У сфері народжуваності аналіз виявив цілу низку проблем, зокрема гострий дефіцит місць у садках, невідповідність змін у динаміці чисельності школярів у мережі загальноосвітніх закладів.

Читайте також

«Те, що у Львові порівняно висока тривалість життя, пов’язую з вищою санітарною культурою. Так історично склалося, що тутешні жителі таки дбають про своє здоров’я і ведуть відповідний спосіб життя»

"Живемо довше!"

“Зважаючи на те, що за останні 10 років народжуваність у місті зросла на чверть, а кількість дитсадків лише на п’ять одиниць, у Львові є переповнені групи. До прикладу, у дитсадках у 2010 році було 157 дітей на 100 місць. У найближчі 2014-2015 роки варто очікувати збільшення кількості дітей-дошкільнят, відповідно ця проблема поглиблюватиметься. Проте за 2020-30 роки відбуватиметься зменшення чисельності дошкільнят”, – розповіла  Наталія Левчук, провідний науковий співробітник Інституту демографічних та соціологічних досліджень НАН України.

Якщо нині в дитсадках Львова місць бракує, то у школах, навпаки – маємо і матимемо недокомплектацію класів. Кількість дітей шкільного віку буде мінімальною до 2030-го.

“За найближчих два десятиліття кількість дітей почне зростати і до 2019 року учнів у початкових та середніх класах побільшає, але старшокласників ще бракуватиме. Але останні за 2019-2025 роки до тенденції збільшення приєднаються, в цей період у Львові буде максимальний приріст учнів. Що, звичайно, збільшить потреби у фінансуванні, підручниках, приміщеннях, обладнанні, дидактичних матеріалах. Після 2025 року чисельність учнів почне зменшуватись, тому доцільно проводити реорганізацію шкіл у цей період”, – зазначила Наталія Левчук.

Відповідно до результатів прогнозу, чисельність населення зменшиться на 9%. Незважаючи на певне зростання рівня народжуваності, кількість малюків теж меншатиме через брак жінок дітородного віку: із 7576 осіб у 2010 до 6593 у 2030-му. Різниця між тривалістю життя обох статей зменшиться. Середня очікувана тривалість життя львів’янок зросте до 85 років у 2030-му, а чоловіків – до 77,8. 

Оскільки на фоні середньо-українських показників Львів має хороші результати у галузі охорони здоров’я, то у рамках дослідження, тривалість життя львів’ян порівняли з жителями Люблінського та Підкарпатського воєводств, що географічно та історично близькі Львівщині . 

“Виявилось, розрив у показниках тривалості життя становить 3,8 року у чоловіків та 1,5 року у жінок. А ймовірність померти для 35-річного львів’янина у 2,5-3 рази вища, ніж у поляка того ж віку. Порівняно з воєводствами Польщі, у Львові спостерігаються підвищені показники смертності від серцево-судинних хвороб, смертності немовлят та частоти абортів. У Європі, зокрема у Швеції, вмирає 3-4 дитини на 1000 новонароджених, що вдвічі менше, ніж у Львові”, – каже Наталія Левчук.

Експерти наголошують: доки не відбудеться зниження смертності від серцево-судинних хвороб, великого приросту тривалості життя чекати не варто. Адже саме ця причина є основною у смертності. Відтак, варто робити акцент на здоровому способі життя, профілактиці та лікуванні захворювань.

“Здоровий спосіб життя і профілактика захворювань – це пункт №1 для всіх, а не лише для медиків! А оскільки збільшиться кількість осіб похилого віку, треба виховувати повагу до старості”, – акцентує Володимир Зуб, начальник міського управління охорони здоров’я.

З його слів, Львів перший в країні, де створено госпіс – заклад, де перебувають люди з невиліковними хворобами, приречені на смерть. “Нині він має 30 місць, чого недостатньо для Львова. Також треба розвивати систему паліативної допомоги – для важкохворих людей, яких неможливо вилікувати, але можна підвищити якість життя. На базі 4-ої клінічної лікарні з 1 жовтня створять для таких потреб 20 ліжко-місць. У перспективі на базі цього відділення можна створити центр паліативної допомоги”, – каже головний медик міста. 

Безумовно, процес старіння невідворотний, боротись із ним неможливо, треба адаптуватися. Якщо за останні роки у Львові у віці 60 років і старше перебувало 17-18% населення, то за наступні 20 років їх буде десь 28%. Це означає збільшення навантаження на систему соцзабезпечення та охорону здоров’я, зміни на ринку праці – нестачу молодої робочої сили.

“Треба адаптуватися до потреб старих людей. Кожне місто має мати довгострокові пріоритети розвитку, які б включали допомогу особам похилого віку. Йдеться про розвиток системи допомоги на дому – системи соціального патронажу за участі волонтерів, розвиток геріатричної та герантологічної служби, потрібно передбачати створення госпісної і паліативної  допомоги”, – розповіла Наталія Левчук.

Два роки тому на 100 львів’ян працездатного віку припадало 59 непрацездатних осіб (літніх та дітей), а у 2030-му цей показник сягатиме вже 74 осіб, незважаючи на збільшення пенсійного віку.

Щодо ринку праці, то варто бути готовими до браку молодої робочої сили. Місцевій службі зайнятості потрібно передбачити достатню кількість місць роботи з гнучким графіком для осіб похилого віку, які хочуть продовжувати працювати.

Зі слів експертів, упродовж  багатьох  років  у  Львові  було  додатне  сальдо  міграції  через  кращі  економічні,  соціальні  та  культурні умови. Чотири роки тому внаслідок економічної кризи воно стало від’ємним. У 2010-му до міста прибули понад 9 тис. осіб, а виїхали – 10,3 тис. 

Понад 97% людей, які переїхали до міста, прибули з інших населених  пунктів України, решта – з інших країн. Аналогічна картина і серед тих, хто покинув місто: майже 98% мігрантів  виїхали до інших населених пунктів України і лише незначна частина – до інших країн. Більшість мігрантів – молодь від 17 до 25 років, яка приїжджає, щоб здобути освіту чи знайти роботу. Серед тих, хто виїжджає до інших регіонів України, кількість чоловіків і жінок майже однакова. Водночас жінки віком 23–35 років найчастіше виїжджають зі Львова за кордон.

“Основним у цьому напрямку є формування привабливого ринку праці, який спонукав би молодь працювати на батьківщині, а не їхати за кордон, – розповів Олександр Кобзарев, директор “Інституту міста”. – Це реалізація програми “Перше робоче місце”, достатнє інформування населення про вакантні робочі місця. А також соціальний захист трудових мігрантів, заохочення їх поверненню на Батьківщину та реінтеграція в українське суспільство, протидія нелегальним трудовим мігрантам”.

Відповідно до даних прогнозу очікується, що сальдо міграції залишатиметься від’ємним до 2014 року. Ймовірно, цей показник стабілізується на рівні 1011 осіб на рік, починаючи з 2020 року.