Якою буде місія відновленої дирекції Державного історико-архітектурного заповідника: дбати про світову спадщину чи ділити майно?

У столиці надумали відновити дирекцію Державного історико-архітектурного заповідника, до якого належить центральна частина Львова, та віддати її під управління Мінрегіонбуду. Щоправда, схоже, що причини такої ініціативи лежать далеко не у площині збереження історико-архітектурної спадщини. Нові опікуни львівських старожитностей повинні стежити за станом пам'яток, проводити науково-дослідні роботи та готувати документи для погодження у відповідних інстанціях. По суті, заповідник має перебрати на себе частину роботи, за яку зараз відповідає управління охорони історичного середовища. Нова дирекція відповідатиме за найціннішу частину міста  - територію, внесену в Список світової спадщини ЮНЕСКО. Попри це, як за­значають фахівці, роботи вистачить і міському управлінню. Адже територія ЮНЕСКО - це лише 120 га, а історичний ареал міста Львова має 2441 га.

Державний історико-архітектурний заповідник у Львові існує з 1975 року. Теоретично ця структура мала б опікуватися пам'ятками архітектури міста. Однак фактичне існування вона припинила на початку 1990-х років, коли ліквідували дирекцію заповідника та створили управління охорони історичного середовища у міській раді. Щоправда, на папері заповідник існування не припинив. Де-юре він існує досі. Правову колізію спробували виправити на початку 2000-х років. Сьогодні є дві постанови Верховної Ради України від вересня 2002 року та від листопада 2003 року, які зобов'язують відновити функціонування Державного історико-архітектурного заповідника у Львові. Жодну з них поки що не виконано.

Одним із прихильників відновлення роботи заповідника є міністр регіонального розвитку та будівництва, колишній міський голова Львова Василь Куйбіда. Саме завдяки його старанням процес відновлення дирекції заповідника цього року зрушив з мертвої точки. Вочевидь, Василь Куйбіда, як колишній львів'янин, дуже переймається долею історичної частини міста. Однак міські чиновники висловлюються різко проти його ініціативи. Передати, здавалося б, доволі клопітну ділянку роботи державі керівництво міста не хоче з банальної причини. Адже разом із турботами з опіки львівської спадщини місто позбудеться й права власності на об'єкти заповідника. А отже, й право розпоряджатися землею та будинками у центрі Львова може перейти від органів місцевого самоврядування до держави (згідно з Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", землі історико-культурних заповідників, які мають державне значення, мають належати державі й не можуть передаватися у комунальну власність). Власне, як повідомили "Пошті", гаряча дискусія про те, чи варто відновлювати заповідник, передусім стосується саме аспекту права власності й аж ніяк не можливості поліпшення стану пам'яток архітектури. Ареал заповідника - це землі комунальної власності, й позбутися права розпоряджатися ними міській владі аж ніяк не хочеться. Це ж означатиме, що міська рада не зможе відводити чи давати в оренду жодного клаптика землі в центрі Львова. За словами Василя Івановського, начальника управління охорони культурної спадщини ЛОДА, ситуацію може змінити лише прийняття змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини", де планують законодавчо закріпити поняття "заповідна територія". Тоді земля львівського заповідника зможе бути й у комунальній власності.

Сьогодні достеменно не відомо, скільки об'єктів передадуть на баланс заповідника. "Тривають переговори. Загалом на території заповідника розташовані 282 пам'ятки. З тими, що є в державній власності, проблем не буде. Питання виникає щодо будинків, які зараз у власності міської громади. Очевидно, міська рада та депутатський корпус не надто хочуть їх віддавати. Щоб вирішити ці питання, представникам всіх сторін треба сісти за стіл переговорів і досягти компромісу", - розповів "Пошті" Василь Івановський.

Однак, імовірно, що дозволу на створення заповідника у міської влади ніхто й не спитає. Подейкують, що принципову позицію Львівської міської ради Мінрегіонбуд може просто обійти. Щоб не витрачати час та зусилля на складні переговори, посадовці міністерства можуть звернутися до Президента України. Якщо ж Президент видасть указ про відновлення дирекції заповідника зі статусом національного, думка міської влади просто буде не важливою.

За інформацією "Пошти", торги між Львовом та Києвом тривають не лише щодо того, хто має бути балансоутримувачем пам'яток, але і щодо особи, яка має очолити дирекцію державного заповідника. Сьогодні на посаду директора заповідника претендують відразу кілька осіб. Зокрема, це заступник директора Львівської галереї мистецтв Микола Гайда, президент благодійного фонду "Збереження історико-архітектурної спадщини Львова" Андрій Салюк, начальник відділу охорони та використання об'єктів культурної спадщини ЛМР Роман Дац та двоє заступників начальника управління охорони культурного середовища ОДА - Андрій Левик та Роман Онишко. Процес погодження кандидатури в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва тривалий і спричиняє чимало дискусій. Адже фігура директора має стати своєрідним компромісом між інтересами львівського та київського середовищ. За непідтвердженою інформацією, вибір може зупинитися на Романові Дацу. Він колись уже працював у дирекції запо­відника і очолював управління охорони історичного середовища у 1997 - 2002 роках (коли на чолі Львова був Василь Куйбіда). Щоправда, на рахунку пана Даца - кілька гучних скандалів, зокрема, за його керівництва управлінням побудували "Укрсоцбанк". Як запевнив "Пошту" Роман Дац, йому невідомо про те, що міністерство погодилося на його затвердження. Жодних офіційних повідомлень про погодження певної кандидатури наразі теж немає. Подейкують, що вибір кандидата відбувається із запеклими суперечками, адже залежно від того, хто очолить нову структуру, вона буде підконтрольна волі Києва або Львова.

Мирослава Іваник