Однією з найбільших проблем Львівщини нині є забрудненість водойм. Винуватців цього можна шукати довго. Безумовно, не обходиться і без неохайних містян, які полюбляють відпочинок на природі і залишають повсюди його, так би мовити, сліди. Але це лишень крапля у морі. 

Допоки значна частина житлово-комунального фонду та водопровідно-каналізаційного господарства області у поганому стані – водойми чистими не будуть. 

Ні для кого не є таємницею, що каналізаційні споруди, якими зокрема користується ЛМКП “Львівводоканал”, ще з минулого століття. Тому вони й не можуть повноцінно очистити стоки, які приймають від підприємств Львова. Тому показники забруднюючих речовин у стічних водах наднормові. 

Статистичні дані, які нещодавно оприлюднив Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА, неприємно вражають. У них йдеться про те, що стоки зі значними перевищеннями нормативних концентрацій забруднюючих речовин потрапляють у каналізаційну мережу, яка, у свою чергу, постачає їх водному господарству міста. Минулоріч “Львівводоканал” у водні об`єкти скинув 159,945 млн кубічних метрів недостатньо очищених стоків, із яких 32,88 млн – до самої Полтви!

Забруднюючі речовини, потрапляючи у природні водойми, призводять до якісних змін води, які виявляються у зміні її фізичних властивостей  (неприємні запахи, присмаки), хімічного складу води (поява у ній шкідливих речовин), у наявності плаваючих речовин на поверхні води і відкладанні їх на дні водоймищ.

“Обсяги скидів зворотних вод до Полтви після каналізаційно-очисних споруд (КОС) Львова по другій технологічній лінії збільшилися на 3,8% (порівняно з першим півріччям того року). Таким чином кількість скидів зросла: по завислих речовинах – на 62,91 тонн, мінералізації – на 480,55 тонн, хлоридах – на 546,64 тонн, БСК5 – на 13,48 тонн, нітритах – на 5,597 тонн, нітратах – на 34,34 тонн, фосфатах – на 5,44 тонн у порівнянні з минулим роком”, – наголошують у Департаменті екології та природних ресурсі ОДА.

Окрім цього, погіршує екологічну ситуацію у місті і накопичення намулу на мулових майданчиках комунальних очисних споруд. На них вже осіло понад півтора мільйона тонн нечистот. Щодоби майданчики загальною площею 22 гектари поповнюються трьома тисячами метрів кубічних мулу, що призводить до загострення екологічної ситуації та порушення технологічного режиму. 

У “Львівводоканалі” на цей закид відповідають чітко й однозначно: очисні споруди застаріли, а коштів на їх модернізацію нема ні у підприємства, ні у держави. 

Зі слів Уляни Горбатої, прес-секретаря “Львівводоканалу”, підприємство щодня подає у Львів 206 тисяч кубометрів води і очищає 440 тисяч кубометрів стоків. Роздільної системи для них у місті нема, тому разом із водою Полтви у колектори потрапляють і стоки промислових підприємств, побутові відходи, дощові води. 

фото: dali-bude.livejournal.com

Таким чином єдина водна артерія міста просто перетворилась на каналізацію. А вона впадає у Західний Буг, далі – у Віслу, а потім – у Балтійське море. Так львівські нечистоти дійшли до шведів, які вирішили дати нам грант на модернізацію каналізаційних очисних споруд: і їм менше шкоди, та й нам приємно.

“Очисні споруди “Львівводоканалу” збудували ще у 60-х роках минулого століття. Частину вдалось модернізувати за грантові кошти від шведського уряду у 2004-2007 роках. Проект передбачав покращення водопостачання та каналізацій  Львова і коштував шість мільйонів доларів. За ці кошти збудували цех механічного зневоднення мулу та повністю реконструювали компресорну станцію. Однак подальша реконструкція потребує залучення інвестиційних коштів. У держави грошей немає, а масштаби роботи – гігантські. Наші очисні споруди займають близько 110 гектарів. Вони розташовані у місті на вул. Пластовій”, – розповіла “Пошті” Уляна Горбата.

