Люди опиняються на вулиці з різних причин. Підрахувати всіх безпритульних нелегко, оскільки більшість з них не має жодних документів. Крім того, статистичні дані про чисельність такої категорії населення не є повними через замовчування влади. У Львові ця проблема стоїть особливо гостро, адже, за останніми підрахунками, нашим містом розгулює понад дві тисячі бездомних.

Опиняючись на задвірках життя, безпритульні мають небагато шансів стати звичайними членами суспільства. Тому, аби прожити черговий день, безхатьки часто “заглядають” до місцевих кав’ярень, подекуди атакуючи відвідувачів, стаючи агресивними та нав’язливими. 

“За день у нас таких сотні, особливо на літніх майданчиках. Не встигаєш відвернутися, як черговий жебрак просить милостиню у гостей”, – каже Романа, офіціантка однієї зі львівських кнайп. Деякі безхатьки є цілком адекватними. Таких, за словами персоналу, люди жаліють і часто витягують з гаманця одну-дві гривні. Інші ж не викликають жодного співчуття через стійкий запах спиртного або нецензурну лексику, лайку та прокльони. 

Буває й таке, що безпритульні просять лише води. Працівники закладу не відмовляють. Аби лиш склянку повернули. Часто безхатьки є не лише жебраками, а й злодіями. “Вони неодноразово крали наш посуд, пледи та їжу. Пам’ятаю, один бомж поцупив скриньку з благодійними внесками дітям-сиротам”, – розповідає співрозмовниця. 

Проте  працівники львівського Центру обліку та нічного перебування для бездомних запевняють: не всі такі злодюжки мають статус безпритульних. “Ми часто отримуємо дзвінки від громадян з проханням забрати чергового крадія-безхатька, – розповідає  “Пошті” соціальний працівник центру Ольга Ільчишин. – Однак, зазвичай, з’ясовуємо: ці злодії мають житло. Єдиною їхньою проблемою є любов до чарки, що й провокує подібні ситуації”.  

Персонал львівських закладів харчування не припиняє дивуватися нахабності деяких волоцюг. Пригадують випадок, коли безхатько справив свої природні потреби просто у квітник закладу.

Окрім того, інколи “люди вулиці” брудними руками хапають їжу відвідувачів, таким чином псуючи її, або ж просто крадуть будь-який харч зі столу. Реакцію гостей на такі дії спрогнозувати неможливо. Одні спокійно попросять принести нове замовлення, інші одразу вимагатимуть рахунок. Адміністратор одного зі львівських кафетеріїв Ірина зазначає, що їхні відвідувачі переважно з розумінням ставляться до безпритульних. Ба більше, часто пропонують їм їжу, гроші чи навіть притулок. 

“Одного  разу, будучи ще офіціанткою, я побачила безхатька біля столика нашого заможного відвідувача, – розповідає Ірина. – Злякалась, що залишуся без чайових, тож одразу побігла виганяти волоцюгу. І... завмерла на місці, коли наш гість зупинив мене, посадив безпритульного біля себе та попросив принести обід і йому. Мені навіть соромно стало за таку поведінку”. Проте далеко не всі відвідувачі миряться із жебраками у закладах харчування, вбачаючи у цьому погану роботу власників кнайпи і (частково) недбалість персоналу, який заздалегідь не обмежив вхід для таких людей.

“Для мене присутність бомжів у кав’ярні є в принципі неприпустимою. За цим треба стежити. Якби я обідала і щось подібне сталося, заклад для мене був би вже закритим”, – ділиться з “Поштою” львів’янка Оксана.

Та й безхатьки не завжди мирно реагують на прохання персоналу залишити заклад. Найбільш агресивні становлять загрозу для всіх, хто стає на їхньому шляху. Бармен однієї зі львівських кав’ярень Андрій розповів про такого соціально неадаптованого чоловіка, який зайшов до закладу і вимагав випивку, погрожуючи ножем. “Найдивніше в цьому випадку те, що ми знали того волоцюгу. Ми часто дозволяли йому скористатися нашою вбиральнею або ж пригощали їжею. На щастя, все обійшлося без крові”, – зізнається бармен. 

На жаль, такий випадок не поодинокий. “Це надзвичайно неприємна річ, коли ви зайшли поїсти, а волоцюги кожні дві-три хвилини вимагають у вас гроші то на спиртне, то на їжу. Мій персонал проінформований стосовно цієї проблеми і робить все можливе, аби прохачі не створювали дискомфорт нашим гостям”, – каже львівський ресторатор Вардкес Арзуманян.

Як зазначає співрозмовник, найбільше на таких “гостей” нарікають туристи, для яких велика кількість безпритульних у культурній столиці України є незрозумілою. Власник ресторацій наголошує: панькатися з безхатьками не буде. Тому, якщо прохачі скоюють крадіжку, одразу говорить своєму персоналу телефонувати правоохоронним органам. “Нехай міліція розбирається з ними, якщо місцева влада не може цього зробити”, – заявляє Вардкес Арзуманян.

Власник ще однієї мережі ресторанів у Львові Марк Зархін запевняє: попри співчуття до безхатьків, заклади громадського харчування не можуть вирішувати їхні проблеми. “У нас є одна чітка функція: забезпечити відвідувачам, які прийшли, комфорт, якісне харчування та обслуговування. Якщо ж хтось заходить з іншою метою, ми не впускаємо”, – повідомляє ресторатор. 

Власне тому у його закладах працівник, що обслуговує відвідувачів на терасі або на вході у ресторан, повинен відрізняти клієнтів від прохачів. За словами Марка Зархіна, більшість безхатьків нормально реагує на прохання персоналу покинути заклад, хоча бувають і такі, що проявляють агресію та намагаються увірватися до кнайпи. “У місті є такі божевільні, однак мій персонал заздалегідь знає, як з ними поводитися”, – резюмує співрозмовник.