Ірина Цицак, головний редактор: – Минає ще один рік сподівань, випробовувань на міцність, тривог, але і впевненості, перемоги добра над злом, віри, надії та дії. Рік добрих, мудрих і світлих людей поруч.
Рік молитви – за родину та кращу долю України. Рік, який засвідчив: разом українці – СИЛА! Мегапотужна сила патріотів, міцної нації. І це не зруйнувати вже ніколи і нікому. Головне – НЕ БОЯТИСЯ!
Вразили мобілізація духу та сили волі українців, мужність і стійкість активістів Євромайдану в ніч проти 11 грудня, згуртованість у різних куточках світу та держави, а ще – вічний революціонер, комендант Майдану львів’янин Андрій Парубій, украй важливі сьогодні слова особистостей, яких шаную, – історика Ярослава Грицака та віце-ректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича…
Звісно, шок і обурення викликало насилля (його ще стільки ніколи не було в Україні!) – жорстоке побиття “Беркутом” студентів на Хрещатику та активістів на Банковій, цинічне побиття десятків (!) журналістів, а ефективного розслідування та покарання нелюдів немає! Важливо, що українці вийшли на Майдани за майбутнє дітей, за правду і справедливість, проти безкарності, а не за партії чи когось із політиків!..
Дякую колективу “Львівської Пошти” – працьовитим, креативним і позитивним людям – за якісну роботу. У цьому номері наша команда підсумовує найважливіші події 2013-го. Дякую нашим читачам, зокрема передплатникам, за довіру до видання. Ми щодня працюємо для Вас, роблячи акценти на найважливіших новинах і корисних порадах. Дякую усім партнерам, експертам і друзям видання.
2013-ий – рік оцінювань і вибору. Вдруге була головою державної екзаменаційної комісії на рідному факультеті журналістики Франкового вишу – разом із викладачами приймала іспити у випускників та оцінювала захисти їх дипломних робіт. Як член журі ІІІ Всеукраїнського конкурсу “Репортери надії в Україні” відчула, що оцінювати кращі журналістські роботи про життєві історії, які дарують надію, надихають шукати виходи зі проблем і спонукають допомагати ближньому, – велика відповідальність.
Рік був щедрим на нові знайомства з достойними, хорошими та приємними людьми. Передусім йдеться про двох сильних жінок – львів’янку Олю Королевич, яка після двох важких операцій тепер ходить безболісно, а також талановиту співачку з чарівним і унікальним голосом та дивовижною енергетикою Оксану Муху.
Щаслива, що найрідніші, близькі та друзі здорові, хоча рік був непростим. Горджуся, що дворічна похресниця Юстиночка в розпал Євромайдану впевнено, нехай ще і нечітко, вперше промовила: “Сява Укьяїні” (“Слава Україні”) – “Гейоям Сява” (“Героям слава”). Пишаюся й похресницею Янусею, яка завзято готується сісти за шкільну парту…
Щиро зичу Вам і Вашим рідним доброго здоров’я, бо це найцінніший скарб! Зичу впевненості, віри у власні сили та душевного спокою. Дай Боже, аби кожен день приносив позитивні емоції і радість у Ваші сім’ї. Будьте щирими та справжніми! Робіть добро і будьте чуйними до людей, яким потрібні Ваша допомога, порада чи слово підтримки.
Хочете змін – починайте зі себе, адже наше життя залежить передусім від нас самих. Зичу кожному з нас пам’ятати слова Блаженнішого Любомира Гузара: “Працюйте так, як би все залежало тільки від Вас. Моліться так, ніби все залежить тільки від Бога”.
Цінуйте кожен день і кожну хвилину з коханими та рідними. Любіть життя, бо воно прекрасне! Мрійте, адже мрії рано чи пізно здійснюються. Навіть найбільш сокровенні. Щасливого Нового року, веселих Різдвяних свят і світлого майбутнього рідній країні! Слава Україні!
Ольга Хворостовська, керівник відділу соціальних новин:– От майже добігає кінця 2013 рік. Я не пригадую такого двоякого відчуття: він начебто як завжди промайнув так швидко, проте згадавши, як ми його зустрічали, як це все було давно, розумію, що минув тільки рік. Усе настільки змінилося: ми, наші бажання, пріоритети, змінилася наша країна.
