Оптимістка, яка не зважає на біль

Аби львів’янка Оля Королевич могла безболісно ходити, на операцію потрібно якнайшвидше зібрати 60 тис. грн

Значної поваги заслуговують люди, які попри проблеми зі здоров’ям, знаходять у собі терпіння та силу волі не зневірюватися й з оптимізмом дивитися у майбутнє. Та ще й із яким оптимізмом! Саме такою і є 35-річна львів’янка Оля Королевич, інвалід першої групи, яка із дитинства бореться з ревматоїдним артритом та поліартритом. “Пошта” цього тижня побувала в гостях у жінки.

Недуга, що прогресує

Із недугою, що вразила кінцівки рук та ніг, львів’янка бореться з п’ятирічного віку. Зараз деформуючий артрит двох колінних суглобів із різким обмеженням рухів і порушенням функції ходи прогресує, й Оля практично не може пересуватися, потребує постійного стороннього догляду.

“Аби полегшити біль, доводилося колоти гормональні ліки. Зрештою, організм пристосувався і тепер від них, на жаль, легше не стає. Лікарі наголошують: іншого виходу, як оперативне втручання, немає. Потрібно замінити колінні суглоби на штучні імплантати”, – розповідає Оля Королевич.

Зі слів співрозмовниці, львівські лікарі відмовилися проводити оперативне втручання через його складність. На щастя, знайшлися лікарі у Чернівцях, які готові взятися за таку складну роботу. Та, щоб оплатити повний курс операцій, потрібно 120 тис. грн. Сума для родини чимала.

“Завдяки родичам і друзям вже вдалося зібрати половину – 60 тис. грн. Цього вистачить для операції на одній нозі, яку проведуть уже 22 квітня. Другу ногу потрібно оперувати як мінімум через три місяці, – розповідає Оля. – Щиро сподіваюся, що до цього часу завдяки небайдужим людям, а їх, вірю, у Львові є багато, вдасться зібрати ще 60 тис. грн. Якщо ж цього не зробити, то, на жаль, через викривлені суглоби взагалі не зможу ходити…”.

Помічний хрестик

Попри біль у ногах та руках, Оля має кілька улюблених занять. Зокрема деформованими пальцями рук вона вишиває чудові рушники та картини. Стіни її помешкання прикрашені численними вишитими картинами, а на столах і поличках бачимо красиві серветки та скатертини.

“Любов до рукоділля мені прищепила бабуся, яка й навчила, як потрібно правильно вишивати. Після цього не уявляла свого життя без голки з кольоровими нитками! Єдине, що засмучує, що з кожним днем через недугу вишивати стає все важче й важче, бо голка вислизає з пальців… Але хрестик до хрестика – і таки продовжую свою роботу”, – розповідає Оля.

Більшість своїх робіт вона дарує друзям і родичам. “Коли народилася старша племінничка, то з радості вишивала подушечки та різноманітні картинки на дитячу тематику. Бувало, замовляли у мене вишиті рушники й інші роботи на продаж. Але найбільше радості отримувала, даруючи комусь свою роботу!”, – емоційно каже жінка.

Радість від племінниць і квітів

Зараз найбільшою радістю та промінчиком сонця для Олі є допомога рідній сестрі у вихованні її двох донечок. Сестра постійно на роботі, дітей залишає на Олю та маму, яка зараз на пенсії. Юстина та Мартуся такі непосидючі! Та тітка не нарікає, навпаки, тішиться кожному досягненню своїх племінниць.

“Дівчатка не дають мені падати духом, вони дарують мені радість і наснагу й далі боротися з недугою. Ще торік у листопаді загострилися проблеми з ногами і близько тижня взагалі не могла піднятися із ліжка. Але вірила: мушу встати на ноги, бо ще не прийшов той час, коли маю безпомічно лежати на ліжку… Тому й робила все, від мене залежне, аби підвестися і знову тішитися зі своїми близькими кожним днем”, – говорить львів’янка.

Ще одним улюбленим захопленням Олі є вирощування квітів. Надворі мороз, а на Олиному підвіконні цвітуть орхідеї – лілові, фіолетові, полосаті, плямисті. Краса! Їх сусідами є фіалки. Та й загалом у помешканні, як в оранжереї, – всюди доглянуті вазони!

“Моя мама навіть жартувала, що, схоже, доведеться навіть більшу квартиру купити, щоб помістити усі мої вазони… Але відмовитися від них ніяк – це така маленька слабинка! А ось влітку на балконі висаджую чорнобривці. І тоді тут маємо таку зелену оазу, яка так милує око. Я дуже люблю орхідеї – їх у мене п’ять різновидів. Є й такі, що цвітуть уже вшосте. Це неймовірно красиві квіти, які тішать своїм цвітінням багато місяців”, – захоплено каже Оля.

Рецепт оптимізму

І це ще не все. Ця жінка, наче бджілка! Попри всі свої захоплення та допомогу у вихованні дівчаток, жінка ще й встигає пекти смачну випічку, якою пригощає гостей і рідних.

“Жодного тижня у нашому домі не обходиться без солодкого! Люблю пекти різноманітні шарлотки, тістечка. А на свята випікаю смачні торти з горіхами, родзинками, курагою. Це заняття також приносить неабияку радість”, – додає вона.

День за днем Оля Королевич із усмішкою на обличчі бореться із недугою, що докучає все дужче. У цієї жінки варто повчитися оптимізму, якого так бракує нам, здоровим людям.

Під час розмови із “Поштою” вона жодного разу не поскаржилася на життя, навпаки, згадувала лише позитивні моменти.

“Я по житті – оптиміст і вірю, що все має бути добре. Погані думки відганяю молитвою, яка завжди допомагає. Знаю, що Господь дає лише такі випробування, які людина може подолати. І, попри наші нарікання, дає силу нести свій хрест до кінця. Тому раджу всім – не втрачати віру в позитив”, – резюмує Оля.

Тож не будьмо байдужими до цієї доброї жінки та допоможемо їй безболісно ходити й дарувати навколишнім свою любов. Кожна гривня, перерахована на рахунок – це ще один крок до здійснення бажання Олі!