Хто є власником львівських помешкань в історичному заповіднику? Питання досі не з'ясоване, як і те, чи можна приватизувати квартири у центрі Львова

Верховна Рада нарешті розблокувала приватизацію приміщень у пам'ятках архітектури, затвердивши перелік па­м'яток, які не підлягають приватизації. Однак значна частина мешканців центральної частини Львова і далі не може скористатися своїм конституційним правом на приватизацію житла. На заваді став державний історико-архітектурний заповідник, який вже більше 15 років існує лише на папері.

Львівський заповідник створили постановою Ради Мі­ністрів УРСР ще 1975 року. У 1991 році Львівська міська рада провела його реорганізацію в управління охорони історичного середовища. Щоправда, сама реорганізація була дещо дивною: державний заповідник реорганізував... орган міського самоврядування. Водночас, за словами Ірини Вовк, головного спеціаліста юридичного управління ЛМР, заповідник створений постановою Ради Мініст­рів УРСР, і скасувати урядову постанову може лише Кабмін. Іншим способом ліквідувати державний історико-культурний заповідник у Львові не можна. Однак на початку 1990-х на це, здається, не надто зважали. Тож фактично у Львові жодного керівництва заповідника немає, але сам заповідник внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. А Верховна Рада видала вже дві постанови (у вересні 2002 та листопаді 2003) про відновлення його функціонування.

Заварену владою ще у минулому столітті кашу мешканцям міста доводиться їсти тепер. Адже, згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизовувати житло на території історико-культурного заповідника (різновидом якого є історико-архітектурний заповідник) заборонено ще з 1994 ро­ку (!). При чому цей пункт стосується і будівель, що є пам'ятками (таких у заповіднику налічується 282), і тих , що ними не є. Мешканці будинків, що роз­ташовані на території де-юре існуючого заповідника, а це 120 га центральної частини Львова, які ще не приватизували свої помешкання, так і не можуть цього зробити. Міські посадовці лише безсило розводять руками і чекають офіційних роз'яснень від юристів.

За словами Андрія Левика,  заступника начальника обласного управління охорони культурної спадщини, дивно, що ажіотаж навколо теми виник саме зараз. Адже, як запевняє посадовець, житло на території запо­відника перестали приватизовувати ще у 2000 році.

- Приватизацію припинили, коли Конституційний суд визнав обмеження приватизацій на території заповідників, таким, що відповідає Конституції України. До цього відділи приватизації ігнорували цей пункт закону. На жаль, вийшло так, що люди, які не встигли до 2000 року приватизувати житло, не можуть цього зробити. А от нежитлові приміщення на території заповідника приватизовувати можна, - пояснив Андрій Левик.

Скільки саме квартир приватизували з 1994 року на території державного заповідника з порушенням законодавства, "Пошті" не вдалося дізнатися. Як і того, чи триває приватизація далі. Очевидно, такий облік і не ведуть. Але, зважаючи на велику площу заповідника, можна припустити, що приватизованих з порушенням законодавства квартир чимало. Попри те, що міські депутати і посадовці запевняють, що жодна реприватизація неможлива, спроби повернути житло у державну власність не заперечують. Адже в Києві досі вирішують питання про відновлення діяльності Львівсь­кого заповідника. Тож багато залежатиме від положення від­нов­леного заповідника, як, зрештою, і особи, яка ним керуватиме. Юристи заспокоюють:  якщо позови про повернення майна будуть, суд їх не задовольнить.

- Питання реприватизації квартир на території Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові навіть не може поставати з огляду на такі дві обставини. По-перше, приватизацію таких квартир не проводили цього року, тобто позовна давність для звернення до суду з вимогою про визнання незаконними дій з приватизації квартир фактично минула. По-друге, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, приватні власники майна, набутого від держави, не можуть бути позбавленими цього майна у будь-якому разі, оскільки не можуть бути відповідальними за наслідки недоліків у роботі органів держави та порушення законодавства, які ці самі органи вчинили, - пояснює  Дмитро Гудима, адвокат, член адвокатського об'єднання "Козаков і партнери".

За словами Василя Івановського, начальника управління охорони культурної спадщини ЛОДА, уся проблема - у недосконалості українського законодавства. Порятунком для власників та користувачів квартир, що розташовані на території львівського заповідника, можуть стати поправки до Закону України "Про охорону культурної спадщини". До прикладу, законодавство передбачає, що заповідники - це компактні комплекси на невеликій території, а не десятки чи сотні гектарів обласного центру. Згідно ж з поправками, які пропонують внести у законодавство, запроваджується поняття "заповідна територія". Цей статус цілком може замінити поняття запо­відника у Львові  і усунути низку законодавчих колізій. Адже заповідна територія не передбачає володіння чи передачу на баланс управляючої структури жодного майна чи землі. Це може стати виходом зі скрутного становища не лише для Львова, адже в подібній ситуації опинилися й інші міста України, зокрема, Жовква, Глухів тощо. А поки що мешканцям доводиться лише чекати...