Рік, що минає, був багатим на події, переживання, зміни. Для мене він залишиться особливим назавжди, адже це рік народження ще однієї донечки. Усе почалося спочатку: перший погляд, перше слово, перший зубчик… Це також рік вступу до вишу старшої… Це рік надій і сподівань, прозрінь...
Це рік дорослішання, навернення мого народу. Вперше ми всі побачили, як він молиться. Не показово по великих святах, не по своїх куточках, а молиться у своєму серці. У людей з’явилася потреба молитися не стільки за себе, скільки за свій народ, державу, своїх ближніх, незалежно від їх мови спілкування, національності чи конфесійної приналежності. Ба більше, ми захотіли жити за Божими заповідями: сотні, тисячі свідчень про дивовижну атмосферу любові та доброзичливості, жертовну працю волонтерів, яка робить їх щасливими, потребу поділитися.
Ми прийшли до зрілої віри та засвідчуємо її своїм стоянням і чуванням на Майданах країни. Видається, що ми нарешті навчилися молитись по-дорослому. Це вже не та наївна дитяча віра перших років незалежності “Бозю, дай”, не підліткове “Я сам”, не оборудка “Я тобі помолюся, а ти мені дай”. Нарешті ми навчилися молитись “Нехай буде воля Твоя”. Ми вийшли шукати Правди і віримо, що Правда визволить нас!
Тож, використовуючи слова Блаженнішого Любомира Гузара, хочу побажати всім нам у році прийдешньому молитися так, як би все залежало тільки від Бога, і працювати так, як би все залежало тільки від нас. Вірю, що молитву буде вислухано і ми станемо свідками того, як Божа ласка зійде на нашу країну та на кожного з нас.
Наталія Пиртик, журналіст відділу економічних новин:– Рік, що минає, охарактеризувався урядовим “пакращєнням” якості життя українців. Щоправда, обіцяних благ ми так і не відчули. Тому рік закінчується на сумній ноті. Українці поставили “двійку” діючій владі за економічну політику!
Держава по вуха в боргах, великі реформатори української економіки майже розтринькали золотовалютний резерв країни та провалили підписання Угоди про асоціацію з ЄС, що спровокувало єврореволюцію. Українці, у нас нема опозиції! В опозиції, як з’ясувалось, український народ. Тому на межі 2014-го в більшості україців на вустах: “А що далі?” Справді, що буде з Україною у 2014-му, 2015-му? Адже до кращого не йде.
З огляду на запропонований урядовцями проект Державного бюджету випливає, що ми будуємо поліцейську державу. Не хочуть фінансувати науку. А як без цього? Адже це розвиток, технології, інновації. Спершу чиновники прогнозують надреальні доходи бюджету, а потім шукають вихід із ситуації. Як наслідок, через урядовий популізм лихоманить всю країну. Нині в державі дуже складний період, тому маємо бути сильними, мудрими та готовими до всього.
Звісно, упродовж 2013-го було чимало позитивних моментів, цікавих знайомств, подорожей, але політична ситуація в країні, побиття журналістів і студентів перекреслює все. Хіба хтось має право нищити країну, яку ми будуємо? Хіба можна бити безневинних людей за те, що вони хочуть жити у правовій державі, де поважають людей? Ні!
І наостанок, сумну крапку в 2013-му поставила передчасна смерть світлої людини, вірного друга та професійного журналіста Ігоря Слісаренка. Він пішов із піснею, раптово... Мимоволі задумуєшся і розумієш, що в житті бувають дуже стрімкі та неочікувані повороти, тому маємо бути готовими до них.
У новому році зичу всім терпіння, міцного здоров’я, любові та здійснення мрій. Пам’ятайте, що майбутнє залежить від вас! Нехай Господь береже український народ, дає нам розум і силу протистояти злу.
Марічка Ільїна, редактор арт-відділу:– Ще п’ять днів – і ми зможемо відкрити новий, черговий у нашому житті календар. Менше тижня маємо на підведення підсумків і осмислення результатів та подій цього року – особливого, дуже важливого в житті не лише кожного з нас, але й усієї країни. Зараз, у світлі останніх подій, важко виокремити з цих 360 днів щасливі, радісні, дивовижні... Але ж вони були! Певна, були в кожного, попри розчарування, втрати і відчуття безнадії...
