгоріло і піч завалена. Тягу можна визначити, піднісши до печі запальничку, або приклавши до отвору димовідводу папір, вогонь чи папір має затягувати догори. Якщо цього немає, значить димохід забитий, або має тріщину.

Димохід може забитись сміттям, а ще у них птахи люблять робити свої гнізда. Або ж сусіди, коли посваряться, можуть спеціально його прикрити… Правильно ж прочистити димохід не так легко, це має робити виключно коминяр!

У Галицькому районі міста здебільшого пічне та індивідуальне опалення. Тут є шість ЛКП, кожне із них обслуговує близько 357 будинків. 

“За штатом у нас мало б бути 14 сажотрусів, а зараз є 12. Це люди старшого віку. Нині є дві вакансії коминярів у ЛКП “Центральне” та “Айс­берг”. За нормою у них має бути три сажотруси, а є лише два. Зарплата сажотруса 1 525 грн. Це дуже мало для такої важкої роботи, – розповідає “Пошті” Олеся Волошенюк, завідувач сектору відділу експлуатації житлового господарства фонду відділу житлового господарства Галицької райадміністрації. 

– Нині більшість мешканців встановили вдома пластикові герметичні вікна та щільні двері. А для того, щоб нормально спалювався природний газ, потрібне надходження свіжого повітря, без цього в квартирах виникає вакуум. Наші будинки старі, здебільшого зведені ще в ХІХ ст., вентиляційні канали зношені, тому почастішали випадки отруєння чадним газом. Сажотруси приходять у квартиру і бачать, що тяги немає, а коли відчиняють пластикове вікно – вона з’являється”.

З її слів, кожне ЛКП складає графік профілактичного огляду димових та вентиляційних каналів. Щомісяця майстер виписує робочий листок на певний будинок і вписує туди власника квартири, де потрібно перевірити пічку. Тому люди знають, коли чекати коминяра і мусять впустити його додому. До того ж, кожен сажотрус має посвідчення, де вказано, в якому ЛКП він працює.

“Сажотрус повинен подивитись, які газові прилади є в квартирі і перевірити тягу димових та вентиляційних каналів. Згідно норми, димові канали від опалювальних печей треба перевіряти не рідше одного разу на рік перед початком опалювального сезону. В квартирах, де є газові водонагрівачі, колонки, перевіряти треба два рази на рік, перед і після опалювального сезону, – зазначає Олеся Волошенюк. 

–  Крім того, сажотруси перевіряють тягу на прохання мешканців у будь-який час. Бувають різні випадки, коли комин забивається, скажімо, в нього потрапив птах чи сміття. Тоді треба записатись у журналі викликів сажотруса або звернутись до головного інженера. Це безкоштовно, бо вже передбачено в тарифах за комунальні послуги”. 

Зі слів співрозмовниці, коминярів дуже бракує, додається до цієї проблеми і те, що нині цьому ремеслу майже ніде навчитись. Професії сажотруса не навчають у жодному навчальному закладі!

“Ми піднімали це питання в міськраді. Навіть були ініціаторами того, щоб навчати молодих коминярів і забезпечувати їх житлом у Львові, але поки її не втілили. Проте жодне училище нині не створить такого навчального напрямку,  професія відходить у минуле… Є у нас і приватні сажотруси, зокрема на вул. Богдана Хмельницького, 12. 

Це люди, які теж виконують коминярські роботи і дають розріз димоходів. Вони зобов’язані нести повну відповідальність за свою роботу, бо від цього залежить життя наших мешканців, вони мають ліцензії. Раз у рік сажотруси повинні проходити навчання, медогляд, їм треба вилізти не лише на горище, а й на покрівлю, тож треба мати силу втриматись на ній”, – каже Олеся Волошенюк. 

У Шевченківському районі Львова (тут дев’ять ЛКП) за штатом мало б бути десять сажотрусів, але наразі є лише шість. 

“Маємо чотири вакансії в ЛКП “Янів”, ЛКП-407 та ЛКП “Балатон”. Зарплата 1 750 грн. Вимоги серйозні, фахівець повинен пройти навчання в експертному центрі на вул. Хмельницького, 233. Там сажотруси можуть як пройти навчання, так і отримати відповідне посвідчення та йти працювати в ЛКП, – розповіла “Пошті” начальник відділу житлового господарства Шевченківської райадміністрації Надія Банах. – Втім, бажаючих вже рік шукаємо і не можемо знайти. Взагалі це платне навчання, але комунальне підприємство готове його повністю оплатити лиш би мати кваліфікованого коминяра”.

Зі слів співрозмовниці, бувають випадки, коли люди вдома самовільно встановлюють конвектори чи котли, а пічку викидають. Але перед цим обов’язково треба покликати сажотруса, аби намалював розріз димоходів та сказав, чи є можливість встановити в цьому будинку котел чи конвектор. Львів’яни не завжди розуміють, що це важливо і обов’язково, бо гарантує безпеку у домі.

Сихівський район (тут також є будинки із пічним опаленням) має лише двох сажотрусів – у ЛКП “Житловик-С”. Зарплата у них 1 525 грн. “В інших шести ЛКП є угоди із приватним підприємством “Управляюча компанія”, яке надає відповідні послуги і має на це ліцензію. Вони проводять черговий технічний огляд  димових каналів, періодичні перевірки та прочистку димових каналів навесні та восени. Також проводять позачергову перевірку, якщо мешканці скаржаться, що немає тяги”, – розповіла “Пошті” голова Сихівської райадміністрації Ірина Маруняк. 

У Франківському районі міста, зі слів керівника відділу житлового господарства райадміністрації Олени Шубик, треба 14 сажотрусів, а є лише 12. “Маємо вакансії у ЛКП “Сонячне” і “Сокільницьке”. Зарплата близько 1 800 грн. Люди у нас працюють більше двадцяти років, а нових немає. Ми скеровували заявки у центр зайнятості, але він не може знайти для нас коминярів, як і міськрада”, – каже Олена Шубик.

Зі слів співрозмовниці, без сажотрусів обійтись неможливо. Якщо б коминярів не було, то нікому було б прочищати димові канали, тоді Львівгаз міг би не вмикати або й вимикати газопостачання. 

Читайте також

Ліхтарники, мірошники, кати і капелюшники… Львовознавці розповіли “Пошті”, які професії вже зникли і стали історією

І у Личаківському районі є три вакансії коминярів. Там за штатом мало б бути 11 сажотрусів, а є лише 8. “Бракує сажотрусів у ЛКП “За замком”, ЛКП-507 і ЛКП “Господар”. Працюють у нас лише чоловіки, здебільшого старшого віку, але ще не пенсійного. Усі вони мають відповідне посвідчення, яке відповідає їхній кваліфікації, та дозвіл на роботу.  Дозволи надає “Держгірпромнагляд”, там вони отримують посвідчення”, – розповіла Наталя Бахор, заступник начальника відділу житлового господарства Личаківської райаднімістрації. 

А ось у Залізничному районі наймолодшому сажотрусу лише 35 років. Їх там вистачає, тому вакансій нема. Зі слів начальника відділу житлового господарства Залізничної райадміністрації Тараса Пищули, зарплата коминяра становить 1 435 грн. Загалом їх є 15: шість постійно працюють у ЛКП, дев’ять мають відповідні угоди. 

Проблем із тим, щоб містяни не пускали сажотрусів у домівки в Залізничному районі не було. Люди їх там здебільшого знають. Навіду­ються систематично, а особливо взимку після сильних морозів чи снігопадів.