У “Львівводоканалі” знають, як позбутися неприємного запаху, але підприємство самостійно не в змозі це зробити

Однією з найболючіших проблем року, що минає була наявність ядучого смороду. Запах дошкуляв львів’янам незалежно від погоди, пори року чи доби. За цей час чиновники міста не один раз брались вирішити це питання, та з мертвої точки так і не зрушили. Натомість ще більши заплутали громаду в причинах та винуватцях смороду. 

Цього тижня керівник “Львівводоканалу” Степан Пакіж під час зустрічі із мас-медіа наголосив: винуватцями неприємного запаху в місті є підприємтсва, які за останні роки значно розширили своє виробництво, змінили технології, але при цьому ні на крок не наблизились до європейських стандартів у якості очистки своїх відходів.

“Припускаю, що проблема зі смородом у Львові виникла тоді, коли “Ензим” у чотири рази збільшив виробництво. Раніше вони про це говорили часто, а тепер чомусь і не згадують. Я сам технолог і багато років пропрацював на паперовому заводі, тому розумію, що коли нарощується виробництво, то відбувається зміна технології”, – каже Степан Пакіж. 

Суть у тому, що тепер у каналізаційну систему Львова спускають стоки з такими хімікатами, що міські очисні споруди просто не можуть із ними справитись, а ті мікроогранізми, що мали б очищати ту воду – просто гинуть. 

“Маємо договори з 51-им підприємством на понаднормовий скид. А що нам залишається робити, закрити більше півсотні заводів? Мусимо приймати їхні стоки. Але, якщо підприємство не платить за це, – ми йдемо в суд. Зі всіма порушниками “Львівводоканал” виграв суди, а ось із “Ензимом” всі справи програв, – каже Степан Пакіж. – Звісно, “Ензим” платить нам за частину понаднормових скидів, але це мізер у порівнянні з тим, скільки вони насправді скидають. Тому ми подали на них до суду через невиплату компенсацій за ці порушення”.

Пакіж певен: вихід зі ситуації є, були б гроші. “Польські фахівці, з яким зараз спілкуємося, у Бресті займаються проблемою запахів. Вони на каналізаційних установках ставлять станції дегазації. Зокрема там, де виділяється сірководень. Його в тих пристроях нейтралізують за допомогою хімікатів. Ми позичили на два тижні цю установку, щоб провести такі заміри в себе на декількох КНС”, – каже Пакіж.

Зі  його слів, для міста планують закупити два такі прилади. Коштує польська установка близько 300 тис. грн, це без розмитнення та сертифікації. Ще майже 800 тис. грн потрібно в рік на хімію для двох таких установок. Проте такі установки можна замовити і в української фірми. 

“До кінця січня, якщо депутати погодять виділення коштів – дві такі установки будуть у нас. Плануємо встановити одну з них в районі Сихівського моста, адже там постійно смердить, а іншу – в районі Зубри. Пропонуємо “Ензиму” спочатку придбати таку установку з дегазації й собі, щоб забрати хоча б запах. А вже з часом почати боротися із його причиною, тобто модернізувати їхні очисні споруди”, – додає Степан Пакіж. 

ДО ТЕМИ

Не меншою проблемою є стан міських очисних споруд, що були введені в експлуатацію ще в 60-х рр. “У 2004 – 2006 рр. певні ланки очисних споруд модернізувалися, однак є потреба в покращенні біологічної структури. Зокрема давно назріла реконструкція першої та другої черги очисних споруд, а на це треба 98 млн грн від уряду, – каже співрозмовник. – Хочемо поставити установки, які можуть переробляти весь той мул. Наразі складаємо його на намулові поля. Та, якщо б могли виділяти з нього газ, то використовували б як власний енергоресурс, а решту мулу –  в сільському господарстві. Також ним можна закрити то сміття при рекультивації Грибовицього сміттєзвалища”. 

Але тут теж є одне “але”... На цей проект проект потрібно 21 млн євро. Шведський банк готовий надати сім мільйонів як грант, який не треба буде віддавати, 11 млн – дають у позику, а ще три – мала б скласти частка міста. Та для такого кредиту потрібен гарант.

“Таким гарантом може стати Мінфін. Але там не хочуть ним стати для нас, бо мають претензії до Львова. Адже ще в 2004-му для “Львівводоканалу” була позика від Міжнародного банку, але ні місто, ні наше підприємство не виплачує цей  кредит. Тому що ніхто не заклав цю графу витрат при розрахунку тарифу на воду. Ми просто не маємо з чого це платити, адже держава винна водоканалу 100 млн грн за різницю в тарифах. Щойно нам їх віддадуть – покриємо позику міжнародного банку”, – каже керівник “Львівводоканалу”.  

ДО ТЕМИ

Тим часом розпочато досудове розслідування за фактом забруднення р. Полтва “Львівводоканалом”, інформує прес-служба прокуратури області.  Прокуратура продовжує перевірки на предмет встановлення причин виникнення неприємного запаху у Львові. Встановлено, що згадане підприємство не здійснює належної очистки прийнятих на очисні споруди стоків і скид зворотних стічних вод. Відтак скид стоків здійснюється з перевищенням нормативу вмісту забруднюючих речовин.