Марічка Ільїна

Відсутність прописки часто завершується смітником

Прописку в Україні скасували ще 2004 року, щоправда, відмовитися остаточно від цього пережитку радянської епохи так і не змогли, тож натомість з'явився аналог прописки - реєстрація. І хоча законодавство декларує її необов'язковість (що, власне, і мало б бути основною відмінністю від прописки, яку вимагали поголовно), сторінка в паспорті без штампу "зареєстровано за адресою" тягне за собою проблеми, що не мають вирішення...

Ще в 2001 році Конституційний Cуд України визнав інститут прописки  таким, що суперечить Основному Закону. Одразу після цього у Верховній Раді почали мудрувати над тим, як змінити  "прописування", в результаті було прийнято Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Згідно з ч.2 ст. 2 цього закону, відсут­ність реєстрації місця проживання чи місця перебування особи не може бути умовою  реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, або підставою для їх обмеження. Та на практиці виявляється все зовсім інакше. Особа, навіть маючи офіційні джерела доходів, яка де-юре з різних причин раптом виявилася тим, кого в народі називають бомжем, може смі­ливо забути про медичне обслуговування, банківський рахунок, а частково й про поїздки за кордон, а коли підійде вік - вклеювати наступну фотокартку у паспорті - до купи проблем додасться ще й недійсність цього документа. Оскільки вклеювати фотокартку можна лише у паспортному столі за місцем реєстрації...

Іван Гарасимович, начальник відділу паспортної роботи та громадянства УГІРФО ГУ МВС у Львівській області розповідає, що сьогодні, згідно із законом, людина без реєстрації має право проживати не біль­ше 10 днів, опісля на неї можна накладати штраф до 51 гривні. Протокол складає районна адміністрація міста, на території якого проживала людина, врятувати в такій ситуації зможуть тільки офіційні документи про відрядження за кордон чи довідка з лікарні.

"Відсутність реєстрації - це частково відсутність впевненості в людині, - переконаний пан Гарасимович. - Адже якщо щось станеться, то шукай вітра в полі. Тому й існує перелік заборонених речей, до прикладу, не можна оформити закордонний паспорт, отримати позику в банках, проблеми виникнуть й  у РАЦСі..."

Серед речей, які можна зробити винятково за умови реєстрації, - передусім закордонний паспорт. Відкрити візу, якщо вже маєш закордонний паспорт, простіше, зокрема й шенгенську, стверджують чиновники. "Для оформлення шенгенської візи  не вимагають копії сторінки з реєстрацією, важлива присутність паспорта закордонного, внутрішній до уваги не беруть", - прокоментував пан Гарасимович. Та на практиці більшість турфірм не візьметься оформляти шенгенську візу, якщо у внутрішньому паспорті немає штампа "зареєстрований". Одна з місцевих туристичних фірм запевнила "Пошту", що тим, хто не має прописки, не відкриють не лише шенгенську, але й будь-яку іншу візу. Адже найчастіше для оформлення візи вимагають не лише закордонний паспорт та фото, а й копії внутрішнього паспорта та іденти­фікаційного коду.

Відсутність реєстрації стане також на заваді молодятам. Як­що вони не зареєстровані за місцем проживання, їх заяву у РАЦСі не приймуть. Ситуацію не врятує й штамп у паспорті хоча б одного з молодят. Не можуть незареєстровані особи й проголосувати. "Причина проста -  не відомо куди відсилати запрошення на голосування", - розповідає далі пан Гарасимович.

Неохоче йдуть на контакт з "непрописанцями" й банки. В "Укрексімбанку" розповідають, що видати перекази та отримати дорожні чеки можна й без реєстрації, але, наприклад, відкрити поточний рахунок у банку, не кажучи вже про кредитний чи депозитний, без реєстрації неможливо. Такою є вказівка Нацбанку України.

Проблеми виникають також із лікарнями, бібліотеками та іншими установами. Винахідливі "бомжі", серед яких чимало колишніх студентів, які, виписавшись із гуртожитку, так і не прописалися вдома, або ж особи, які не мають власного житла, придумують чимало способів, як проігнорувати таку добровільно-обов'язкову реєстрацію.

Господарі квартир, які здають їх в оренду, найчастіше роблять це неофіційно, без укладення жодних договорів. Адже в іншому випадку доведеться сплачувати 13% податку. Тож перейматися реєстрацією квартиронаймачів тим паче не збираються.

Щоб зареєструватися, потрібно подати письмову заяву, паспорт, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати та два примірники талона зняття з попередньої реєстрації.

Юрист благодійної організації "Твоє право" Андрій Гнида пояснює "Пошті", що попри те, що в законі чітко прописано, що реєстрація чи її відсут­ність не може стати на заваді реалізації прав людини, утиски можна часто спостерігати.

"Йдеться не про поганий закон, а про погану практику його застосування, -  розповідає пан Гнида. - Про те, що, не дозволяючи одружитися без прописки  чи вимагаючи реєстрацію, у тих, хто поселяється в готель, установи безпідставно втручаються  у приватне життя громадянина. Це однозначно порушення прав людини, які є універсальними. Такі дії роблять закон  "мертвим". Це пережиток радянської доби, коли без прописки людину вважали неповноцінною. З іншого боку, навіть якщо закон скасувати, то ситуацію не зміниш, проблема більше є у свідомості, аніж в законодавстві. Банки як вимагали, так і вимагатимуть реєстрацію, і вони знаходитимуть для цього свої аргументи".

Список речей, які не зробиш без реєстрації, можна продовжувати. У відділі паспортної роботи та громадянства запевняють, що реєстрація дозволяє контролювати багато речей, зокрема, міграцію людей в Україні. Та чиновники забувають про тих, хто опиняється із зв'язаними руками, через зміну місця роботи, яким вихід із ситуації  шукати марно.