Енергоресурси, безперечно, є болючою темою сучасності. Майбутнє альтернативи не залишає: або люди навчаться користуватись відновлювальними джерелами енергії, або виснажать надра землі. Саме тому у багатьох країнах розвиток “сонячного” житлового господарства став одним з напрямів державної політики.

Питаннями енергозберігаючого будівництва нині займаються ЮНЕСКО, Європейська комісія, ООН, Департамент енергії США. Особливо популярними сонячні батареї та колектори є у Німеччині. У рамках  національної програми там побудували вже понад 500 тисяч “сонячних” будинків.  

Енергію сонячних променів можна перетворити в електричну чи теплову.  Вироблення електроенергії – складний процес, а от підігрів води чи опалення приміщення за її допомогою – явище звичне. Звичайно, тут також не все так просто, оскільки потрібно брати до уваги погодні умови, включно з сезонними обмеженнями щодо використання сонячної енергії. Але навіть у Центральній Європі, де сонячної енергії не так вже і багато, її все ж достатньо, щоб економити до 40% палива чи газу, що використовують тільки для того, аби підігріти воду. Львів’яни теж потрохи переймають європейський досвід та роблять свої оселі енергоощадними.

Львів’янка Оксана Денис, яка мешкає у двоповерховій квартирі на Саксаганського, переобладнала свою домівку так, що вона почала виробляти енергію. Для цього львів’янка замінила зігнилий дах будинку сонячним колектором.

“Роботи з переобладнання почала ще у 2005-му, коли стан даху був аварійним, а міська влада не хотіла нічого робити, навіть просто його відремонтувати. Тому довелось усе робити самотужки. Оскільки знаюся на новітніх технологіях, вирішила використати європейський досвід”, – розповіла “Пошті” Оксана Денис.  Проте охочих монтувати сонячні батареї у Львові не знайшлось. Тому я була змушена запросити польську бригаду. З роботою вони справились швидко – за півтора тижні.

“Користуюсь сонячною енергією вже десять років і дуже задоволена. Найприємніше, що коли у всьому місті нема світла – у мене є, бо колектори забезпечують і  освітленням, і опаленням. На даху розташовані три панелі. Одна відповідає за теплопостачання — нагріває воду у трубах опалення, дві інші живлять спеціальні лампи, що освітлюють будинок. На той випадок, коли сонце сховається за хмарами, у підвалі є чотири заряджені від батарей акумулятори. Тепер сонячної енергії, яку за літо збирає дах, цілком вистачає, аби пережити опалювальний сезон без проблем”, – каже Оксана Денис.

Співрозмовниця додає, що важливо, аби система працювала регулярно, особливо у сильні морози. Якщо ж на деякий час вона призупинить роботу – замерзнуть труби. Таке трапилось позаминулої зими, коли вона поїхала з міста на деякий час.

“Сонячні батареї працюють справно, проте виникли проблеми в обслуговуванні. Зокрема довелось двічі замінювати напірний вентель, бо у львівських магазинах вони неякісні. Зараз систему модернізую, бо з`явились нові технології. Хочу йти в ногу з часом”, – розповіла пані Оксана.

Львів’янка переконана – найкраще рятує від холоду правильне утеплення та ущільнення усіх конструктивних елементів будівлі: даху, вікон, дверей. “Я наполягаю на тому, що передусім треба утеплювати приміщення. Особливо дах, бо тепло підіймається догори і виходить назовні. Після цього звичайний котел можна використовувати на втричі меншій потужності. Витрати ж виправдовуються економією на опаленні й електроенергії”, – каже Оксана Денис.

Приблизна ціна “ТЕПСу” та сонячної напівпровідникової панелі – 620 грн/кв. м, спеціальна (із фотовольтаїкою) бляха – 2,5 тис. грн/кв. м. Рекуператор коштує 1,7-2 тис. грн. Зараз все більше цікавляться, як працює система опалення сонячною енергією. Тому пані Оксана, щоб поділитись досвідом, проводить семінари вдома. 

Щодо обмежень у встановленні таких батарей, то вони – лише фінансові. Дозволи на це може отримати будь-який мешканець міста абсолютно безкоштовно. Проте скільки часу доведеться на це витратити – невідомо.

“Має бути згода балансоутримувача будинку, тобто ЛКП, висновки управління архітектури, а якщо будинок знаходиться у межах історичного ореолу Львова – висновки управління історичного середовища. Для цього треба написати заяву, подати певні документи, фото, технічні характеристики.

Управління архітектури бере звернення на розгляд та погоджує його. За останній час у місті такі колектори влаштовували здебільшого на бюджетних установах. За останні два роки цим питанням займалися в управлінні економіки: там розробляли проектно-кошторисну документацію і влаштовували за бюджетні кошти такі батареї у Сихівській гімназії”, – розповів “Пошті” Орест Костик, начальник відділу енергозбереження департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради.

У світі щодня набирає обертів тенденція пошуку варіантів ресурсозбереження та охорони навколишнього середовища, зокрема використання сонячної енергії. Україна знаходиться лише на початку цього шляху. У нашій свідомості ще не вкорінилась думка про те, що створити затишок у своєму будинку можна без нищення природних ресурсів і марнотратства. Ціни ж на енергоносії постійно зростають. Експерти стверджують, що у Європі такі системи окуповуються за три- п`ять років. Але в Україні це обладнання наразі дуже дороге і окупитись зможе років за десять. Через це поки немає ажіотажу навколо сонячних колекторів. 

“Сонячні колектори ставлять переважно власники дво- і триповерхових особняків, а також кафе й ресторанів. Для малих будинків це не вигідно. За незначного споживання газу й тепла система окупиться нескоро”, – говорить Андрій Удовиченко, директор фірми, яка займається встановленням сонячних колекторів.

Приблизна ціна “ТЕПСу” та сонячної напівпровідникової панелі – 620 грн/кв. м, спеціальна (із фотовольтаїкою) бляха – 2,5 тис. грн/кв. м. Рекуператор коштує 1,7-2 тис. грн

Переходячи від короткотермінових перспектив до довготермінових, зазначимо, що продовження збільшення цін на нафту й газ означатиме суттєве розширення “сонячної технології”, застосування якої вже стає економічно вигідним. Сонячна система – товар тривалого використання, термін служби якого є більшим, ніж 20 років.

А які ціни на нафту і газ будуть через 5 років? А через 10 років? Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки за рахунок власних паливно-енергетичних ресурсів вона задовольняє свої потреби лише на 47-49%. За рахунок власного видобутку покривається 10-12% потреб у нафті та 20-25% – у природному газі.