Проте, видається, міській владі до всього цього байдуже. Археологів у Львові не шанують. Львівська міська рада за три роки заборгувала їм близько 200 тисяч гривень за нагляд за проведенням ремонтних та будівельних робіт і самі розкопки. Міський голова не раз нарікав, що археологи просять надто багато для дослідження знахідок. Мовляв, на певних ділянках, зокрема на вул. Городоцькій, узагалі нема що досліджувати, бо її вже давно вивчили. Звісно, це далеко не так! 

Щороку археологам ледь не з лопатами в руках доводиться виборювати право виконувати свою роботу. І це в історичній, туристичній перлині країни! Влада чомусь певна, що археологічний нагляд – дороге задоволення. Поза тим, скільки можна було б заробити на відкритті для огляду знайдених артефактів, як це є в усьому світі.

фото: Віталій Грабар

“У травні розпочалися масштабні ремонти кількох вулиць – Пекарської, Городоцької, Хмельницького, Замарстинівської, Коперника та Бандери. І вже традиційно згадували про археологів лише тоді, коли ми самі прибігали і нагадували, що маємо здійснювати хоча б археологічний нагляд. Про нас знову “забули”, що незаконно!”  – наголошує “Пошті” Олег Осаульчук, директор НДЦ “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України.

З його слів, за законом, перед капітальними ремонтами чи будівництвом спочатку потрібно провести археологічне дослідження території. Згодом, із урахуванням його результатів, мають розробляти проекти ремонтних робіт чи нового будівництва. У Львові про це посадовці чомусь забувають…

“Міській владі вигідно про нас “забувати” з кількох причин. Управління охорони історичного середо­вища міськради, на жаль, не виконує своєї основної функції. Затверджує проекти в історичній частині без необхідності проведення археологічної роботи. Своєю чергою управлінню капітального будівництва вигідно цього не робити. Чому? Через економію грошей, які міська влада і так знає, як “освоїти”. 

Про археологів вигідно “забувати”, бо своєю дослідницькою роботою ми затримуємо підрядним організаціям ремонти доріг, – веде далі Олег Осаульчук. – Натомість варто наголосити: у затримках винні не археологи, а замовники і розробники проектів, котрі не передбачили виконання археологічних досліджень і необхідного на них часу. Скажімо, на Пекарській ми працювали тиждень, а ремонтники потім нарікали, що через нас роботи затрималися аж на два місяці. Навіщо ж брехати?!”

фото: Андрій Польовий

Зі слів Олега Осаульчука, судові рішення на користь археологів щодо одержання чесно зароблених грошей за минулі роки не допомагають. Як буде з оплатою за цей рік, також невідомо.

“Є укладений договір щодо робіт на вулицях Городоцькій, Коперника та Хмельницького. Згідно з ним, загальна вартість археологічних робіт цього року становить майже 157 тисяч гривень. Це мізерна сума, враховуючи обсяг вже виконаних досліджень. Натомість мер чомусь оцінив наші роботи  лише в 30 тисяч гривень”, – дивується Олег Осаульчук. І зазначає, що міськрада досі не заплатила за роботи, проведені археологами ще в 2010-му під час капітального ремонту площі Осмомисла. Йдеться про майже 140 тис. грн.

“Звісно, ми подали до суду. Виграли справу. Має­мо судове рішення про  примусове стягнення коштів з міськради. Але віз і досі там! – обурюється Олег Осаульчук. – Крім того, нам досі не заплатили за роботи в дворику ратуші, які ми проводили в 2011-му. Мовиться про 45 тисяч гривень. Міський голова не раз заявляв, що археологи вимагають забагато грошей, а самі нічого не роблять. Тож нехай міська влада розрахується бодай за те, що ми вже виконали”.

Що стосується цьогорічних розкопок, то археологи не приховують: сподівались знайти значно більше. Хотіли виявити скарби підземного Львова, натомість отримали не менш цінну інформацію про те, як колись була заселена територія міста. На жаль, ділянка, на якій вони працювали, обмежена. Якби ж можна було копати далі – було б більше знахідок…  

Писанка на гусячому яйці XV-XVI ст. (фото: РАС)

“Коли у червні десять днів працювали на вулиці Пекарській, то знайшли роги та кістки бізона і тура, кераміку, битий посуд, знаряддя праці. Виявили археологічні артефакти ХVII – ХVIII століть. Наступною була ділянка на вулицях Коперника – Бандери. Археологічний нагляд тут здійснювали в липні – серпні. Тутешні культурні нашарування пов’язані здебільшого із функціонуванням дороги ХVII – ХІХ століть, яка проходила повз шпиталь святого Лазаря. Тут виявили типові для міської археології знахідки: биту кераміку і залишки металевих речей”, – каже Олег Осаульчук.

Згодом дослідники “Рятівної археологічної служби” працювали на вулиці Городоцькій: на ділянках від Шпитальної до розв’язки Городоцька – Шевченка. Тут вдалося виявити артефакти ХV – ХІХ століть Зі слів науковців, попри заяви міського голови, що цю вулицю раніше ретельно досліджували, під час робіт стало очевидно, що це не так. 

