– Скажіть, будь ласка, чому зими стають усе теплішими? Це наслідок глобального потепління чи якесь “разове” явище? – Зараз у всьому світі спостерігають потепління клімату. Цей факт не заперечує жоден вчений. З року в рік метеорологічні обсерваторії усього світу фіксують, що температура по всій планеті підвищується. Та все ж були суперечки стосовно причин: хто винен у потеплінні – людина чи якісь природні чинники. Але зараз вони вже практично припинились, бо вченим вдалося довести, що такий сценарій потепління, який маємо зараз, є найбільш характерним наслідком того, що людство значно збільшило викиди так званих парникових газів. Цей ефект був передбачений ще в 70-х роках ХХ ст., проте тоді не було беззаперечних доказів.
Але з кожним роком ці дані накопичуються, тому потепління таки є наслідком діяльності людини. А наслідки його потепління можуть бути непередбачуваними. Підготовано вже, мабуть, кілька десятків сценаріїв того, яким чином розвиватиметься потепління клімату, які наслідки воно матиме для господарства. Такі сценарії підготували і для України. Їх є чотири, і їх підготували відповідні наукові установи. Усі вони передбачають, що умови господарювання в нашому краї, особливо ті, що стосуються сільського господарства, погіршуються.
– Які саме погодні витівки вказують на те, що клімат змінюється?
– Як і в усьому світі, метеорологи України фіксують підвищення середньої річної температури. Але цей процес може бути нестабільним. Наприклад, три роки піднімається, а потім є “відкат” назад. Але дані за останні 50-60 років чітко свідчать: потепління є. Ці погодні явища є аномальними, вони говорять про глобальні зміни клімату. Такі явища мали місце і в минулому. Так тепло узимку вже було, але, до прикладу, раз у 50 років. Тепер це відбувається усе більше і частіше.
Для глобального потепління характерне саме збільшення інтенсивності та частоти вітрів, аномальні атмосферні опади, паводки та повені. Через підвищення температури і сили вітрів тепер на морських узбережжях часто бувають урагани. Тому циклони тепер більш руйнівної сили. Цього року від них постраждали Філіпіни. Там наче війна пройшла: усе вщент зруйноване.
То яким чином ми будемо на це реагувати? Викиди та розповсюдження парникових газів у світі не має кордонів. Зокрема, викиди в Китаї спричиняють парникові ефекти в Україні. Міжнародні зусилля, яких докладають для того, аби обмежити парникові викиди, на жаль, не дають очікуваного ефекту. Бо не всі країни хочуть обмежувати свої викиди. Основний парниковий газ – це вуглекислий, він є основним еквівалентом, хоча подібний ефект має і метан, і закис азоту.
– Яких заходів вживає світова спільнота, аби боротись із наслідками потепління?
– У свій час для того, щоби боротися з такими змінами клімату, було запроваджено Кіотський протокол. Він передбачав ужиття комплексних заходів для того, щоби зменшити викиди парникових газів. Він передбачав два механізми: чистого розвитку та торгівлі квотами. Було взято як базовий 1990 рік, тому викиди країни мали бути на тому рівні, який був у тому році. Після того різні країни відповідно до свого розвитку повинні були взяти на себе певні зобов’язання, аби контролювати і зменшувати рівень викидів. Тому на тому, що зменшуєш рівень викидів, можна було і заробляти.
Україна за останні роки знизила свій рівень парникових викидів, тому ми мали право частково продати це зниження іншій країні, яка не може знизити свого рівня викидів. Але така система спрацювала недостатньо ефективно. Деякі провідні країни, такі як США та Австралія, не хотіли брати участь у цій системі. Хоча на той момент США були найбільшими забруднювачами атмосфери. Вони це пов’язували з економічним розвитком, бо взяття на себе таких зобов’язань його би уповільнило.
– Є чимало країн, які фінансово не спроможні долучитися до таких заходів. Яка їх роль у боротьбі з потеплінням?
