Хто стане “спадкоємцем” Вакарчука?!
Ймовірно, у жовтні в ЛНУ ім. Івана Франка обиратимуть нового ректора. Міносвіти досі опрацьовує документи п’яти кандидатів на цю посаду
Львівський національний університет імені Івана Франка ось уже чотири місяці живе без ректора: контракт із Міністерством освіти в багаторічного очільника вишу Івана Вакарчука закінчився ще 20 травня 2013-го.
Таким чином цьогоріч студенти університету вступили у новий навчальний рік без керівника навчального закладу. Зараз конкурсна комісія профільного міністерства опрацьовує подані документи на заміщення вакансії ректора.
Іван Вакарчук обіймав цю посаду понад 20 років (!), тому знайти йому достойного “спадкоємця” не так вже і просто. Нині обов’язки ректора виконує перший проректор університету Василь Височанський. Зазначимо, що під час перебування Івана Вакарчука на посаді міністра освіти він уже очолював виш.
Як все починалось…
 |
Іван Вакарчук, багаторічний ректор Львівського національного університету ім. Івана Франка |
Як кажуть в університеті, жодних офіційних документів щодо кількості претендентів та призначення дати проведення виборів досі не надходило. А тому називати прізвища осіб, які начебто подали документи, не хочуть. Без відповіді з Міністерства виш не може розпочати процес виборів. Тому усі завмерли в очікуванні листа із Києва…
Останній день подачі документів до конкурсної комісії минув 10 липня. За попередньою інформацією, на той час було п’ять кандидатів на крісло ректора: екс-ректор Іван Вакарчук, декан юридичного факультету Андрій Бойко, декан філософського факультету Володимир Мельник, посол України у Польщі, екс-декан факультету міжнародних відносин Маркіян Мальський, а також завідувач кафедри економічного факультету Сергій Реверчук.
Не обов’язково ректором стане той, за кого проголосує більшість. Адже Міністерство має право укласти договір із особою, яка набрала більше 30% голосів
Якщо спеціальна конкурсна комісія не знайде підстав не допустити цих претендентів до виборів – вони відбудуться на зборах колективу університету в жовтні. Ректора обиратимуть пропорційно усі підрозділи вишу: Вчена рада, яка представляє професорський та викладацький склад, та усі інші підрозділи – від лаборантів до господарської частини, у тому числі і студенти. Кожен кандидат виступить зі своєю програмою, після чого колектив голосуватиме й так обере нового керівника вишу.
Студентам не байдуже!
“Студентам не байдуже, хто очолюватиме їхній виш (хоча наразі відсутність ректора ми не дуже помічаємо). Без ректора живеться так, як жилося з ним. Університет працює, факультети набирають студентів. Його відсутність для студента непомітна, а от в адміністративному плані це відчувається гостріше, – розповів “Пошті” Роман Яцикович, голова студентського уряду ЛНУ ім. І. Франка. – Ми, викладачі та професори, чекаємо на відповідь Міністерства. Позитивно, що до процесу обрання ректора нас все ж залучають.
При нинішній ситуації процедура обрання ректора не відповідає нормам
Не менше десяти відсотків від трудового колективу, що обиратиме нового ректора, представлятимуть студенти. Вони до цього готові. Ми охоче вислухаємо програми кандидатів й оберемо собі найкращого. Долучитись до цього процесу – дуже почесно, тому пощастить не кожному, лише найкращим. Чи хочемо бачити ректором Івана Вакарчука? Не можна сказати однозначно, оскільки усі претенденти гідні цього високого звання”.
