Важкі зітхання, сльози, схлипування… Понад дві години глядачі не могли відірватися від екрана, адже там – їхнє минуле, з яким вони живуть далі. Жахливі картини падіння винищувача Су-27, понівечені тіла, крики, біль втрати, істерика… Здавалося, що в залі відчувається запах авіапалива та крові. Потім морг, похорони, могили і… більше нічого. 

У людей залишилося відчуття провини за те, що вони живі, а їхні рідні мертві, “лежать у темній, холодній та сирій могилі”. А також ненависть до пілота Володимира Топонара, що не згасає вже багато років. Вони молять Бога простити гріхи їхні, як вони прощають винуватцям своїм, але навіть не задумуються, що самі ще не пробачили… У їхніх серцях – ненависть, гнів, злість, образа…

Мета проекту – показати людям, що не треба жити минулим, не варто залишатися віч-на-віч зі своїм горем. Рідні, яких втратили, мають бути світлим спогадом. Потрібно жити заради тих, хто поряд, – батьків, дітей, братів та сестер. Коли людина створює атмосферу постійної жалоби, то й для ближніх дійсність стає гнітючою, нестерпною. Фільм вчить, що потрібно пробачати,  тільки тоді життя стане повноцінним, справжнім. 

Телеглядачі зможуть побачити цю стрічку в неділю, 22 вересня, на каналі СТБ о 18.00. Нею телеканал розпочинає цикл резонансних документальних фільмів.

Нагадаємо: справу постраждалих у результаті Скнилівської трагедії активно почали розглядати у Європейському суді торік. У 2006 і 2009 роках, після набуття чинності остаточних рішень у кримінальних справах пілотів та генералів, позивачі надіслали звернення в цій справі до вищої інстанції.  Усього розглядається 31 звернення, причому це не звернення 31 людини, а 31 сім’ї. Сумарна кількість заявників – близько сотні.

Отож, цього року постраждалі та родичі жертв авіакатастрофи подали свої вимоги щодо справедливої сатисфакції по кожній сім’ї з відповідними обґрунтуваннями, тобто компенсації моральної та матеріальної шкоди, а також видатків на правову допомогу, яких зазнали заявники. Окрім сатисфакції,  сторона заявників була зобов’язана подати до Європейського суду з прав людини міркування з приводу заперечень уряду, який вважав це звернення неприйнятним (!). 

Суд у випадку вирішення справи на користь заявників, відповідно до Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод, присудить справедливу сатисфакцію. Її розмір він визначає самостійно, виходячи, зокрема, з вимог розумності, але враховує й прохання самих заявників. 

“Очікую, що до кінця 2013-го або найпізніше у першому кварталі наступного року ми вже отримаємо рішення Європейського суду з прав людини”, – повідомив представник постраждалих у Європейському суді Дмитро Гудима.