Оскільки чиновники не можуть вирішити проблеми смороду, екологи та правозахисники закликають львів’ян самотужки боротися за свої права 

У морозну погоду в місті стало легше дихати – смороду майже не чути. Однак під час першого ж весняного потепління, можливо, знову потерпатимемо від неприємного запаху. І хоча в Україні не проводять досліджень впливу запахів на здоров’я людей, екологи певні, що цю проблему треба постійно моніторити і максимально вивчати. 

Вчора, 25 січня, відбулася прес-конференція “Обережно, смердить!” за участі правозахисників та екологів. Фахівці ділились досвідом, як захистити своє право на безпечне довкілля. Чомусь в Україні екологічним правам приділялось і приділяється дуже мало уваги, тоді як у Європі в таких випадках б’ють на сполох і суворо карають порушників. Про екологічні проблеми в нашій державі свідчать численні звіти екологічних організацій і моніторингових груп. 

Неекологічний Львів

Екологічних проблем у Львові чимало, і сморід – одна з них, певен Дмитро Скрильніков, директор ГО “Бюро екологічних розслідувань”. 

“Вважаю, що сморід є не найбільшою екологічною проблемою Львівщини загалом та Львова зокрема. Це питання об’єднало всіх львів’ян. Більшість викидів підприємств невидимі, однак  значно небезпечніші для здоров’я людей, аніж неприємний запах, який відчуваємо, – вважає він. –  Сморід у Львові є радше комунальною проблемою, проблемою утримання каналізаційних мереж та приймання стічних вод підприємств Львівводоканалом. І місцева влада не в змозі вирішити її”.

Однак і екологічної культури українці не мають, певен правозахисник-еколог. “Ми дуже часто закриваємо очі на роботу підприємств. У 90-ті нам казали, що економіка має встати з колін – тоді можна буде думати про екологію. Тепер підприємства вже буцімто нарощують обсяги виробництва, та чомусь не показують прибутків. А ми їх далі “жаліємо”, бо виробництво у них збиткове. Але ж керівництво цих заводів їздить дорогими автомобілями! За ці гроші можна було б збудувати очисні споруди”, – веде далі Дмитро Скрильніков.

Аби зрозуміти суть львівської проблеми, потрібно насамперед провести якісний моніторинг стічних вод і атмосферного повітря, кажуть фахівці. “Неприємний запах треба розцінювати як появу в повітрі небезпечних речовин – таких як сірководень, аміак, меркаптан, що становлять певну загрозу здоров’ю населення. Тому необхідно провести незалежний моніторинговий контроль якості стічних вод і повітря. Сморід слід розцінювати як комплексний фактор, який створюють понаднормові скиди та недостатня потужність міської каналізаційної системи. Лише після таких досліджень можна й далі вирішувати проблему”, – каже Марта Корчемлюк, представниця Всеукраїнської екологічної громадської організації “Мама-86”. 

Недієвість заходів міської влади щодо боротьби з неприємним запахом підтверджує й Дмитро Скрильніков. 

“Діяльність міських комісій не має системного характеру, збираються люди, щось там обговорюють, а постійно діючого механізму моніторингу екологічних забруднень немає й донині. У Львові багато підприємств, які скидають продукти органічного походження в міську каналізацію. Але я не схильний звинувачувати якесь одне з них. Не менше винен  і водоканал, який, доки не порушували цього питання, приймав понаднормові стоки і отримував за це гроші, які використовував на власні потреби, а не на утримання каналізаційних мереж”, – резюмує директор ГО “Бюро екологічних розслідувань”.

Успішний захист своїх прав

Якщо наші контролюючі установи не можуть (чи не хочуть?) вирішити місцеву екологічну проблему, з нею можна звернутись до  Європейського суду, адже право на безпечне екосередовище передбачене 8 статтею Європейської конвенції з прав людини як право на повагу до особистого життя, кажуть юристи. За свою історію Європейський суд не раз задовольняв позови громадян. Навіть в Україні є низка прикладів того, як люди відстояли своє право на чисте довкілля.

“У 1996-му жителі одного з мікрорайонів Одеси зіткнулися з проблемою неприємного запаху від заводу, який парою промивав цистерни з-під нафтопродуктів. Міська каналізація не справлялась з такими об’ємами стічних вод – підтоплювались будинки, а ядучий запах призводив не лише до хвороб, але й до смертельних випадків. Тоді громада створила комітет, який взявся вирішувати це питання. Люди одночасно подали 80 позовів щодо бездіяльності міської влади. Врешті-решт місцеві депутати дослухались до них, а Кабмін виділив із резервного фонду 14 мільйонів гривень на будівництво нової каналізаційно-насосної станції”, – розповідає Марта Корчемлюк.

Юрист певен, що львів’я­ни також можуть вирішити свою проблему в Європейському суді, але для цього потрібно пройти всі місцеві інстанції. Необхідно грамотно оформити скарги до національних судів, зібрати всі довідки, зокрема, підтвердження того, що цей запах негативно впливає на здоров’я. 

Що ж робити?

До вирішення проблеми смороду львів’янам потрібно підходити грамотно, покроково, впевнені учасники прес-кон­ференції. Найперше, що варто зробити, це організувати активний громадський комітет, який би ініціював створення постійної міжвідомчої комісії. 

До її складу рекомендують включити представників органів контролю, Львівводоканалу, підприємств-забруднювачів, представників громадськості та депутатів, а також екологів і гігієністів. Радять замовити й незалежну експертизу запаху в місті. Правозахисники закликають громаду притягти до відповідальності місцеву владу за бездіяльність і вимагати достовірної інформації щодо вирішення питання смороду.