До міста Лева – на смаколики

Львів’яни та гості відтепер мають змогу куштувати цукерки і лікери, виготовлені за старовинними рецептами

Львів’яни та гості відтепер мають змогу куштувати цукерки і лікери, виготовлені за старовинними рецептами

Нині у світі щораз більшу популярність здобуває кулінарний туризм – багато людей подорожують, аби скуштувати місцеві страви. Потроху і Львів завойовує своє місце в цій сфері – сюди ще не організовують кулінарні тури, проте більшість гостей нашого міста воліють обов’язково скуштувати традиційних тутешніх страв. 

Добре, що останнім часом саме місцевій кухні, в якій змішалися традиції та смаки різних національностей, котрі здавна живуть у Львові, приділяють велику увагу наші ресторатори, навперебій стараючись здивувати  відвідувачів ексклюзивними наїдками та напоями.

Ось і цього тижня  у Львівському прес-клубі власники ресторану-кондитерської “Вероніка” Андрій і Леся Іонови презентували чотири види цукерок, серед яких “Чорнослив у шоколаді”, “Мигдаль у шоколаді”, “Ромові”, та два види фруктових лікерів – “Малиновий” і “Чорносмородиновий”, виготовлені за довоєнними рецептами.  

Як розповіла Леся Іонова, на Львівщині в монастирях ще у XV ст. робили спиртові настоянки, які вживали як профілактично-лікувальний засіб. Лікер є чудовим складником і консервантом для виготовлення кондитерських виробів, котрі мають, як правило, короткий термін зберігання. Окрім того, вони додають їм аромату і приємного присмаку.

“Раніше ми купували вже готові лікери, але з часом почали виготовляти свої. Вони добре підходять до деяких видів цукерок, десертів чи тортів. Сьогодні ми вважаємо, що деякі види наших лікерів, зокрема “Малиновий” і “Чорносмородиновий”, мають право вже на самостійне існування як напої, а не тільки як інгредієнти для виробів”, – зазначила вона. 

Зі слів Андрія Іонова, незважаючи на модні тенденції і вимоги часу, завжди варто повертатися до минулого – там можна почерпнути дуже багато цінного. 

“Ми знайшли старі рецепти і почали робити певні спроби їх відродити. Лікери до якогось часу були забуті, хоча виробляли їх тисячі декалітрів, але це товар, так би мовити, широкого вжитку – примітивний сироп зі спиртом. А галицькі традиції були забуті! Крім того, ми постаралися відновити смаки старого, передвоєнного Львова в цукерках. Наше місто славилося своїми цукернями. До прикладу, цукерня Залевського була відома на всю Європу, солодощі експортували до Парижа, Лондона”, – розповідає він. 

Виявляється, знайти старі галицькі переписи – велика проблема. Вони начебто є, всі про них щось знають, але конкретно ніхто їх не бачив. Дуже багато рецептів втрачено, бо кожен господар чи майстер тримав їх у себе, нікому не давав, бо це – професійна таємниця. Особливо важко відновити переписи цукерок, бо неможливо спробувати, порівняти… Лікерна ж традиція існувала в деяких родинах, тож тут щось знайти трохи легше. 

 “Зрештою, кожний рецепт, той, що в книжці, – дуже приблизний. То лише схема. Тільки майстерність, досвід і натхнення кулінара чи кондитера, які додають свій фірмовий штрих у неї, приносить той неповторний результат”, – наголосив Андрій Іонов.

 

КОМЕНТАРІ
Іван Сварник,директор Львівської універсальної бібліотеки, президент Товариства шанувальників Львова: Юрій Винничук,письменник, автор книги "Кнайпи Львова":
-  До війни у Львові найбільш популярними були цукерки на основі молока (іриски) і шоколадні - з різноманітним наповненням: повидло, варення, креми, горішки різного походження (і африканського, і американського, і наші - ліщина та волоські). Сам асортимент був значно ширшим, ніж бачимо тепер у деяких львівських крамницях, в яких пропонують 20 - 25 видів. Станіслав Лем про цукерню Залевського пише, що вітрина оновлювалася щодня. Кондитери намагалися якнайчастіше пропонувати нові види цукерок. Багатонаціональний характер Львова відображався й на кулінарії: свої виробництва солодощів мали поляки, жиди (саме так у Львові називали євреїв до війни), вірмени, а в 20-х роках за підтримки Митрополита Андрея Шептицького вдова Климентина Авдикович відкрила українську фабрику "Фортуна Нова".Тож і цукерки мали "національний характер", тобто українська фабрика випускала їх на мотиви українських народних казок, польська - на мотиви польських, були солодощі й на жидівські мотиви.  -  В радянський час у закладах львівської кухні не було, проте господині готували за старими рецептами. Не раз чув від гостей нашого міста слова захоплення майстерністю львівських господинь. Довший час, навіть у період незалежності, ніхто не брався за відновлення наших місцевих страв та їх назв. Зараз кілька мереж у Львові взялися до цієї справи. Бачимо, як у Кракові чи Празі шанують свої традиції, не дозволяючи називати продукти і страви інакше, аніж це було віддавен. На них так само відбилася інтернаціоналізація кулінарії, але вони це все дуже швидко повернули назад. 