Можливо, нам, українцям, громадянам цієї країни, усі ці невдалі, складні, просто “не наші” дні були потрібні як досвід, крок до розуміння себе, один одного, цього життя врешті-решт? Адже останній місяць цього справді страшного 2013 року показав – ми єдиний народ: як у Львові, так і в Донецьку. І спільного в нас значно більше, аніж того, що могло би розділити.
Усі ці страшні ночі, бійки, напади, арешти не лише вкотре відкрили нам очі, але й посилили, загартували, згуртували українців. Вони не зламали. Ба більше, спонукали вже і зараз встати та вийти на Євромайдани за наших дітей, один за одного, навіть за невідомих людей. Кожна з цих подій змусила народ піднятися з колін, випростатися, підвести очі, співати “Ще не вмерла!” І зрозуміти (коли прийшла біда), що всі ми рівні.
Тож у ці кілька днів (листочків, віконечок, дат), які залишилися в цьогорічному календарі, маємо ще чимало справ. Та, попри передсвяткові клопоти, є одна важлива справа, яку варто зробити кожному з нас. Перед новим, чистим, ще не початим і невідомим 2014 роком маємо в кожному починанні починати передусім із себе. Пам’ятати про це щодня, щомиті, у кожній справі, та робити свої маленькі кроки до великих цілей. Бо тільки тоді і тільки так ми здобудемо чисте і затишне місто, чесну та відповідальну владу, добробут у країні, ту ж таки Європу. Бо остання насправді починається не на кордоні з польськими сусідами, а в голові кожного з нас.
Необхідно просто це зрозуміти, осягнути, відчути ще зараз таки треба встати і вийти. Саме про це нам співає Віктор Морозов, саме ці важливі думки у слова вклав геніальний Кость Москалець: ”Треба встати і вийти, встати і вийти, нову свічу запалити, над собою здійняти, долю шукати, більше її не втрачати... назавжди”.
Вікторія Дворянин, журналіст відділу соціальних новин:– Цей рік можна назвати непростим, сповненим усіляких несподіванок і різноманітних сюрпризів. З упевненістю можу сказати, що варто кожної миті шукати позитивних і добрих новин, не забувати про благодійність, доброту. Адже для того, щоб подарувати хороший настрій оточуючим, не потрібні великі статки, достатньо бажання і впевненості у власних силах.
Нехай Новий рік принесе в кожну оселю цілу хурделицю добра, щастя і теплих радісних посмішок. Бажаю, аби різдвяна зоря запалила в серцях вогонь віри та любові, надії та оптимізму, наснаги та невичерпної енергії для плідної роботи в наступному році, а чарівні зимові свята принесли мир, спокій, злагоду та впевненість у майбутньому.
Бажаю не падати духом і не опускати рук у складних ситуаціях, брати приклад із тих, хто, не маючи статків чи повноцінного здоров’я, уміє сповна насолоджуватися життям. Не забувайте про своїх рідних і близьких, говоріть більше теплих слів своїм батькам і коханим, допомагайте потребуючим і не нарікайте на життя.
Вікторія Савіцька, керівник відділу місцевих новин:– Непростим був рік, чи не так? Та й сподіватися на спокій нації, що звикла гартуватись у боротьбі, не личить. Хай рік, що минає, не озоветься у нашому майбутньому дзвонами тривоги, які нещодавно чи не в усіх кутках країни сповіщали про біду. Хай він стане символом, знаком, що ми готові бути вільними.
Пригадую, якось на початку 2013-го в одному з інтерв’ю для “Дзеркала тижня. Україна” кардинал Любомир Гузар говорив про свободу і казав, що вона необхідна нам, аби ми нарешті стали собою. Не тими, ким є нині, а ким покликані бути. Усім серцем сподіваюся, що з кожним днем, з кожним роком ми ставатимемо все ближчими до тих “покликаних”, про яких говорив Блаженніший.
Ми будемо сильнішими у своїй вірі. Будемо здоровими. Будемо впевненішими, успішнішими, заможнішими. У наших родинах пануватиме мир і злагода, взаєморозуміння та любов. Ми триматимемось разом, як у всі часи незримим пов’язані, тонко сплетені у вінець нації. Наступний передзвін нам сповістить про те, що ми таки вільні.