“На цьому об’єкті на глибині двох метрів знайшли різночасові залишки дерев’яного настилу дороги (найдавніші з них – із ХVI століття), а також залишки вала від водяного млина, русло потічка на повороті на Фурманську і австрійський колектор. Було й багато люльок ХVIIІ – ХIХ століть, монет, торгових пломб, кераміки, дерев’яних водогонів ХIХ століття, металеве ядро з часів облоги Львова молдаванами – тільки вони додумались брати Львів з боку Полтви”, – розповідає “Пошті” Остап Лазурко, молодший науковий співробітник “Рятівної археологічної служби”.

На Шевській знайшли повністю збережену писанку на гусячому яйці

Колись у Львові цвинтарі були біля кожної церкви. Тож не дивно, що біля церкви святої Анни під час нагляду археологи знайшли два поховання. Коли розширювали вулицю Шевченка, захопили територію прицерковного кладовища. Але тоді не копали глибоко. Цього року копнули глибше і натрапили на кістяки.

Більш цікавими з погляду археології стали знахідки на Богдана Хмельницького, на відтинку від площі Осмомисла до церкви святого Миколая. Тут виявили настил дерев’яних доріг ХVI – ХVII ст. “Цікаво, що серед них багато підків, загублених кіньми. Під дорогою – матеріал давньоруського часу, монети другої половини ХІV ст., найдавніші уламки ліпної кераміки ІХ ст., давньоруський керамічний посуд ХІІ – ХІІІ ст. Окрім цього, виявили залишки керамічного водогону ХV ст. Це вкрай рідкісна знахідка! У Львові він працював не довше як сто років. Швидко тріскав, замулювався та й коштував чимало”, – веде далі Остап Лазурко.  

“Рятівна археологічна служба” не припиняє нагляду на вулицях Богдана Хмельницького, Замарстинівській, перехресті Городоцька – Шпитальна. Ці роботи  займуть не більш ніж два тижні. 

Крім розритих львівських доріг, археологи наглядали й за підготовкою до будівництва окремих ділянок: пл. Міцкевича 9, вул. Шевська, вул. Підмурна, вул. Куліша, вул. Нижанківського,  а також реставрацією Музею Пінзеля та розробкою  проекту екскурсій “Підземний Львів”.  

фото: Віталій Грабар

“І далі здійснюємо археологічний нагляд на вулицях Куліша – Під Дубом, де будують торгово-розважальний центр “Форум”, і на вулиці Нижанківського, де буде торгово-розважальний комплекс. Тривають розкопки на площі Міцкевича, 9, де планують збудувати готель, і на Богдана Хмельницького, 27-а, де мають намір звести житлово-офісний будинок. Проводимо і розвідкові шуфрування для розробки проектних пропозицій щодо проекту “Підземний Львів” і для розробки проектно-кошторисної документації реставрації Музею Пінзеля. Окрім цього, здійснюємо нагляд на інших невеликих об’єктах”, – пояснює Олег Осаульчук. 

На вулиці Куліша нагляд охоплює величезну площу. Її почали забудовувати  лише в другій половині ХIХ ст. спершу дерев’яними, а потім кам’яно-цегляними спорудами. Але донині з них мало що збереглося. Проте неабиякі знахідки подарували водозбірники ХV – ХVI ст. на Шевській. Серед найцікавіших – кераміка ХV – ХVI ст., повністю збережена писанка на гусячому яйці, а також такі несподівані, як чоловічий череп та дитячий скелет (ХVI – ХVII ст.). Крім того, на цій вулиці знайшли багато вцілілого посуду, зокрема маленьких керамічних келишків. У подвір’ї будинку №8 виявили фрагменти його колишніх мурів, австрійський колектор, металеву тацю із зображенням двох клейм тощо.

“Що найдивніше, майже на самому дні водозбірника був череп чоловіка. Тепер його досліджують антропологи. Він – без нижньої щелепи, як повідомив фахівець, ця людина важко хворіла, мала менінгіт. Мабуть, череп сюди потрапив випадково. Цей чоловік міг загинути в місті, але коли щось чистили, випадково зачепили його скелет, і він потрапив сюди зі сміттям. Усі речі, знайдені нами в цьому місці, колись просто викинули – як у сміттєвий бак”, – каже Остап Лазурко.

Понад те, археологи-рятівники наглядають за реставрацією Музею Пінзеля. “Колись там була ще фасадна стіна з трьома арками – на картографії це гарно промальовано. Ми знайшли той фасадний фундамент. Далі мали б досліджувати територію з боку вулиці Личаківської, але там під час ремонту плитку поклали на цемент, тож нема сенсу нищити тротуар. А коли полізли в крипти, знайшли три великі купи кісток. Очевидно, коли робили якусь реставрацію, перекопали давні поховання і їх просто поскидали на купу. Була там і пляшка, подібна на військову флягу”, – розповідає молодший науковий співробітник “Рятівної археологічної служби”.

Останнім об’єктом є вул. Нижанківського. Там археологи виявили криницю з керамікою ХVIIІ ст., три металеві ложки і медальйон ХIХ ст. 

“На цій ділянці існувала косторізна майстерня, але наразі ми її не знайшли. Проте виявили багато розрізаних оленячих і коров’ячих рогів, спиляних кісток. Із  них виготовляли накладки на ручки, ґудзики, голки, гральні кубики, прикраси. Маємо близько 50 фрагментів кісток. Це вказує на те, що ремісники займались тою справою десь поряд”, – припускає Остап Лазурко.