Містом знову ширяться чутки, буцімто на Львівщину їде донбаський бізнес та гроші ДНРівців, які ті заробляють, воюючи на боці терористів, убиваючи українських військових. 

Буцімто, гроші йдуть немалі, адже за вбивство платять не рублями, а доларами від 500 до 1000 доларів на день, залежно від умінь, навичок і місця бойових дій. 

Першими недоречний ажіотаж помітили тернополяни. Зокрема, днями тернопільський новинний портал “Погляд” опублікував інформацію про те, що “терористи скуповують нерухомість на Західній Україні”. Повідомлення без імен, цифр та посилань, легко сприйняти за таку собі мильну бульбашку та все ж виглядає досить реалістичним. 

“За повідомленням ріелторських компаній, як Тернополя, так і сусідніх обласних центрів, їхні офіси останнім часом часто відвідають російськомовні жінки. При детальному розпитуванні вони зізнаються, що скуповують нерухомість на Західній Україні за кошти, які заробляють їх чоловіки, воюючи на стороні терористів. За їхніми словами, вони заробляють від 500 до тисячі доларів у день, залежно від умінь, навичок та місця бойових дій. У нерухомість на Західній Україні, як кажуть, вирішили вкладати, бо вірять, що російські війська та сепаратисти сюди не зайдуть. Це все підтверджують тернопільські будівельники, адже російськомовні жінки також намагаються спілкуватись не тільки з ріелторами, але й  з ними напряму”, – йдеться в повідомленні тернопільського інформаційного порталу “Погляд”. 

Менше ніж за добу це повідомлення почали обговорювати у соцмережах та на вулицях Львова. Та, схоже, до нас донбаські гроші ще не доїхали. “У нашій агенції такого не спостерігаємо. І загалом, думаю в ріелторських компаніях цього нема. Я не розумію, звідки береться така інформація. Таке може бути в будівельних компаніях, які мають відділи продажів без участі ріелторів”, – зазначила “Пошті” голова Львівської ріелторської палати Ірина Яремко. 

Та все ж у Львові заможних східняків помічають. Містяни побоюються, що вони переводять сюди свій бізнес. У такому внутрішньому мігруванні людей, коштів, бізнесу міські підприємці бачать дві сторони – моральну й прагматичну. 

Якщо дивитись на можливість переведення східного бізнесу на Львівщину прагматично, то можна у цьому помітити можливість нового поштовху для розвитку регіону – нові робочі місця та активна конкуренція підприємців завжди вигідні. Та все ж… Чимало львів’ян не хоче у своїй домівці бачити тих, хто підтримував терористів грошима чи ідейно, тож не хочуть тут ні їхніх грошей, ні їх бізнесу, ні їх самих… 

“Гроші українського сходу настільки брудні, що відмити чи навіть відмолити їх вже нереально… Ті люди працювали на терориста, на сепаратиста, на розкол, свідомо чи ні, не знаю, мабуть, хто як. Тепер вони евакуйовуються сюди, а чому? Чому впустили біду? Тепер їдуть сюди зі своїми правилами, зі своїми законами. У Львівщини гарна репутація – мирного регіону, не треба нам тут заколотників, які раптово стали бандерівцями, повдягались у вишиванки й заговорили українською”, – каже водій-далекобійник Олександр.

Позиція львівських підприємців менш радикальна й більш прагматична. “Факти зацікавлення східного бізнесу щодо перенесення сюди своєї діяльності є. Здебільшого це стосується дрібних виробничників. Та все ж це не масштабно. Щоб перевести бізнес з одного місця в друге, треба не один місяць, – зазначає “Пошті” Роман Зафійовський, голова Комітету підприємців Львівщини. – У Львові активно купують нерухомість (зокрема як житло). Це знаю точно, це підтверджують члени Комітету підприємців області. 

Хто будує будинки, підтверджує, що є активізація мешканців зі сходу, себто не лише з Донбасу, але й з Харкова. Це добре, адже це свідчення, що у нас стабільність. Я не думаю, що вони стануть тут спонсорами галицької народної республіки. Ми, галичани, не дамось нікому! Донбаських треба боятись при владі, а в бізнесі чому… Знайомі розповідають, що бачили то там, то там людей молодшого Януковича-стоматолога. Це правда. У деяких готелях у місті живуть такі, винаймають кімнати по дві тисячі за ніч. Не бачу в цьому нічого страшного. Головне – не пускати таких до влади, а робити спільний бізнес, на благо нашої держави”.

Львівський адвокат Олег Мицик також має свій прагматичний погляд на приїзд донбасівців. Щоправда, припускає, що гроші сходу з душком, але довести це непросто. 

“Тут може йти мова про легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом. Це стаття 209 Кримінального кодексу України. Довести це дуже складно, адже треба довести, що гроші особа отримала внаслідок участі в терористичних операціях. Іншими словами, потрібно довести вчинення так званого предикатного злочину (крадіжка, хабар)… Дуже логічне припущення, що ці люди, які воюють на стороні окупантів, хочуть свої сім’ї евакуювати. Очевидно, що ніщо людське їм не чуже, передусім й безпека їх сімей. Та все ж навіть, якщо затримаємо учасника ДНР, бойовика, то ніколи не докажемо, що він мав зарплату, він же вголос того не скаже. На картку гроші йому не скидали. Він скаже, до прикладу, що його дружина ті кошти мала до того. А сюди виїхала як біженка, внаслідок дій злочинної армії…”, – каже Олег Мицик.

Та все ж евакуйований зі сходу бізнес і навіть гроші Львівщині можуть стати в пригоді. “Відповідно, якщо сюди прийшли нові люди, то буде попит на житло, спершу на оренду, потім – на купівлю, згодом і на будівництво. Це буде новий поштовх для ринку. Якщо донбасівці сюди приїдуть і щось робитимуть, то за це навіть варто подякувати. Вони вкладуть кошти в будівельний бізнес, який дасть замовлення у інші галузі, адже бетон, цеглу, щебінь, цемент зі сходу зі собою не привезуть. Вони куплять у людей земельні ділянки, які ті поприватизовували, але не мають кому продати. Прихід реальних підприємців на наш ринок – то збільшення конкуренції а, отже, покращення бізнес-клімату… 

Ринок освіжиться, якщо сюди прийде новий бізнес, але якщо це дійсно гроші, на яких кров, це гріх і злочин, гроші все-таки пахнуть, – говорить юрист. – А як відмежувати ті гроші від законно зароблених? Держава не вимагає документа про походження коштів. Особливістю культури українців є приховування будь-яких доходів… Правоохоронці, яких у нас все більше й більше, повин­ні не паратизуваити на скеруванні до суду найпримітивніших кримінальних справ, а довести, що здатні розкривати і складнішу категорію злочинів”.