За сім кроків до ректорського крісла
Ймовірно, до кінця травня Франковий виш нарешті отримає нового ректора. На посаду претендують: юрист, філолог, математик, посол, філософ, історик та економіст
Уже майже рік один з найстаріших і найпрестижніших вищих навчальних закладів країни живе без ректора. У ЛНУ ім. Івана Франка нового очільника шукають ще з минулого літа. Нагадаємо, що 27 травня минулого року тодішній міністр освіти і науки Дмитро Табачник видав наказ про звільнення з посади ректора Івана Вакарчука, контракт якого закінчився.
Відтак уже в червні торік претенденти на ректорське крісло подавали свої заявки. Міносвіти їх опрацювало, проте дозволу провести вибори ректора так і не дало.
Як починалася “коломийка” довкола ректора
Як писала “Пошта”, торік улітку на посаду ректора ЛНУ ім. Івана Франка претендували: екс-ректор Іван Вакарчук, декан юридичного факультету Андрій Бойко, декан філософського факультету Володимир Мельник, завідувач кафедри економічного факультету Сергій Реверчук, а також посол України в Польщі та екс-декан факультету міжнародних відносин Маркіян Мальський.
Але вже в березні цього року новий склад Міністерства освіти оголосив повторний конкурс на цю посаду. Мабуть, там хотіли побачити нових претендентів на ректорське крісло. Чому б тоді відмовилися обирати з тих, хто вже є?.. Аби в університеті не виникало труднощів із підписанням деяких документів, на що має право лише ректор чи офіційний виконувач його обов’язків, 12 березня Міносвіти видало указ про призначення в.о. керівника вишу першого проректора Василя Височанського. Це надало юридичної ваги тому, що Василь Височанський і так робив, відколи контракт Івана Вакарчука закінчився.
Охочі взяти участь у повторному конкурсі на посаду ректора подавали свої заявки впродовж місяця з 17 березня. А вже 17 квітня відбулося засідання ректорату ЛНУ ім. Івана Франка, де розглядали лист Міністерства освіти і науки України, в якому йшлося про завершення конкурсу на обіймання посади.
Як зазначили у міністерстві, усі подані кандидатами документи відповідають вимогам Закону України “Про вищу освіту”, встановленим для претендентів на посаду ректора ВНЗ ІІІ – IV рівня акредитації, а саме: “У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше десяти років. Термін подання заяв – один місяць із дня опублікування оголошення, – зазначено на сайті Міносвіти. – Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів із фотографією, автобіографію, згоду на збір та обробку персональних даних, копії документів про вищу освіту, присвоєння наукових ступенів і вчених звань, копію паспорта і трудової книжки, список друкованих праць і винаходів, завірених у встановленому порядку”.
То з кого обиратимуть?
Згідно з інформацією Міністерства освіти, на посаду ректора ЛНУ претендують:
Андрій Бойко – з 2003 року – декан юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, професор, доктор юридичних наук.
Ярослав Гарасим – з 2004 року – декан філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, професор.
Михайло Зарічний – з 2004 року – декан механіко-математичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, український вчений-математик, доктор фізико-математичних наук, професор.
Маркіян Мальський – з 26 липня 2010 по 19 березня 2014 – Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Польща, науковець, дипломат, екс-декан факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка.
Володимир Мельник – з 1996 року – декан філософського факультету ЛНУ ім. Івана Франка, доктор філософських наук, професор.
Сергій Реверчук – з 2000 року – завідувач кафедри банківського і страхового бізнесу економічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, доктор економічних наук, професор.
Олексій Сухий – завідувач кафедри новітньої історії України історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, професор.
Як зазначає прес-служба профкому університету, 28 квітня відбудеться засідання Вченої ради, на якому визначать остаточну дату проведення конференції трудового колективу Львівського національного університету імені Івана Франка щодо виборів ректора. А вчора, 23 квітня, мала відбутися зустріч усіх сімох претендентів на посаду. Там повинні були обговорювати склад робочої групи щодо представництва від претендентів у подальшій організаційній роботі. Ймовірно, уже наприкінці травня університет нарешті обере нового ректора.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Конкурс на посаду ректора оголошували ще минулого літа, претенденти подавали заявки, проте фінальний етап виборів ректора випав на активну фазу революції, зміну керівництва міністерства. Відповідно вже новий міністр освіти, замінивши Табачника, підняв питання про оголошення нового конкурсу на посаду ректора Франкового вишу. Так, ця процедура почалася з подачі заявок претендентів, згодом має відбутися знайомство з ними, презентація їхніх програм, зустрічі в колективах. А згодом трудовий колектив обиратиме собі нового ректора.
Мабуть, мотивація оголошення про нові вибори була такою: попередній міністр освіти Дмитро Табачник мав певні упередження до колишнього ректора та колишнього міністра освіти Івана Вакарчука (ймовірно, і до вишу). Відповідно, з огляду на це, частина кандидатів розуміла, що при такому керівництві не зможе працювати, тому й заявок не подавала.
Коли ж змінився склад міністерства, цілком нормальним і виправданим був крок призначення нових виборів на посаду ректора. Бачимо, що зараз кількість претендентів дещо збільшилася, але по суті це знову ж таки власне університетське середовище, особливих змін не сталося (за винятком того, що Іван Вакарчук тепер відмовився балотуватись на цю посаду).
Я вважаю, що, враховуючи останні події, при обранні ректора насамперед треба розглядати його програму, яку концепцію розвитку університету він буде відстоювати. Надзвичайно важлива не стільки сама людина! Усі кандидати є достойними, мають досвід роботи в університеті, більшість є деканами факультетів, відомими науковцями. Тому важливо, які підходи вони сповідуватимуть щодо організації навчального процесу й управління університетом, яку концепцію розвитку вишу вони бачать у тій ситуації, яка виникла. Але існує й інша проблема, яка полягає вже не в контексті виборів ректора, – зараз треба говорити про зміну відносин між державою і системою освіти. Як не прикро, але наука й освіта в наш час залишились однією з ланок, які процес реформування чи напрацювання чогось нового дещо оминув. Зараз усі говорять про зміни армії, міліції, бо для цього відкрилися нові можливості, але в царині освіти все залишилось, як було. Принаймні я не чув про якісь пропозиції чи новації.
Місце і роль освіти в житті суспільства мають змінитися. Це має стати центральною проблемою, якою би займався новий ректор і яку би підіймав на загальнодержавному рівні. Мусимо поставити питання під таким кутом, що якщо ми хочемо мати державу у майбутньому, то саме це майбутнє визначається освітою. А те ставлення до освіти, яке є зараз (з огляду на її фінансування, режим управління зі сторони Міносвіти не є ефективним), повинне змінитись. За формою та змістом ми все ж маємо перейти до Болонської системи освіти. А в її основі – передусім належне фінансування, що має становити як мінімум 2,5% бюджету. Це, до речі, й економічно вигідно, бо вкладення в освіту дають значно більшу віддачу, можливість розвитку всіх галузей, а ми сьогодні закладаємо підвалини майбутнього держави.
Треба замислитись, чи ми хочемо мати державу з висококваліфікованими спеціалістами, людьми з належним рівнем освіти, чи все-таки це буде держава армії, міліції та інших “напівграмотних” органів.