Марафет Шевченківського гаю
У Музеї народної архітектури та побуту зріжуть сотні дерев, щоб за європейським зразком облаштувати етнозони
У Музеї народної архітектури та побуту зріжуть сотні дерев, щоб за європейським зразком облаштувати етнозони
Минулими роками у музеї почалися масштабні реставрації пам’яток, тепер тут мають намір облаштувати зелені етнографічні зони: засадити певні ділянки парку тими деревами та рослинами, які притаманні регіонам, звідки привезена пам’ятка. У такий спосіб у музеї хочуть наочно і деталізовано відтворити умови місцевостей, звідки походять експонати.
Щоб втілити цей задум, треба буде зрізати кілька сотень дерев. І це не примха музейників: дерева настільки розрослися, що вже загрожують стареньким хатам. А ліквідовуючи аварійні дерева, є шанс облаштувати ландшафт Шевченківського гаю на зразок інших скансенів Європи. Для цього науковці лісотехнічного університету упродовж року досліджували флору музею.
“Ми маємо тривалу співпрацю з міністерством збереження національної спадщини Норвегії. В результаті співпраці на основі методології, створеної спільно фахівцями нашого колективу та науковцями Національного лісотехнічного університету розроблений ландшафтний план музею, який є свого роду дорожньою картою для нас. Ми свідомі того, що не кожне карпатське дерево тут приживеться, і не означає, що це буде тотальне копіювання етнографічних територій, наприклад, високих гірських Карпат, бо у Львові інший клімат. Але намагатимемося наблизитися до задуманого”, – розповів Іван Косачевич, директор Музею народної архітектури і побуту
| КОМЕНТАР |
|
Михайло Лабойко, заступник директора з наукової роботи: |
| - Історія створення нашого музею починається 1966 року. Тоді було вдало вибране місце, але воно вже було засаджене деревами. Теперішню територію музею ще у 1954-му Винниківський лісгосп почав насаджувати деревами, зокрема, березами, червоним дубом і кленом. Згодом згідно генерального плану забудови музею було вирішено створити десять етнографічних і історико-етнографічних зон. Зараз відтворено шість таких зон, дві не до кінця, а Поділля, Полісся і Волинь ще досі не відтворені. Колись головний акцент відбувався на перевезення пам'яток, аж пізніше створили відділ флори і фауни, біля садиб почали висаджувати невеликі городи, кущі та фруктові дерева. Вже тоді стало зрозуміло, що ті насадження, які на території музею не відповідають тим етнографічним зонам, на яких вони росли. Відтак з початку 80-х років висадили чимало дерев, які ростуть у тих чи інших етнозонах. Це покращило ситуацію, але не вирішило її, адже ліс розростався і "наступав" на музейні об'єкти, що почало загрожувати пам'яткам. На це звернули увагу, зокрема, норвежці, які приїжджали до нас і поділилися досвідом. Результатом семінарів за участі науковців стала програма, яку ми презентували. |
Учора на території музею відбулося громадське слухання пропозицій, до якого міг долучитися кожен охочий і висловити своє бачення. Володимир Кучерявий, професор, завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України, пояснив, що вже зараз густота насаджень у парку є завеликою, вона перевищує індекс норми для парку більш ніж у два рази. Тож доведеться зменшити в середньому на 30%. Адже засадили парк ще 60 років тому, не враховуючи того, що він має стати музеєм. Лісівники садили ті дерева, які могли б швидко припинити ерозії ґрунтів на цих горбах. Науковець каже, що для того, аби у Шевченківському гаю навести лад, треба вирізати у середньому тисячу дерев, які спричиняють інтенсивне гниття деревини старих хат. Є пропозиція формувати новий ландшафт музею у кілька етапів, під час яких вирізуватимуть старі та аварійні дерева та засаджуватимуть нові там, де це потрібно. Однак швидко це не відбудеться, для цього потрібно років десять і більше.
“Таким чином ми маємо можливість відновити ландшафту структуру регіонів, представлених у музеї: горбисту Бойківщину, Гуцульщину і Покуття та рівнинні Полісся і Волинь”, – каже Володимир Кучерявий.
А для того, щоб більше привернути увагу до краєвидів науковці, розробили еколого-рекреаційну стежку, в яку включили пейзажні елементи садиб.
“Є місця, де ростуть самі дерева, немає ні чагарників, ні трави, бо дерева закрили весь простір. Немає світла, там росте тільки мох. Що стосується садиб, було вивчене кожне дерево, їх висота, діаметр, проектація крон тощо. Маємо задокументовано, яке дерево треба зрубати і чому.
Що стосується підсадки, то є пропозиція садити тільки ті рослини, які характерні для природних умов відповідної етнозони”, – пропонує ландшафтний архітектор Михайло Фітак.
Зі слів Михайла Лиса, інженера кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України, із тисячі дерев, які були виявлені нами біля садиб, 500 треба зрізати, або пересадити: “Є місця, де крони дерев нависають над пам’ятками і можуть зашкодити їм. Існує загроза падіння гілок, надмірна вологість сприяє процесам гниття, і давні експонати зазнають швидкого руйнування.”
ДО ТЕМИ
Між Музеєм народної архітектури і побуту та ЮНЕСКО підписана угода на суму 300 тисяч доларів у рамках “Програми ревіталізації і збереження культурної спадщини Музею народної архітектури і побуту у Львові”. Програма розрахована на два роки. За ці гроші музейники запланували виконати кілька великих блоків робіт. Перший - виділення грошей на менеджмент, аналіз попиту, покращення туристичної привабливості музею, вивчення досвіду інших музеїв, витрати на рекламу. Другий - реставраційні роботи, зокрема, відновлення хати зі села Шандрівець, яка згодом стане міні-класом, у якому діти опановуватимуть народні ремесла. Третій - створення сучасних робочих місць, закупити нове обладнання для працівників, програмне забезпечення тощо. І нарешті четвертий – буде проведений ремонт в адміністративному корпусі, реставраційних майстернях і фондосховищі. Також планують пошити фірмовий одяг для працівників.
