10 років перебування в ЮНЕСКО: здобутки і втрати

Цьогоріч мине 10 літ із часу внесення Львова до Списку світової спадщини ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури). ЮНЕСКО мала б стати для Львова унікальним шансом перетворитися на європейську перлину й по­ліпшити своє архітектурне обличчя. Натомість, на думку експертів, чи не єдиною можливістю, яку таки реалізував Львів, стала безкоштовна реклама міста за кордоном. Скористатися ж ані фінансовою, ані фаховою допомогою від міжнародної структури нам особливо не вдалося. Львівські експерти впевнені: цю ділянку роботи міська влада провалила. Львів не забезпечив відповідного режиму охорони пам'яток на території, що охороняється ЮНЕСКО. У місті досі немає жодних стратегічних документів: історико-архітектурного опорного плану, концепції і проекту регенерації старої частини Львова, місцевих правил забудови; не проведено інвентаризації архітектурних пам'яток тощо. Парадоксально, але сьогодні у цьому Львів поступається навіть Жовкві та Белзу, які не є пам'ятками ЮНЕСКО.

Очевидно, варто пам'ятати, що Львів заслужив своє місце в списку завдяки збереженню цілісного середовища, а не сукупності окремих пам'яток, і його варто розглядати як єдиний об'єкт, який потрібно охороняти та зберігати. Але попри це, саме поведінка владних структур, громадськості та архітекторів щодо конкретних будівель дає змогу проаналізувати наші здобутки та втрати. На жаль, як констатує більшість експертів, хвалитися нам нема чим: прикладів невдалої реставрації та втрачених пам'яток значно більше, ніж прикладів вдалого збереження. Не є рідкістю у нас розбирання пам'яток архітектури, їх втрата через халатне ставлення, неметодичне виконання робіт. За словами фахівців, Львів дуже близький до вилучення зі списку ЮНЕСКО і цей ювілей може стати останнім.

"Пошта" спробувала проаналізувати, що зі зробленого за останні 10 років є предметом нашої гордості у сфері збереження пам'яток архітектури і що, навпаки, заслуговує на ганьбу. Щоб визначити віхові події нашого перебування в ЮНЕСКО, "Пошта" опитала львівських фахівців, представників влади та громадськості. Серед них доктор архітектури, віце-президент Українського бюро ІКОМОС Микола Бевз, керівник архітектурної майстерні №3 інституту "Укрзахідпроектреставрація" Лідія Горницька, член бюро ІКОМОС Микола Гайда, президент благодійного фонду "Збереження історико-архітектурної спадщини Львова" Андрій Салюк, начальник управління охорони культурної спадщини Львівської області Василь Івановський та інші. При цьому ми цілком свідомо обмежуємося територією, що внесена до списку ЮНЕСКО та об'єктами, що є на її межі.

Cьогодні ми пропонуємо ознайомитися з об'єктами, які експерти називають найбільшими здобутками. Про найгучніші втрати архітектурного обличчя Львова читайте у наступному числі "Суботньої пошти".

Серед найбільших досягнень останніх років також називають реставрацію розписів церкви святого Андрія. Фрески фактично вивели з аварійного стану. Знаковим є те, що пам'ятку відреставрували в основному за приватні кошти з-за кордону і практично без участі держави. Що­правда, ця пам'ятка є водночас прикладом не найкращого застосування спонсорських коштів. Йдеться про освітлення, яке торік зробила одна з львівських фірм і яке фахівці визнали неприйнятним для такої пам'ятки архітектури. Адже нове світло зіпсувало візуальне сприйняття пам'ятки вночі, а кріплення ламп пошкодили саму кам'яницю.

Експерти називають вдалою також реставрацію та пристосування приміщення кав'ярні "Фреска". Власники зробили акцент на відновленні в приміщеннях настінного живопису XVIII - XIX століть, з чим і пов'язали назву свого закладу. При цьому дизайнерам вдалося не лише відновити цінні фрески, але і гармо­нійно вписати їх в інтер'єр. До речі, реставрацію цієї будівлі свого часу відзначив подякою міський голова Львова Андрій Садовий. За Польщі в цьому приміщенні був готель, потім ресторан, а за радянських часів - молочний магазин. Останніми роками тут містився офіс однієї з туристичних фірм.

Гарним прикладом побутової реставрації за приватні кошти є й відновлення в одній із квартир на площі Ринок інтер'єрів XVIII століття. "Пошта" вже писала про те, що новий власник однієї з ринкових квартир відновив альфрейки (декоративні малярські елементи) кінця XVIII ст. та спробував відновити інтер'єр того часу. У квартирі також відновили камін XVII століття та працюють над відновленням на століття пізнішої фрески. Окрім цього, під час реставрації виявили балки XVIII століття, що слугували перекриттям стелі та збереглися в ідеальному стані. Власники та реставратори вирішили залишити їх відкритими. У результаті можна побачити, як виглядала квартира львів'янина три століття тому. Як повідомили "Пошті", хороший приклад наслідують і сусіди - зараз на Ринку планують відреставрувати ще одне приватне помешкання.

Серед найбільш вдалих прикладів експерти називають реставрацію палацу Бандінеллі (площа Ринок, 2). Пам'ятку датують 1589 роком і називають іменем одного із власників, італійця Роберто Бандінеллі. Саме тут була перша у Львові пошта. Сьогодні у будівлі розташовано музей історичних коштовностей. Його відкрили наприкінці 2004 року. Виведення будівлі з аварійного стану та реставрація тривали шість років і коштували державі майже 10 мільйонів гривень. Попри це, вже зараз пам'ятка має нові проблеми: підвищену вологість, загрожує стінам будівлі. Серед можливих причин називають несправний колектор біля будинку або ж відсутність гідроізоляції, на яку не дали грошей під час реставрації.

Позитивним зрушенням також став початок реставрації Церкви Юра. Та своїм сьогоднішнім виглядом ця пам'ятка завдячує, передусім, візиту до Львова Папи Римського Івана Павла ІІ у 2001 році. Саме до цієї події почали реставрувати собор та практично відреставрували митрополичі палати. Зараз фахівці напрацювали Програму відтворення комплексу собору, яка чекає свого затвердження та втілення в життя. Церква святого Юра є унікальною пам'яткою барокової архітектури, побудованою у 1744 -64 роках. З 1807 року тут знаходиться резиденція галицьких греко-католицьких митрополитів.

Дещо суперечливими, проте переважно вдалими експерти називають реставрацію та пристосування готелю "Леополіс". Інвестори законсервували та відреставрували фасади будівлі та її підвали. Сучасний вигляд фасаду датується 1874 роком. Щоправда, частина фахівців має суттєві зауваження до того, як зробили пристосування будівлі до функцій готелю, адже дизайнери змінили все архітектурно-просторове вирішення внутрішніх приміщень будинку.