Так сталося, що люди зі сходу країни вимушені шукати прихистку серед тих, кого називали бандерівцями та фашистами. Під впливом російської пропаганди східняки недолюблювали західняків і вважали їх злочинцями. Зараз же випала нагода познайомитись і порозумітись українцям заходу з українцями півдня та сходу. Тому у львів’ян, які активно приймають внутрішніх біженців, є певні острахи. “Пошта” спробувала довідатись, які саме, а також запитала у містян, що вони знають і думають про приїжджих. 

фото: Христина Мартинюк

У місті в червні вже проводили соціологічне дослідження на подібну тему. Робила його соціологічна агенція “Фама”. Під час нього вдалося з’ясувати, що майже 30% львів’ян вважають, що життя у місті погіршилося через переселенців. Обережніше львів’яни оцінюють те, наскільки варто дозволяти переїжджати до Львова переселенцям із регіонів України, що перебувають у зоні АТО: більшість респондентів (59,1%) стверджує, що переїзд треба дозволяти лише деяким категоріям населення (дітям і людям похилого віку) на тимчасовий період.

Усього 9,8% опитаних зазначають, що багатьом переселенцям необхідно дозволяти переїжджати до Львова на постійне проживання, а майже 5% респондентів стверджують, що нікому з вимушених переселенців не можна переїжджати до міста Лева. 

Тож “Пошта” вирушила на пошуки своєї правди.

– Якщо зараз на сході війна, то чому би людям звідти тимчасово не переселитися на територію заходу? Порівняно з тим, що відбувається зараз поблизу мексиканського кордону, вважаю, що в нас ще цілком адекватна ситуація. 

Не треба її ускладнювати і впадати в маніакально-депресивний стан, адже нічого поганого в цьому нема. Хтось переселяється, кудись мандрує... Це нормально! Це нова робоча сила. Можливо, у місті з’явиться більше робочих місць. Цілком позитивно до цього ставлюсь.

– Спочатку ми позитивно ставилися до гостей зі сходу, проте зараз хвилюємось за свою безпеку, адже невідомо, хто ці люди і як вони поводитимуться в нашому місті. Зараз до їх переселення ставлення у нас негативне, адже ми можемо пригріти змій… Нещодавно проводили татарку з Криму, яка говорила виключно російською. 

Було очевидно, що вона непривітно ставиться до української мови та львів’ян зокрема. Ми не змогли з нею спілкуватись, лише підказали їй дорогу. На цьому наше “знайомство” з тією жінкою закінчилось. Нас найбільше насторожує те, що ніхто не реєструє приїжджих зі сходу. Може ж приїхати невідомо хто і невідомо для чого!.. 

– Усі студенти зі сходу, з якими спілкувалася, дуже привітні. Іншої ж думки про своїх нових сусідів. Нещодавно до мого будинку переїхала сім’я (чоловік, жінка та дитина). Одразу зрозуміла, що це люди зі сходу. Мені було дуже дивно і неприємно, що здоровий мужчина приїхав сюди, а не залишився воювати! Розумію, що в нього сім’я, але наші хлопці їдуть воювати, у них також є сім’ї! 

Здорові чоловіки зі сходу втікають і спокійно ховаються на території заходу… Жінкам і студентам я би допомагала та підтримувала би їх. Дорослих чоловіків, які втікають, замість того, щоб відвойовувати своє право, треба відправляти назад, вважаю. Останнім часом я все більше думаю про безпеку в нашому місті, хоча Львів завжди був відносно нейтральною територією. Однак зараз усе різко змінюється, і я побоююсь, що і сюди можуть увірватися терористи. 

– Я негативно ставлюсь до людей зі сходу країни. Це зумовлено тим, що саме східняки допустили таку ситуацію в країні, адже більшість їх спершу була за Росію. Я не збираюся допомагати тим, хто нічого не робить на благо України. Вони зрадники, які вигукували: “Росія! Росія!” Що хотіли, те мають. 

– У мене ставлення до біженців наших, внутрішніх, двояке. З одного боку, побоювання та пересторога, з іншого – співчуття, адже шкода людей. Я закликаю жителів сходу бути скромнішими! Не варто висувати претензії і вимагати більшого, адже треба бути вдячними хоча би за те, що вони мають змогу жити в спокої. 

Я радий, що наш мер підтримує схід, адже потрібно допомагати в такій ситуації як із християнських поглядів, так і з ментальних. Хоча нахабність східняків не має меж, але “не суди, і несудимий будеш”. Я спокійно можу спілкуватися з переселенцями зі сходу, проте якщо тобі кричать у лице: “Ти бандерівець!”,то як це можна розуміти й адекватно сприймати? 

