“Збираємо гроші на допомогу пораненим військовим”, “Збираємо кошти на теплий одяг для бійців АТО”, “Збираємо кошти для армійців” – саме з такими зверненнями апелюють до львів’ян невідомі (і не надто охайні) молоді особи, які щодня вештаються маршрутками і вулицями міста. Ці люди видають себе за волонтерів, але насправді ними не є!
Поза тим, лише на одну фразу “Люди, допоможіть бійцям!”, розчулені містяни без вагань виймають з кишень купюри (інколи й немалі) та кидають у скриньки.
Увага! Ці люди аж ніяк не є справжніми волонтерами, а звичайнісінькими аферистами, яких зараз розвелося досхочу. Тому ваші гроші потрапляють їм у кишені, а не на допомогу пораненим бійцям чи воякам, які на фронті!
Зазвичай у Львові такі псевдоволонтери діють, прикриваючись іменами благодійних чи громадських організацій.
Аферисти тиснуть на співчуття людей
Аби засвідчити буцімто свою “добру місію”, шахраї зазвичай носять зі собою пакет скопійованих документів – мовляв, звітують про кожну копійчину. Ба, навіть адресу називають, куди можна прийти, аби подивитися на їхні рахунки, але.. лише “у визначений день і годину”.
Та варто лише почати розпитувати, куди саме ці гроші підуть, хто організатор збору коштів, або скільки волонтерові платять за таку роботу, як той чи інший псевдоволонтер одразу п’ятами накивує…
Зокрема “Пошта” зустріла таких аферистів біля Привокзального ринку. Молодик заходить у маршрутку, спершу запитує водія чи можна зібрати кошти на допомогу пораненим бійцям, що лікуються у львівському військовому госпіталі. Водій дозволяє, ще й сам кидає у скриньку дві гривні. Пасажири без вагань також жертвують для бійців гроші: хто гривню, хто п’ять, а хто й двадцять. Жоден із присутніх не поцікавився, що за благодійна фундація збирає кошти, куди потім ті гроші йдуть – особисто в руки пораненим чи на рахунок, а, можливо, й у кишеню тих же волонтерів?!
Аби засвідчити буцімто свою “добру місію”, шахраї зазвичай носять зі собою пакет скопійованих документів – мовляв, звітують про кожну копійчину
Скриньку юнак підсуває чи не кожному без винятку пасажирові у маршрутці, мовляв, то ж для військових. Після того, як волонтер вийшов із транспорту, усю дорогу не вщухають балачки, мовляв, які молодці, держава не допомагає, тож люди повинні самі допомагати бійцям. Люди, схаменіться – вас обманюють!
Водій автобуса розповів “Пошті”, що таких волонтерів у день може бути кілька. Одні наче для військових гроші збирають, інші – для тяжкохворих дітей. “Часто буває, що на червоне світло транспорт зупиняється, а волонтери тут як тут, біля вікна, підсувають скриньку для пожертв. Не завжди і помічаю, кому ці гроші збирають. Про документи у такому випадку запитати не встигаю, волонтери одразу підбігають до наступного авто. Не цікавлюся і в маршрутці, якось незручно. Доброю ж справою хлопці займаються”, – певен водій.
Не цікавляться жодними документами і пасажири громадського транспорту, які жертвують гроші. Кажуть, волонтерам довіряють, бо по телебаченню у новинах тільки те і чують, як бійці дякують волонтерам. Допомогу, у більшості випадків, отримують саме від людей, а не від держави.
Справжні волонтери грошей на вулицях не збирають!
Дуже часто на скриньках волонтери наклеюють емблеми різноманітних громадських організацій або відомих благодійних фондів.
Зокрема, біля одного із львівських ринків “Пошта” зустріла волонтера, який наче від БФ “Крила надії”. Та директор фонду Наталія Ліпська категорично це заперечує. Зазначає, що “жодного волонтера зі скринькою БФ “Крила надії” по вулиці ходити не може!”.
“Як директор фонду такого дозволу нікому не давала! Все, що збирають у скриньках на вулиці йде у чиюсь кишеню, а не на допомогу дітям чи військовим. Уже два роки з псевдоволонтерами борюся. Певна – це якась сволота набиває собі кишені!”, – акцентує “Пошті” Наталія Ліпська.
Вона пояснила, що у фонді гроші перераховують на розрахункові рахунки. “Маємо два таких рахунки – гривневий та валютний, вони відкриті на моє ім’я. Звідти і виділяємо гроші на потреби військового госпіталю. Можу відзвітувати за кожну витрачену копійку. Також маємо скриньки, які стоять у деяких супермаркетах по всій Львівській області, окрім Городка та Самбора. Також наші є скриньки в одному взуттєвому магазині, цукерні та кав’ярні. ІНШИМИ СПОСОБАМИ, СЕБТО НА ВУЛИЦЯХ МІСТА, ГРОШІ НЕ ЗБИРАЄМО! Це принципово!”, – додає співрозмовниця.
Наталія Ліпська розповідає, що проблема із псевдоволонтерами – давня, але чомусь міська влада робить вигляд, нібито проблеми з вуличними скриньками немає.
“Мали такий прецедент, коли прикривалися ім’ям нашого фонду. Це був “Луганський благодійний фонд Крила надії”. Ми ж називаємося благодійний фонд “Крила надії”. З юридичної точки зору це дві різні організації. Луганський фонд заснований у 2010-му, перші два роки вони прикривалися нашим іменем. Журналісти дзвонили до нас за звітами їхньої діяльності”, – каже Наталія Ліпська.