Ірина Ященко, журналіст відділу місцевих новин:– Ось і незчулися, як минув 2013-ий – рік, коли українці відчули себе по-новому вільними, сильними та певними в тому, що є господарями у своїй державі. Впевнена, наступний рік проживемо вже у зовсім новій Україні, бо так, як було, тривати не може… Настане нове завтра, нове майбутнє! А от яким воно буде – залежить лише від нас.
Як запевняв Михайло Булгаков у творі “Майстер і Маргарита”, найбільший гріх – це страх, бо всі інші пороки народжуються з нього. Давно українців не лякали так, як цього року! Не замилювали очей, не маніпулювали так брудно, не налаштовували брата проти брата, не проливали невинної крові, навіть не приховуючи цього.
Хочу побажати, щоб саме зараз, напередодні світлого свята Різдва Христового, Україна звільнилася від тої нечисті, яка не дає їй вільно жити, і святкувала з легким серцем. Любові вам: до себе, бо коли любиш себе, вмієш любити і ближніх; до сусіда, хоч у нього завжди і машина краща, і жінка гарніша, але ж допоможе у скруті; до рідних і близьких, які завжди поряд; і, зрештою, до ворогів. Може, саме цього їм бракувало…
Любов здатна творити дива. Вона оздоровлює, скеровує на правильний шлях. Наша країна – люблена, бо українці – велика родина, яка шанує свою стареньку матір і нікому образити її не дасть. Поки злагода поміж нас – усе буде гаразд!
Ольга Шведа, журналіст відділу соціальних новин:– Закінчився ще один рік, упродовж якого ми жили, творили, любили, не втрачали надії та вірили в краще. Рік, що минає, для мене запам’ятався багатьма приємними подіями. В особистому житті – добрими та щирими побажаннями колег, друзів і рідних з нагоди тридцятиріччя, у професійному – подякою за плідну працю з фахівцями медичної галузі й отриманням диплома фіналіста одного зі всеукраїнських конкурсів.
Вважаю, що цей рік для кожного з нас і для мене зокрема став гарним уроком. Якщо раніше ми завжди на когось сподівалися (на сусіда, щасливий випадок, Європу, Росію...), то зараз життя нас навчило, що, окрім Бога, треба самим собі давати раду…
Нехай рік, сповнений труднощів і драматизму, залишиться позаду, а в пам’яті зостануться лише приємні його моменти. Попереду в нас складний і відповідальний вибір, від якого залежить майбутнє держави та кожного з нас. Вірю, що цей вибір буде на користь українців і гідного життя, на яке всі ми заслуговуємо.
Від щирого серця вітаю усіх читачів, колег, друзів і рідних з прийдешніми Новим роком і Різдвом Христовим! Нехай у новому, 2014, році здійсняться найзаповітніші мрії та сподівання. Нехай у кожну сім’ю завітає радість, життєвий оптимізм і святковий настрій. Щастя усім нам, добра, душевного тепла та родинного благополуччя!
Тетяна Сало, журналіст відділу місцевих новин:– Ось і закінчується 2013-ий. Попереду святкування Нового року та Різдва Христового. Для одних це період відпочинку від буденних справ, час, який можна провести з рідними, близькими чи друзями біля зеленої красуні за святковим столом. Для інших – лише червоний день у календарі. Та є такі, для кого період різдвяних свят – щось значно важливіше. Це час святкування знаменної події в історії великої християнської родини – народження Спасителя.
Понад дві тисячі років тому разом із маленьким Ісусом, Сином Своїм, Бог подарував людям неоціненні дари – надію, любов і мир. Тож уже традиційно кожен із нас у цей день очікує дива небесного. Для кожного те диво своє, надзвичайне, радісне і тепле, приємне та лагідне, як материнська любов.
Тож щиро зичу усім читачам, аби у вашому серці не згасало радісне свято Різдва Христового, а з’явилося ще більше любові, віри, натхнення, снаги до звершень! Нехай невпинно народжуються нові ідеї, хай не згасає у житті та різдвяна зірка, що вказує правильний шлях! Сімейної вам злагоди, благополуччя, міцного здоров’я та успіху! Нехай 2013-ий залишиться в пам’яті лише приємним спогадом, а наступний рік принесе вам тільки добро!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
