Мода на пластикові вікна в Європі давно позаду.  Там люди, які колись із завзяттям ставили сучасні рами, повертаються до звичного і натурального дерева. І це правильно, адже жоден пластик не може порівнятися із дубом, буком чи ясенем за своїми властивостями. Тим паче, що сучасні майстри вміють виготовляти столярку, яка не поступається шумоізоляцією та енергозбереженням металопластику. 

У львів’ян така тенденція лише починає розвиватися, адже ще є чимало охочих замінити свою стару раму на нове євровікно. 

“Вікна є не лише частиною інтер’єру квартири – вони і показують нам обличчя будинку, і вказують на його стильову приналежність. Тим більше, вікна на різних історичних етапах були різними. У період ренесансу ще не було можливості робити великі шиби, тому так зване львівське вікно того часу – це рама 40х40 см із дрібним поділом скла. У період сецесії столярка стає вже зовсім іншою, набуває різноманітних форм, часто  округлих, – зазначає Лілія Онищенко, начальник міського управління охорони історичного середовища. –  Зараз маємо моду на пластикові вікна, яка з часом мине, але поки це станеться в нас не залишиться навіть зразків автентичних рам”.

Якщо в новобудовах чи панельних багатоповерхівках євровікно є виправдананим і безпечним, то в центральній частині міста новими вікнами люди шкодять не лише архітектурному ансамблю будинку, але й самим собі. 

 “Будинки в історичній частині Львова не мають такої вентиляції, як новобудови, через що дуже часто в таких квартирах з’являється грибок. Люди не розуміють, що вони самі стали причиною його появи”, – акцентує Лілія Онищенко.

Звісно, не кожен мешканець будинку в центрі міста зможе дозволити собі самостійно відреставрувати старе вікно, яке вже втратило і свій зовнішній вигляд, і функцію теплозбереження. Тому для цього в місті діє програма реставрації дерев’яних вікон та брам.

“Уже третій рік поспіль у місті працює програма співробітництва Львівської міської ради, Інституту міста та німецького товариства GIZ, яка дозволяє жителям старої частини Львова відреставрувати свої вікна за умов дофінансування. Мешканці квартири сплачують лише 20% від усієї вартості робіт, ще 20% дає міська влада і 60% – GIZ. Ми всі зацікавлені в тому, щоб реставрація вікон була виконана якісно, із максимальним збереженням автентичного вигляду, але, разом із тим, щоб вікна були енергозаощаджувальними та екологічними”, – каже Олександр Кобзарев, в. о. керівника Інституту міста.  

За його словами, вартість реставрації одного вікна становить приблизно п’ять тисяч гривень, з яких власник має сплатити лише тисячу. Погодьтеся, за такі гроші хороше пластикове вікно не вставиш. Реставратори працюють швидко, тому менше ніж за місяць відновлене вікно встановлюють на місце. 

За рішенням міських посадовців, аби замінити власне вікно, мешканець повинен отримати на це дозвіл в управлінні охорони історичного середовища. Якщо ж належної документації немає, комунальники складають протокол. Як наслідок, за самовільну заміну вікон власник може отримати штраф розміром від 850 до 1 700 гривень. 

“Нині ми подаємо позивні заяви до суду про надання вікнам автентичного вигляду. Зараз в суді є 38 заяв. Маємо досить позитивну динаміку, адже переважно наші позови задовольняють, і люди змушені за власний кошт повертати дерев’яні вікна”, – пояснює Оксана Яремко, начальник юридичного відділу Галицької райдаміністрації м. Львова