На щастя, брак коштів – єдиний мінус, адже проекти для покращення стану водойм існують. Зокрема вже розробили і затвердили проект на реконструкцію аеротенків – споруд для штучного біологічного очищення стічних вод за допомогою активного мулу і продування повітрям. Але на це, знову ж таки, потрібно майже 100 млн грн. “Львівводоканал” подав у Мінрегіонбуд бізнес-план із фінансування цього проекту. Ймовірно, до нього залучатимуть кредитні кошти. Та попри все нові технології впроваджувати треба.  

Також “Львівводоканал” спільно зі шведськими фахівцями розробив проект щодо будівництва метантенків – споруд для виробництва біогазу з мулу, який накопичується на очисних спорудах, оскільки добутим біогазом можна налагодити виробництво електроенергії. Це обійдеться місту у 22 млн євро. Частину коштів на це дадуть шведи, звідки візьмуть решту – невідомо. 

Як наголошує Уляна Горбата, треба розуміти, що Львів – величезне місто, яке продукує не лише господарсько-побутові, а й промислові відходи. Вони не можуть бути безпечними, тому треба постійно змінювати підхід до їх утилізації, іти в ногу з часом. 

Понад сотню років тому річка Полтва, протікаючи центром міста, була його окрасою, хоча фахівці стверджують, що й бідою. Сьогодні про неї можна почути хіба з легенд, які розповідають дітям та туристам. Інакше б вони так і не знали про те, що зараз ця ріка тече під проспектом Свободи. 

На картах Львова Полтви не побачиш, а раніше ж нею, кажуть, ходили кораблі. І львів`яни, і туристи хотіли б побачити річку бодай краєчком ока. Згідні навіть спуститися до колектора на кілька метрів під землю. У майбутньому оглядини Полтви хочуть включити до маршруту підземних екскурсій містом.

Відтак “Пошта” вирішила довідатись у “Львівводоканалу”, наскільки близькою до реальності є ця мрія сьогодні, враховуючи той факт, що річка – каналізаційний колектор.

“Суть роботи колектора – у транспортуванні стоків, які виділяють різноманітні гази, небезпечні для людини. Сірководень, аміак, метилкарбамат – токсичні, тому перебування людини у колекторі небажане. Наші працівники, які спускаються у колектор, повинні дотримуватися техніки безпеки, одягати відповідний спецодяг, використовувати протигази для того, аби зберегти власне здоров’я. Наразі доволі складно уявити, що туристи можуть гуляти там і оглядати нашу Полтву”, – розповідає Уляна Горбата.

Тому відвідини львівської річки можуть закінчитись погіршенням здоров’я. Незважаючи на це, до колектора час від часу залазять львівські дигери. Проте навіть ці любителі екстриму визнають: Полтва небезпечна. Буває, через опади рівень стоків підіймається, і сила води у колекторі може збити людину з ніг. 

Для того, щоб забезпечити безпеку людей біля річки під землею, треба докласти шалених зусиль і витратити чимало грошей. Варто зважати навіть на погодні умови. Але, якщо хтось із представників влади буде натхненним ідеєю відкрити Полтву для оглядин, потрібно буде спершу відділити річку від стоків і лише тоді її демонструвати. 

“Полтва починається з джерела на Погулянці, та, аби її вивести, доведеться докласти колосальних зусиль. Адже рішення, щоб її засклепити, прийняли неспроста. На початку століття вона була причиною неприємного запаху та хвороб, розливалася і затоплювала мулом увесь проспект Свободи. Тому питання лежить у двох площинах: у потребі значних коштів та у згоді мешканців”, – додає Уляна Горбата.   

Фахівці стверджують, що повинен відбутись діалог, аби люди зрозуміли, чи доцільно такі фантастичні кошти вкладати саме у це. Адже, щоб відділити каналізацію від річки, доведеться витратити десятки мільйонів.