| Довідка |
Іван Олександрович Вакарчук – професор, доктор фізико-математичних наук. Народився 6 березня 1947 р. у с. Старі Братушани, нині – Єдинецький район Молдови. Закінчив фізичний факультет Львівського держуніверситету ім. І. Франка. З 1990 до 2007-го та з 2010-го і донедавна – ректор Франкового вишу. Андрій Михайлович Бойко – професор, доктор юридичних наук. Народився 6 січня 1963 р. у м. Яремча Івано-Франківської обл. Закінчив юридичний факультет цього університету. У 2003-му був обраний на посаду декана юридичного факультету. Маркіян Зіновійович Мальський – професор, доктор економічних наук. Народився 16 лютого 1954 р. у с. Геленків Козівського району Тернопільської області. Закінчив географічний факультет ЛНУ ім. І.Франка. З 1992-го – декан факультету міжнародних відносин. А з 2010 р. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща. Володимир Петрович Мельник – професор, доктор філософських наук. Народився 25 листопада 1952 року в с. Плисків Вінницької обл. Закінчив Львівський політехнічний інститут. З 1996 р. – декан філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка. Сергій Корнійович Реверчук – професор, доктор економічних наук. Народився 15 листопада 1956 р. в с. Майдан-Голонищівський Летичівського району Хмельницької обл. У 1978 р. закінчив економічний факультет ЛНУ ім. І. Франка. Нині – завідувач кафедри банківського та страхового бізнесу університету. |
Болонський процес навиворіт?
“В Америці посада ректора є радше номінальною. Його обирають лише на два роки виключно для організації наукового процесу. Особа, яка може стати ректором, повинна бути “першою поміж рівних”, найдостойнішою, оскільки представляє виш. В Америці ректор фактично займається представницькими справами, організовує конференції.
До рутинної адміністративної роботи він не причетний: її виконують спеціально найняті менеджери, які працюють за контрактом і є фахівцями у тій чи іншій сфері, – розповів “Пошті” викладач-політолог ЛНУ ім. І. Франка. – Чому так не є в Україні? Бо у нас Болонський процес навиворіт. Його суть у тому, щоб зменшувати навантаження на викладача. Усе працює чітко тоді, коли кожен виконує свої обов’язки. У нас же все перевернуто з ніг на голову. При нинішній ситуації процедура обрання ректора не відповідає нормам. Нам є про що подумати та над чим попрацювати”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Нині ж виш живе без ректора повноцінним трудовим життям, виконує необхідні функції, пов’язані з навчальним процесом, науковою роботою, організацією студентського життя. За усталеною традицією, в університеті має бути ректор, та процедура вибору чомусь передбачена таким чином, що упродовж досить довгого терміну навчальний заклад повинен перебувати без нього.
На превеликий жаль, у законі про вищу освіту не деталізовано, як саме повинен проходити процес обрання. Таке затягування з боку Міністерства чимось обумовлене... З’ясувати це питання було б добре у самого Міністерства. У багатьох європейських університетах конкурс оголошують за певний час до завершення перебування на посаді попереднього ректора. Це відбувається десь за два-чотири місяці до кінцевого терміну, але у різних країнах по-різному. Тому на момент завершення перебування на посаді екс-ректора новий вже обраний. Ситуація, коли виш тривалий час без ректора, не властива для європейських навчальних закладів.
У Європі зустрічі претендентів із колективами відбуваються ще під час перебування ректора на посаді. Кандидати пропагують свої проекти, програми. Потім на конференції представників навчальних підрозділів та факультетів за відповідними квотами і обирають ректора. Зокрема в Польщі є ширше представництво студентів у цій виборчій конференції, але переважають, зрозуміло, професори університету. Обов’язки європейського та українського ректора схожі, проте є і відмінності.
У європейських університетах ректори мають трохи менші повноваження. Їх більше у колективних органів: вчених та наглядових рад, які сьогодні є у багатьох європейських університетах, факультетів, кафедр.
Зовсім по-іншому формуються кошториси університетів, характер їхніх стосунків з Міністерством. Там університети мають більшу автономію. Традиційно у багатьох європейських вишах ректора обирають не більше, ніж на два терміни поспіль. Самі терміни теж коротші – чотири-п’ять років.
Після того, як ми дочекаємось відповіді Міністерства, процедура вибору ректора відбуватиметься наступним чином: спочатку Вчена рада університету визначить терміни проведення конференції трудового колективу, опісля визначать представництво від факультетів через відповідні квоти. Не менше десяти відсотків трудового колективу повинні становити студенти. Після цього претенденти матимуть можливість виголосити свої програми. На факультетах пройдуть відповідні зустрічі у колективах, можливо, буде одна загальна зустріч усіх претендентів та охочих їх послухати.
Після цього пройде сама конференція, де відбудуться вибори шляхом таємного голосування. Думаю, цей процес затягнеться десь на півтора місяці.