– Моє ставлення до переселенців зі сходу країни нейтральне, але мені страшно уявити, що якісь сепаратисти можуть захопити Львів, адже ніхто не знає, хто до нас кочує. Нещодавно в будинку, у якому живу, поселилося троє чоловіків із Донецька, які здалися мені підозрілими. Я побоювалась, що це сепаратисти, які переховуються на території Львова. 

На щастя, нічого поганого не сталось, і сподіваюсь, що не станеться. Також вважаю, що влада міста повинна допомагати біженцям і підтримувати їх. Не дай Боже, що таке би сталось у Львові і нам би теж потрібен був захист. Сподіваюся, що мер Донецька чи Дніпропетровська надав би нам необхідну допомогу, як це зараз робить влада Львова. 

– До внутрішніх мігрантів ставлюсь позитивно, але мені не подобається, що студенти зі сходу, які нещодавно переїхали в наше місто, мають пільги на навчання. Навіть при мінімальній кількості балів вони мають можливість вступити на бюджетну форму навчання, чим зменшують кількість бюджетних місць для львів’ян і тих, хто успішніше пройшов ЗНО. Нічого поганого до кримців і східняків не маю, але, як вони кажуть, Львів стає для них другим рідним містом. Боюся, що мене витіснять. 

Стосовно політики міської влади щодо біженців, то насправді підтримую її, адже на сході зараз справді скрутне становище, люди там не мають іншого виходу, як залишати свої домівки. Зараз така ситуація в країні, що нам потрібно гуртуватись і дати відсіч сепаратистам. Проте помітив, що кримці досить агресивно ставляться до львів’ян, а львів’яни до кримців насторожено. Нещодавно списувався в соцмережах із знайомими зі сходу та півдня. Ми активно обговорювали ситуацію в країні. 

Насправді в багатьох своїх знайомих розчарувався, бо вони спокійно сприймають те, що діється на сході, що їх президент – Путін. Як на мене, ми програли інформаційну війну. 

– Мій друг із Маріуполя нещодавно переїхав до Львова. Він цілком адекватно та з повагою ставиться до заходу. Певен, що люди зі сходу й заходу можуть спокійно жити разом, просто не варто потрапляти під вплив пропаганди, інформаційної війни, яка вирує над Україною. 

Цього року в медуніверситет перевели понад 100 студентів із Криму, усім дали житло. Їх посели в гуртожитки, де вони повністю забезпеченні харчами й іншими необхідними речами. Потрібно допомагати один одному. Сепаратистів зі сходу я не боюсь, бо якщо вони сюди з’являться, то львів’яни дадуть їм гідну відсіч.

– На жаль, люди зі сходу змушені покидати свої домівки і втікати на захід. Так склалися події на території країни, проте львів’яни з розумінням ставляться до цього переселення. Особисто я готовий допомогти біженцям як гуманітарно, так і юридично. Українці не відрізняються один від одного, тому як нація ми повинні допомагати один одному. 

Однак вважаю, що по закінченню воєнних дій східняки повинні повернутися до своїх домівок і не зловживати допомогою заходу. Єдине, що мене насторожує в наших гостях, це те, що вони полюбляють диктувати свої умови, на що західняки реагують не дуже позитивно. Якщо приїжджаєш у гості, то не диктуй своїх умов. 

– Удома війна, там вбивають. Їм не важливо, чи це дитина, чи бабуся, чи вагітна. Нещодавно друг батька, повертаючись із роботи, потрапив під обстріл. Їм байдуже, хто в авті. Вони обстрілювали все: як “швидкі”, так і легкові авта. Жителі мого міста стараються не гуляти вечорами. Вранці йдуть на роботу, повернутися додому намагаються якомога швидше. Проте переїжджати охочі далеко не всі, бо роботу покидати не хочуть. Мені дуже подобається Львів, але дурні є як у вас, так і в нас. 

Нещодавно зі мною стався неприємний випадок. Я повертався з спортзалу, і до мене підійшли чоловік і жінка, які запитали, де можна поїсти. Я почав їм пояснювати, але оскільки мені зручніше говорити російською, пояснював російською, після чого відчув, що пара мене осуджує (неприязні вони до мене стали). Чи то принципи, чи що, але мені здається, що мова в такій ситуації не має відігравати важливої ролі. Головне – залишатися людиною. 

Мені комфортно на заході, маю тут багато друзів. Не звичайні жителі, а політики тримають захід і схід у напрузі. Новини не відповідають дійсності, а це створює непорозуміння… Моя сім’я систематично їздить відпочивати в Карпати, Моршин, і там до нас завжди люди привітні. Але враховуючи, яка зараз ситуація в країні, відносини трохи погіршились. Однак усе тихо і мирно.