“Пошта” продовжує серію матеріалів про Львів туристичний та іноземців. Нагадаємо, що у минулих числах ми писали про те, чи є мовні бар’єри між іноземними гостями та персоналом ресторацій й кав’ярень; наскільки легко знайти спільну мову туристові з працівниками готелів та гостелів Львова та як лікарі та провізори спілкуються з іноземцями…

За цьогорічними прогнозами, Львів відвідає понад 1,9 млн туристів. Таким чином ймовірний дохід у місцевий бюджет становитиме майже 600 мільйонів  доларів. Такі дані оприлюднив міський Центр розвитку туризму та Інститут міста. Гості гуляють містом та милуються ним, проте що ж везуть на згадку додому? “Пошта” довідалась, що до вподоби іноземним туристам і на що вони не шкодують грошей, лишень аби пригадати подорож.   

70% туристів Львова – молоді люди віком 18-35 років, найчастіше з вищою освітою, неодружені. 53% приїжджають повторно. Міська рада проводить облік туристів, аби знати, хто, звідки і чи надовго приїжджає до Львова. Університет міста разом із Центром туристичної інформації з’ясували, що туристи в середньому залишаються у місті на 1-3 дні і витрачають близько 260 доларів. 

інфографіка Інституту міста (поглянути ближче)

Олена Гунько, аналітик програми аналізу та дослідження Інституту міста, розповіла “Пошті”, що 15% туристів приїжджають лише на один день. “Більше семи днів у місті перебувають гості з Росії та Німеччини. Найголовнішим є те, що іноземці хочуть повернутися сюди знову”, - зазначає співрозмовниця. Найчастіше туристи зупиняються у гостелах та готелях. Ті, у свою чергу, сплачують у міський бюджет туристичний збір, який торік, наприклад, становив більше мільйона гривень. При цьому прибутки приватних бізнесменів є набагато більшими. 

“Я у Львові вперше. Це місто, скажу вам,  унікальне. Мені подобається гуляти вузькими вуличками, дивитися на старі будівлі. Для мене Львів асоціюється із запашною кавою та гарячим шоколадом. Хочу купити  сувеніри на подарунки рідним та друзям, а також і собі на згадку. Шукаю щось таке, що нагадуватиме Україну: вишиванку, писанки, якісь дрібнички, аби не забути відвідини Львова. Я обов’язково привезу додому свіжозмелену львівську каву та кілька плиток чорного шоколаду” - розповіла Шарлі, туристка з Америки.

Приїжджаючи до Львова, турист хоче відчути запах старих епох. Тому у поєднанні з історією вдала маркетингова стратегія дозволяє продавати гостям міста товари і послуги… 

Кожна людина хоче залишити собі згадку про відвідини якогось міста чи країни. Наприклад, українці з Греції привозять оливкову олію, з Італії – вино, з Франції – парфуми, з Болгарії – трояндову олію та ракію. А що ж туристи везуть зі Львова?

фото: Андрій Польовий

“Географія туристів у місті досить велика, тому й уподобання різні, — розповідає “Пошті” Петро Мацук, екскурсовод. – Щодо купівельної привабливості, то велику роль для туристів відіграють легенди Львова. Саме тому найпопулярнішою продукцією є пиво, кава та шоколад. До промоції останньої великий вклад зробила “Львівська майстерня шоколаду”. Поляки зазвичай купують алкоголь, оскільки у нас він дешевший, аніж у Польщі. Туристів із Росії цікавить “Вернісаж”. Стандартом же залишається попит на невеликі сувеніри та магніти”.

Тетяна, продавець вишиванок на “Вернісажі”, говорить, що її товари найчастіше купують гості з Канади. “Переважно це люди, які мають українське коріння. Також вишиванкою цікавляться й італійці. Вони щедрі (коли під боком українська дружина). Але купують сорочки навіть китайці”, —  додає співрозмовниця.

Петро Мацук певен: із туристами спрацьовує принцип “що втулять, те й матимеш”. Наші люди, коли хочуть продати товар, і прибрешуть, і вигадають красиву легенду. Про “Вернісаж” у Львові знають усі, і туристи там часті гості. Товар же переважно з-за кордону. Важко знайти автентичну річ, а китайська продукція завжди дешевша. Як сувенір з України продають усе, навіть “українську” матрьошку. 

Невелику кількість справді українських сувенірів продавці пояснюють високими цінами та неспроможністю виробити власні. Кажуть, бракує часу, натхнення. Щоб зацікавити туриста і переконати його у тому, що вишиванки ручної роботи, самі вишивають на ринку... Проте свою роботу не продають. Продають заморське.

“Я одразу попереджую туристів про всі плюси та мінуси нашого міста: про безхатченків, жебраків, продавців іконок, котрі спершу дають образок, а потім грошей вимагають. Туристу це незрозуміло. Також розповідаю про сувеніри, які майже усі “made in China”. Автентичні вироби знайти важко. Наприклад, у місті немає сувенірів із творами українських художників. Наша туристична галузь перетворюється на “попсово-гастрономічний” тур, який завершується спогадами про “що пили і що їли”, – розповів “Пошті” Петро Мацук.

Зі слів пані Ліди, продавчині у сувенірній крамничці, туристи здебільшого купують різні дрібнички, хоча частенько цікавляться і посудом з петриківським розписом, і глиняними виробами… “Іноземці вибирають не дуже дорогі речі. Часто хочуть, щоб їм робили великі знижки”, – додала вона. “Найщедріші американці. Наприклад, французи ніколи не залишають чайових, іспанці та італійці – залежить від настрою. А от поляки у витратах на сувеніри скупіші, — розповів Петро Мацук. — Торгуватися характерно для кожної людини, але все залежить від продавців. У більшості випадків туристам не ідуть на поступки”.

Значно рідше іноземці купують картини на “Вернісажі”. “Продавці мистецтва” скаржаться, оскільки з червня минулого року діє новий Митний кодекс України, згідно з яким цінні речі — витвори мистецтва, рідкісні книги – обов’язково потрібно декларувати; їх оподатковують. “Гості приїжджають сюди, аби відпочити, а не вирішувати проблеми із паперами”, — кажуть продавці.

До слова, за результатами дослідження соціологічної групи “Рейтинг”, найпривабливішим містом для туристів є Львів, що має багату історію та красиву архітектуру, багато пам’ятників, велике розмаїття кав’ярень та кафе. З цією думкою погоджується 61% опитаних. Львів’яни вважають, що їхнє місто відіграє важливу роль у розвитку країни (21%), є політично-активним осередком (19%), але попри це є і найменш тихим та затишним (13%), чистим і охайним (9%). Також вони не задоволені громадським транспортом.