Дванадцять львівських сімей живуть у будівлі-фантомі без тепла... ось уже п’ять років. Досі люди так-сяк опалюють житло електрообігрівачами, але вже з 1 листопада їм припинять електропостачання (через закінчення дії угоди), а в грудні – подачу газу (з тої же причини). Мешканці будинку по вул. Зеленій, 57 опинились у патовій ситуації, а все тому, що місто відмовляється взяти на баланс вищезазначену будівлю. 

Дехто з людей живе там ще з радянських часів – це документально підтверджено, зокрема й записами у будинкових книгах гуртожитку, датованих від 1956 року. У 1998 році виконавчий комітет ЛМР виніс рішення, яким надав дозвіл ДП “Львівські авіалінії” на оренду будівлі для тимчасового проживання своїх працівників терміном на 10 років. Але за десятиріччя державне підприємство збанкрутувало й не змогло продовжити оренди. 

Тому з 2008 року будинок не має балансоутримувача, тож за документами фактично... не існує. Він до сьогоднішнього дня не прийнятий на баланс міста, ба більше, міська влада не визнає будівлю гуртожитком, попри кілька рішень судів різних рівнів, які зобов’язують ЛМР розглянути на черговому засіданні сесії питання „щодо подальшого використання цілісного майнового комплексу по вул. Зеленій, 57, як гуртожитку та прийняти відповідне рішення”. 

“Такого статусу як гуртожиток йому не надавалося жодним документом. У 1998 році рішенням виконавчого комітету ЛМР надало дозвіл ДАП “Львівські авіалінії” взяти в оренду цю будівлю для того, щоб там тимчасово проживали їхні працівники. Тобто питання про поселення сімей, про надання цьому будинку статусу гуртожитку жодним чином цим підприємством не піднімалось, – пояснила начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич вчора на прес-конференції у Громадському прес-центрі Львівщини. – У 2011 році ДАП “Львівські авіалінії” надіслало листа на адресу ЛМР і повідомило, що у зв’язку з важким фінансовим становищем вони відмовляються продовжувати договір оренди”.

А судові рішення, зі слів Гелени Пайонкевич, лише підтверджують, що будинок до цього часу не мав статусу гуртожитку. І дійсно, згідно з рішенням виконавчого комітету ЛМР № 238 від 24.04.1998 р. будівлі на вул. Зеленій, 57 мали б надати статус житлового будинку... але тільки після здійснення підприємством “Львівські авіалінії” реконструкції та приведення у відповідність до норм ДБН “Житлові будинки”. Проте цього не зробили.

За місяць після листа-відмови орендаря будівлі на вул. Зеленій, 57 (датованого 27.10.2011 р.) проблемою мешканців зацікавилась обласна влада. 1 грудня відбулось засідання тимчасової контрольної комісії Львівської обласної ради з розв’язання проблемних питань забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків та сприяння дотриманню житлового законодавства суб’єктами підприємництва за участі мешканців гуртожитку і директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. 

А вже 23 грудня інша комісія у складі голови наглядової ради за розподілом та утриманням житла у гуртожитках при виконкомі ЛМР, представників комісії з інвентаризації житлових приміщень Личаківської РА, представників ЛКП № 500 та мешканців гуртожитку провела обстеження будинку № 57 на вул. Зеленій. Тоді ж склали інвентаризаційні акти, які засвідчують факт тривалого проживання в гуртожитку та підтверджують права мешканців гуртожитку (!) на приватизацію займаних приміщень, гарантовані ЗУ”Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. 

У січні 2012 р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області провела обстеження і встановила, що „будівля на вул. Зеленій, 57 у м. Львові є гуртожитком коридорного типу, з окремими кімнатами з виходом в коридор загального користування, має одну спільну кухню, спільні санвузли на кожному поверсі та використовується мешканцями як гуртожиток” (із листа начальника Інспекції вих. № 7/13-6-374 від 19.01.2012 р.)

Цікаво, що під час сесії ЛМР 24 листопада 2011 р. до мера Львова із запитом звернувся депутат Василь Горон, який цікавився долею гуртожитку на вул. Зелена, 57. Міський голова відповів йому в лютому минулого року, що питання передано на розгляд у департамент житлового господарства та інфраструктури міськради. Проте там вирішили, що гуртожитком мала б зайнятися депутатська комісія. „Отак розгляд питання депутати і виконком одні одним передають й досі”, – каже правозахисник мешканців Олександра Баб’як.

З її слів, людей із їх проблемами ігнорують й досі. А проблем їм вистачає... Кілька років мешканці будинку змушені добиватися надання елементарних комунальних послуг страйками і усіма можливими засобами. Адже попри рішення Галицького районного (01.11.2012 р.), Львівського апеляційного адміністративного (18.06.2013) і Вищого адміністративного (10.07.2013 р. ) судів, які зобов’язують міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії питання щодо подальшого використання цілісного майнового комплексу як гуртожитку та прийняти в межах своєї компетенції відповідне рішення, на сьогодні й досі нічого не прийняли і не вирішили.

Щоправда, питання гуртожитку на Зеленій, 57 депутати таки почали розглядати... на попередній сесії 23 вересня. Але у проекті ухвали ЛМР ідеться не про використання і прийняття на баланс ЛКП № 500 будівлі як гуртожитку, а про... надання статусу соціального житла. Проте тоді ухвалу не прийняли, бо кілька депутатів від різних фракцій висунули пропозицію надати будівлі статус гуртожитку із правом приватизації. В свою чергу мер попросив вивчити це питання депутату міськради Андрію Мочарському – саме в його окрузі знаходиться будівля-фантом.

Тож вже у четвер, 24 жовтня, питання мали б розглянути в сесійній залі. Вчора, під час прес-конференції, мешканці змушені були звернутися до громади міста через ЗМІ зі зверненням, аби про них знову не забули і не проігнорували. “Ми просимо захистити нас – виступити з ініціативою внесення змін до проекту ухвали, винесеної на розгляд сесії, з метою надання дозволу на приватизацію, як того вимагає закон, займаних нами житлових та нежитлових приміщень”, – йдеться у ньому.

А правозахисник і представник 11 сімей Олександра Баб’як на тій же зустрічі наголосила, що мешканці можуть втратити житло, оскільки, відповідно до закону, соціальне житло не підлягає приватизації. 

“Але люди живуть у цьому будинку понад п’ять років і фактично зареєстровані, а отже, мають право на приватизацію. У своїх рішеннях суд неодноразового наголошував на цьому. Приймаючи рішення стосовно використання даного об’єкту, на нашу думку, міська рада мала б користуватись відповідним пунктом закону і надати право на приватизацію”, – резюмує Олександра Баб’як.