Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища, про специфіку нового механізму приватизації житла в пам'ятках архітектури

- Закон, який розблокував приватизацію у пам'ятках архітектури, затвердивши список пам'яток, що не підлягають приватизації, передбачив і новий її механізм. Розкажіть про нього детальніше?

- Верховна Рада законодавчо закріпила список 140 львівських пам'яток, які не підлягають приватизації. Їх приватизація неможлива. Затверджений законом перелік дещо відрізняється від того, що затверджений ухвалою сесії Львівської міської ради. До прикладу, дивно, але Верховна Рада заборонила приватизацію двох житлових будинків на площі Ринок, а саме 17 і 23.

Для здійснення приватизації в інших пам'ятках за­твердили нову процедуру, що передбачає підписання з потенційним власником попереднього договору, який обумовлює підписання в майбутньому охоронного договору. При цьому вийшов певний казус: користувачі, які вже зараз мають підписані охоронні договори, мусять тепер підписати ще й попередні. На жаль, це ускладнює приватизацію і суттєво затягує її. Адже, згідно із формою попереднього договору, яку надала Державна служба охорони культурної спадщини, попередні договори на пам'ятки національного значення потребують підпису начальника цієї служби. Тобто для їх погодження треба їхати в Київ. Це особливо проблемно для людей похилого віку.

- Чи багато охочих звернулися до вас, відколи закон набув чинності?

-  В управління надійшло 207 звернень про приватизацію житла від осіб, які проживають в пам'ятках архітектури, з них 112 проживають на території заповідника. Але на цій території заборонено приватизацію житла і в пам'ятках, і не в пам'ятках. Юристи Мінрегіонбуду категоричні - приватизовувати не можна, бо є відповідний пункт Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Подібна ситуація вже була в Києві на території заповідника "Стародавній Київ". Ми звернулись за роз'ясненнями до Державної служби з питань національної культурної спадщини, в управління юстиції Львів­ської області, юридичного факультету університету ім. І. Франка. З тими, хто живе за межами заповідника, жодних проблем немає.

- Пані Ліліє, чи всі погоджуються підписати попередній договір?

- Підписання цього договору виглядає так: працівник управління виходить на місце, описує всі цінні з позиції пам'ятки архітектури речі, які є в квартирі, і прописує, що, наприклад, мешканець повинен зберегти печі, автентичну столярку тощо. І тут виникають великі проблеми. Багато хто приходить і заявляє, що деякі елементи планують викинути і відмовляються підписати попередні охоронні договори. У нас було вже сім таких випадків. Але у такому разі потенційні власники не зможуть без підписання цього договору приватизувати житло, яке розташоване в пам'ятці архітектури.

- Але ж нежитлові приміщення можна приватизовувати...

- Саме в цьому полягає парадокс: житло не можна приватизовувати, а нежитлові приміщення - можна. Адже заборона приватизації на території заповідника прописана лише в Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду". Якщо квартиру перевести в нежитловий фонд, її можна приватизувати. А квартиру, в якій мешкаєте, не можна. Насправді перевести приміщення з одного статусу в інший не так і складно. Хоча поки що таких прецедентів не було.