– З іншого боку, фактично цією угодою не були охоплені країни “третього світу”, ті, що розвиваються. Вважалося, що вони “бідні та нещасні” і дозволити собі цього не можуть. За цей час із цих “нещасних” країн Китай став найбільшим забруднювачем атмосфери парниковими газами. Але фактично на цю країну жодних зобов’язань не покладено. Україна ж за цими показниками вливається у свою квоту. Була пропозиція зменшити свою квоту, а іншу частку продати.
Зараз ведуться міжнародні переговори стосовно того, яку частку скорочуватимемо. Взяття на себе зобов’язань – шлях до енергоефективності нашої економіки. Це буде зобов’язання для наших підприємств найбільших споживачів викупного палива (таких як металургійні, хімічні підприємства та електроенергетика) – взяти на себе зобов’язання та підвищити енергоефективність. З одного боку, це витрати, а з іншого – наш із вами прибуток як громадян. Бо якщо на одиницю продукції буде використовуватись менше палива – вона коштуватиме дешевше.
– Прошу сказати, як потепління може вплинути на кліматичну ситуацію в Україні?
– Кліматична система упродовж багатьох тисяч років була стабільною: зима, весна, літо приходили в певний час. Зараз же вона перебуває в стані розбалансованості, її зрушили, і вона кудись несеться. Стабілізується вона вже в якомусь іншому стані. А от в якому – вчені постійно сперечаються. Деякі вчені кажуть, що клімат в Україні стане більш теплим і вологим, інші ж кажуть, що теплішим і сухішим.
Одні говорять, що взимку буде тепліше (як, до речі, і спостерігаємо). Ще є думка, що тривалість перехідних періодів весни й осені зменшиться до мінімуму. Та й бачимо самі по цій весні, яка тривала лишень два тижні: зима буде одразу переходити в літо. Але насправді ця система зараз дуже мінлива і шукає свій стан рівноваги, на якому зупиниться. Але яким він буде – передбачити важко. У світовому масштабі на рівні ООН, міжнародної спільноти, розробляють два основні напрямки: заходи щодо протидії кліматичним змінам (насамперед обмеження викидів парникових газів), а друга низка заходів – адаптація (як господарство та соціальна сфера до цього пристосовуватимуться).
Основна проблема – прогноз стосовно того, що ми будемо мати і яким чином на це відповісти. На жаль, сьогодні в Україні немає ефективної системи, яка могла би робити такі прогнози та розробляти рекомендації. Нема і відповідного фінансування.
– Чи є у світі країна-лідер у боротьбі з глобальним потеплінням?
– Є ключові країни, такі як Великобританія, які найбільш вразливі до кліматичних змін. Вони витрачають мільярди на відповідне прогнозування та адаптацію. У Великобританії є велика кількість центрів прогнозування, вони є світовими лідерами у цьому. Але там ситуація трохи інша. Це морська країна. Тому підвищення рівня океану, яке точно відбудеться, загрожує острову.
Україна ж зараз зосереджує увагу на своїх квотах. Але зараз реально не бачимо, щоб у нас вживали заходів, аби зменшити парникові викиди й адаптуватися до змін. Позиція України звелася до торгування міжнародними квотами. На них можна було би заробити сотні мільйонів доларів, дуже значні суми. Якби вони вкладалися в цільові проекти, ми могли би мати значні прибутки. Україна вже продавала свої квоти. Тоді через отримані від цього кошти був скандал. Зараз ведуть переговори щодо нової угоди. Торгується не лише Україна, а й усі держави світу. Чим це закінчиться і коли – наразі невідомо.
– Які сфери суспільного життя є найбільш вразливими до таких погодних змін?
– Це потепління приносить досить серйозну шкоду багатьом сферам. Ось взяти, до прикладу, зимовий туризм. Очевидно, що через таку погоду будуть багатомільйонні втрати, бо лижний сезон значно скоротився. Для сільського господарства навесні важливим показником є вміст вологи у ґрунті, який утворюється внаслідок танення снігу. Якщо снігового покриву не буде – сонце почне пекти землю і потрібної кількості вологи не буде, а якщо потім буде ще й затяжний дощовий період – матимемо великі втрати урожаю. Ось на Західній Україні випадає більша кількість опадів, а в Центральній і на сході з цим важче.
Розмовляли Вікторія Савіцька та Ірина Ященко