Простір колишнього Бернардинського монастиря (нинішня греко-католицька церква св. Андрія на площі Соборній) виглядатиме по-іншому. За її облаштування візьмуться молоді архітектори з Будапешта, які перемогли у конкурсі. Із внутрішнього дворика комплексу планують забрати кафе, а ззовні відновлять сад.

У міжнародному конкурсі проектів на впорядкування території колишнього Бернардинського монастиря брали участь архітектори з 30-ти країн світу, зокрема з Бельгії, Індії, Болгарії, Канади, Чехії, Німеччини, Угорщини, Португалії, Румунії, Сербії, Великобританії. Переможця обирало міжнародне журі. Угорський проект переміг майже одноголосно – він отримав шість “за” із семи. 

“Цей проект є мінімалістичним. Як згодом виявилося, молоді архітектори, готуючи його до конкурсу, приїздили до Львова. Вони оглянули все. Було помітно, що вони знають об’єкт. Наприклад, проект архітекторів із Америки, був цікавим, але в контекст він погано вписувався. Проект угорських спеціалістів, на відміну від українських, не пропонує низки інших, нових форм; мінімум втручання в те, що є”, – розповіла “Пошті” Лілія Онищенко, начальник міського управління охорони історичного середовища.

За словами чиновниці, у проекті, який переміг, запропоновано чіткий поділ на зони. Перша зона – власне Бернардинський дворик – зона колишнього господарського подвір’я монастиря. Там планують встановити сцену вздовж муру, а також ятки, де продаватимуть сувеніри. 

Другу зону – площа перед церквою св. Андрія і “трикутник” перед будинками на площі Соборній – планують залишити вільною. Третя зона – територія колишнього фруктового саду Бернардинського монастиря. Там нині є алейка, що з’єднує вул. Валову та пл. Соборну. “Цей сквер повинен стати таким самим, як колишній фруктовий сад монастиря бернардинів. Алею посередині ліквідуємо. Деякі дерева збережемо, насадимо нові. Фруктові дерева у міському середовищі – це не добре, адже плоди падають, гниють”, – каже Лілія Онищенко.

Четверта зона – територія зі сторони вул. Валової, біля Музею ідей. Її планують використовувати для мистецьких та культурних подій. Там облаштують місця для сидіння. П’ята – територія перед східним оборонним муром монастиря, що виходить на вулицю Винниченка. Лілія Онищенко зазначає: там майже нічого не зміниться, хіба що не буде рову, натомість створять водне плесо, глибина якого становитиме кілька сантиметрів. Плесо символізуватиме оборонний рів. Шоста – внутрішнє подвір’я монастиря. Воно зараз закрите, його просто озеленять. Увесь комплекс підсвітять з допомогою спеціальних сонячних батарей, які будуть інсталяційним елементом.

Зараз угорські архітек­тори-переможці працюють над робочим проектом. Оскільки вони не знають наших норм та правил, для них знайдуть партнерів. Потім можна буде говорити про кошти. “Добре, що комплекс поділили на шість різних зон, адже їх облаштування можна реалізовувати окремо, по черзі. Сам проект є маловитратним. Гроші на його реалізацію виділятимуть із міського бюджету”, – розповіла співрозмовниця. Про терміни говорити рано, проте Лілія Онищенко зазначила: якщо цього року підготують проектно-кошторисну документацію, то наступного можна починати роботу. 

фото: Андрій Польовий

Критично до реставрації території монастиря ставиться Андрій Салюк, президент Благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова”. Він стверджує, що конкурс, який оголосила міськрада, відбувався без погодження з центральним органом охорони культурної спадщини – Міністерством культури України. Тому, за його словами, у конкурсі не було вказано, що участь у ньому беруть проектні організації чи особи, які мають право проектувати.

“Аби знати, як відновлювати територію, треба ознайомитися з архівами та соціальними запитами, що є у нашому місті. Однак такі матеріали повинні опрацьовувати науковці і професіонали, які можуть відповісти на питання про те, що там було, що треба зробити, а також можуть пов’язати перше з другим”, – розповів “Пошті” Андрій Салюк.