Мої колеги розповідали, що бачили волонтерів на вулиці Топольній, у центрі. Вони зробили їм зауваження, а ті у відповідь кажуть, що ніхто на 100-200 грн не збідніє…
Вона навіть припускає, що хтось міг зареєструвати благодійний фонд із такою назвою, лиш різні слова залапкувати, як зробили це у Луганську. “Така версія також цілком можлива, адже закон цього не забороняє. Відтак, шахраї збиратимуть гроші цілком законно”, – зазначає співрозмовниця.
Про псевдоволонтерів розповіла “Пошті” і керівник Волонтерської сотні Світлана Сидоренко. Саме ця організація допомагає пораненим бійцям у Львівському військовому шпиталі. І, увага, на вулицях міста гроші для вояків НЕ ЗБИРАЄ!
“Знаю, що волонтери-аферисти зі скриньками працюють за відсотки від зібраної суми. Наша організація жодних грошей за свою роботу не отримує. Мої колеги розповідали, що бачили волонтерів на вулиці Топольній, у центрі. Вони зробили їм зауваження, а ті у відповідь кажуть, що ніхто на 100-200 грн не збідніє…” – зазначає Світлана Сидоренко.
Вона розповіла, що до них найчастіше гроші приносять із підприємств. “Було, приходили дівчата із львівських вишів, пропонували допомогу. Казали, що зі скриньками збиратимуть гроші на вулицях. Та ми відмовили їм. Адже дівчат не знаємо, не довіряємо, до того ж збирати гроші на вулицях не практикуємо, робимо це безпосередньо на місці – у військовому госпіталі”, – каже волонтерка.
Зі слів співрозмовниці, зібрані гроші йдуть як на потреби пораненим, приладдя для госпіталю, так і на потреби бійцям, які перебувають у зоні АТО.
“Зараз збираємо теплий одяг, взуття, протизастудні препарати. Хлопці з АТО телефонують і просять теплу форму, зимове взуття, шапки, рукавиці. Ми не відмовляємося ні від чого, що приносять люди. Звичайно, якщо трапляється щось таке непридатне для носіння, то не викидаємо, а віддаємо на виготовлення сіток. Їх роблять у церкві св. Климентія, що на вулиці Генерала Чупринки, 70. Решту речей сортуємо і ділимо. Збір проводимо щодня із 10.00 до 20.00 у військовому шпиталі”, – резюмує Світлана Сидоренко.
Поради військового, де можна зробити пожертви для бійців
Керівник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Олександр Поронюк наголосив “Пошті”, що варто довіряти лиш кільком волонтерським структурам, які займаються правдивою допомогою бійцям.
“Минулого тижня був на службі у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Отець Степан Сус розповідав, що у соборі зібрали для потреб поранених, для військових, що на сході, понад шість мільйонів гривень. Для порівняння, у греко-католицьких церквах Тернопільщини зібрали лиш мільйон гривень. Люди довіряють церкві. У Гарнізонному храмі є скринька, де можете залишити пожертви, – розповідає Олександр Поронюк.
– А на прохідній Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, що на вул. Личаківській, є управління Волонтерської сотні, яка опікується пораненими. Власне від них через соцмережі та інші різноманітні канали, зокрема через українську діаспору, заробітчан, йде суттєва допомога. За зібрані гроші волонтери купують необхідні ліки, протези, забезпечують госпіталь новими надсучасними засобами лікування, хірургічними приладами тощо”.
З настанням холодів військові все більше відчувають потребу у теплому одязі та зимовому спорядженні, інформує прес-служба військового комісаріату Львівської області. Як зазначають у комісаріаті, бійцям “треба пити гарячий чай для підтримання нормального функціонування організму”. Тому серед речей, яких їм бракує у зоні АТО, є малолітражні термоси. Відтак обласний комісаріат закликає всіх охочих громадян та волонтерські організації допомогти бійцям і забезпечити їх такими термосами. Охочі долучитись до допомоги воякам можуть приносити термоси та інші необхідні речі безпосередньо у Львівський ОВК, за адресою: вул. І. Франка, 25.
|
Зі слів Олександра Поронюка, справжньою волонтерською допомогою варто вважати і роботу львівських журналістів. Зокрема, йдеться про працівників радіо “Львівська хвиля” Влодка Лучишина та Андрія Великого.
“З їх допомогою доставили нашим бійцям бронежилети, каски. Вояки, окрім матеріального захисту, отримували величезну моральну підтримку. Були випадки, коли журналісти допомагали і родинам загиблих вояків. Також днями до мене звернулися представники Винниківської селищної ради. Вони із закордону отримали термобілизну, рукавиці, взуття, балаклави і хочуть відправити їх бійцям. Ці речі доставимо для бійців мобільних підрозділів 24-ої окремої механізованої бригади”, – зазначив Олександр Поронюк.
Співрозмовник радить, якщо на вулиці, у супермаркеті або ж у маршрутці до вас підійде волонтер зі скринькою, передусім від нього необхідно вимагати показати документи, запитати кого представляє, яку організацію, щоби назвали своє прізвище та розповіли кому конкретно ті гроші підуть на допомогу. Псевдоволонтер після таких елементарних питань розвертається і втікає…
Якщо до махінацій задіяні громадські організації, то цим питанням у нас займається відповідний економічний блок МВС. Також перевіряємо благодійні організації.
В день по декілька разів реєструємо такі факти шахрайства. Маємо вказівку перевіряти організації, які займаються волонтерською допомогою. Звісно, робимо це дуже делікатно, оскільки є чимало структур, які надають справжню допомогу військовим.
Та трапляються і нечисті на руку. Якщо псевдоволонтера затримали перший раз – то йому загрожує штраф, вдруге – ув’язнення.