10 років перебування Львова у Списку історичної спадщини ЮНЕСКО: здобутки і втрати

Продовження. Початок у минулому числі "Суботньої пошти"

За 10 років перебування у ЮНЕСКО у Львові неодноразово виникали скандали, спричинені руйнуванням пам'яток архітектури та зведенням нових будівель, які грубо порушували історичне середовище старого міста. У багатьох випадках старі кам'яниці визнавали аварійними та розбирали без жодних погоджень. Так само без погоджень відбувається у місті й перебудова пам'яток... Окрім гучних скандалів, давній Львів має і масу дріб'язковіших проблем, які не менш відчутно і безповоротно змінюють архітектурний ансамбль міста. Невдалими вважають експерти спроби створити нічне обличчя Львова, підсвітивши пам'ятки. Ще більшої шкоди завдає вигляду давнього міста "клаптикове" фарбування фасадів, при якому зазвичай використовують неправильну методику та невідповідні фарби. Вже хрестоматійними проблемами стали масове встановлення пластикових вікон у середньовічних кам'яницях, а також картаті вивіски на їх стінах. Попри те, що міська влада постійно говорить про ці проблеми, реальних кроків щодо їх вирішення так і не видно.

Натомість, міські посадовці не можуть навіть подякувати людям, які причетні до внесення Львова до Списку ЮНЕСКО. Напередодні святкування ювілею перебування Львова у ЮНЕСКО Микола Бевз, віце-президент Українського бюро ІКОМОС, доктор  архітектури, звернувся до міського голови Львова з пропозицією відзначити екс-президента Польського бюро ІКОМОС Кшиштофа Павловського та експерта ЮНЕСКО Ганса Карпарі, які допомогли місту увійти до Світової спадщини. Архітектор запропонував надати їм звання почесних громадян міста, на що Андрій Садовий чомусь запропонував, щоб цих людей відзначила "Львівська політехніка", надавши їм звання doctora honoris causa, яке присуджується лише за наукові досягнення у співпраці з університетом. Та й чому дякувати за допомогу місту має виш?

На противагу переліку досягнень Львова, який "Пошта" подавала у попередньому номері, цього разу пропонуємо пригадати найгучніші втрати давнього міста.

Продовження теми у наступному числі "Пошти"

Найгучнішою втратою Львова стало руйнування будинку на площі Міцкевича, 10 та будівництво там Львівської філії "Укрсоцбанку". Будинок №10 збудовано на початку XIX століття. На початку 1990-х, коли він вже руйнувався, на його стінах писали і малювали учасники популярного авангардного фестивалю "Вивих" і тому будинок назвали "вивихнутим". Руїни будинку за 25 тисяч доларів США купив "Укрсоцбанк" і за кілька років тут постав "зразок сучасної архітектури". Міська влада дозволила це будівництво, попри те, що нього не було всіх необхідних погоджень. Експерти називають будинок "слоном у посудній крамниці" і переконані, що він недопустимо зіпсував вигляд площі Міцкевича та навколишніх вулиць.

Не менш епатажним було і будівництво нового будинку на вул. Валовій, 15. Його звели, попри численні протести громадськості та зауваження експертів. Окрім цього, будівля не відповідає вимогам ЮНЕСКО. Львів утратив свою історичну панораму та унікальний будинок ХІХ ст., який тут був раніше.

Один з останніх прикладів розбирання пам'яток - це будівлі на площі Соборній, 14-15, що розташовані на межі території ЮНЕСКО. Будинок №14 датується 1911 роком, а №15 - кінцем ХІХ ст. Обидва розібрали після ви­знання їх аварійними. Останні склепіння на Соборній, 15 розбирали цього року. Експерти ж переконані - пам'ятки можна було врятувати. Будинки, яких уже насправді нема, і далі є в переліку пам'яток місцевого значення.

Реконструкція площі Ринок 2006 року, яка мала стати подарунком місту до 750-річчя, стала чи не найгучнішим скандалом у сфері охорони архітектурної спадщини в місті. Роботи проводили без дотримання методології і без затвердження жодної проектно-кошторисної документації. До того ж за допомогою важкої техніки, внаслідок чого археологи не змогли цілісно дослідити культурний шар під сучасним замощенням площі, а отже, ми втратили цінні джерела інформації про давній Львів. Сама ж площа безповоротно позбулася свого автентичного вигляду. Північну сторону площі Ринок залили бетоном, що на переконання експертів, матиме руйнівний вплив на старі будівлі. Ринкова площа стала комфортнішою для прогулянок, але якими будуть наслідки такої "реконструкції", експерти не беруться прогнозувати й досі.

Не ліпша доля й окремих будівель площі. Йдеться, передусім, про кам'яниці під №№25, 26. Адже з цінних пам'яток архітектури другої половини XVI ст. по суті залишилися лише фасади. Тильні частини будинків розібрано, а автентичні елементи оздоблень втрачено. Так, дворик будинку №25, який колись належав Якубу Шольцу, мав арки, над якими нависали балкони та кам'яні консолі. Усе це було втрачено у 2000 році під час перебудови. "Нутрощі" будинку №26 - кам'яниці Яна Шольца - також вичистили будівельники.

Будинок на площі Міцкевича, 9, якого вже немає, досі є в переліку пам'яток національного значення. Збудований 1839 року, він належав до містобудівного ансамблю архітектора Вільгельма Шмідта. 120 років тому в ньому розташовувався магазин світильників Рудольфа Дітмара, який першим у світі почав виробництво гасової лампи, винайденої у Львові. У середині 1990-х років частина будинку обвалилася. Врятувати її не вдалося. Можливо, тому, що й не дуже старалися. Зараз на цій ділянці залишилися тільки рештки фундаменту. Попри рішення фахових рад, що на цій ділянці треба відновити попередню будівлю, подальша доля фундаментів досі невизначена.