 

Лікери за стародавніми рецептами

До різдвяних свят залишилося не так вже й багато часу – 2 місяці. Саме стільки зазвичай потрібно, аби отримати добрий домашній лікер. Спробувати зробити його “Пошта” пропонує за рецептами, знайденими у старій книзі, яка збереглася в родині однієї з винниківських господинь. Біля багатьох переписів є позначки олівцем, тож переконані: ті напої все-таки готували наші предки.

Ананасовий лікер 

Накраяти кружальцями пів свіжого ананаса зі шкіркою, залити в слоїк 0,75 л найкращого спирту і, зав’язавши папером, залишити в тіні на тиждень. Потім зробити сироп з півтора фунта (приблизно 700 г) цукру і півтори склянки води, довести до кипіння і вишумувати. В гарячий сироп влити переціджений настояний спирт, добре вимішати і щільно закрити. Як вистигне, розлити в пляшки і дати настоятися.

Малинова наливка

Малину пересипати цукром у пропорції 1 до 3-х в слоїку, заповнивши його на ¾. Зав’язати зверху тканиною і поставити на сонячне місце. Через 8 – 10 днів злити сік, що утворився, і розлити в пляшки. Як щільно їх закоркуєте і залишите в пивниці на півроку – смакуватимете смачний і ароматний слабоалкогольний напій. А щоб отримати міцніший – ягоди, що залишилися в слоїку, треба залити спиртом так, аби він лише трошки їх накрив. Через два тижні змішати з першою наливкою або ж перефільтрувати і пити як горілку. Краще якщо трохи вистоїться у пивниці.

За цим рецептом можна готувати наливки з інших ягід, узимку варто спробувати і з морожених.

Ванільний або кавовий лікер

30 г ванільних стручків накраяти шматочками по 2 см і залити у пляшці 0,25 л спирту. Поставити в тіні на 6 днів. Приготувати густий сироп із 2 кг цукру і 1 л води. До ще гарячого сиропу влити 1 л спирту  і настоянку з ваніллю. Перефільтрувати і злити у пляшки. Має вистоятися з місяць у льоху.

Кавовий лікер готується так само, але замість ванілі  треба додати 200 г доброї кави грубого помелу.

Англійський лікер

У великий слоїк покласти 4 сицилійські (червоні) помаранчі та 3 цитрини, добре наколовши їх виделкою. Додати стручок ванілі, шматочок ванілі (4 см завдовжки) і кілька суцвіть гвоздики. Залити спиртом так, аби він накрив помаранчі та цитрини. Щільно закрити і поставити в кімнаті на місяць. Опісля відцідити, розрізати навпіл помаранчі і вичавити з них сік до спирту. На кожен літр спирту знадобиться кілограм цукру. Залити півлітра води і приготувати сироп. Поки сироп гарячий, розвести його настояним спиртом і щільно закрити. А як охолоне, перецідити та розлити у пляшки. Дати настоятися зо два місяці.

Мандариновий лікер

10 свіжих, пахучих мандаринок залити 2 л спирту, вкинути стручок ванілі і поставити в тіні на 4 дні. Приготувати сироп із 2 кг цукру і 1 л води. У ще гарячий сироп влити настояний спирт і вичавити сік із мандаринок. Перефільтрувати і розлити в пляшки. Вистоювати щонайменше 2 місяці, а ще краще – півроку.

Лікер “Персико”

40 г товченого гіркого мигдалю, 10 г цинамону і кілька суцвіть гвоздики залити в слоїку 1 л спирту. Через 5 днів розвести густим сиропом з 1 кг цукру і півлітра води, добре перефільтрувати і розлити у пляшки. Дати настоятися зо два місяці у пивниці.

 

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4149 / 1.63MB / SQL:{query_count}