Чотири “сміттєві” зони Львівщини
Сміття Львова планують переробляти в області на спеціальних заводах, але де саме невідомо. Наразі непотріб сортують лише у Червонограді
Невдовзі обласні посадовці покажуть громадськості доповнену Програму поводження з твердими побутовими відходами, яка мала б вирішити проблему зі сміттям на Львівщині. Згідно з цією програмою, Львівську область поділили на чотири регіональні зони (кластери), кожна з який матиме територію для сортувальних заводів і полігонів для захоронення невідсортованого залишку.
Як інформує прес-служба Львівської облдержадміністрації, у кожному кластері має діяти комплексний підхід за такою нерозривною схемою: збір – транспортування – сортування – переробка – утилізація – захоронення сміття.
Також, за цією програмою, місто втратить контроль над своїми відходами: львівське сміття поділятиметься на частини та йтиме в два кластери. До речі, сміттєсортувальну лінію для побутових відходів у першому кластері вже відкрили у місті Червоноград.
“Сміттєва” програма
Обласна програма поводження з твердими побутовими відходами на період 2007-2015 років була затверджена ще п’ять років тому. У ній зазначено, що сучасні об’єкти приймання та переробки ТПВ мають бути створені до 2015 року. Проте, за цією програмою, Львівщину було поділено не на чотири зони, як тепер, а на п’ять. Для інвесторів це менш привабливо, адже зони різнилися за кількістю сміття. Саме тому ввели кластерний поділ.
“Після десятків переговорів із компаніями, що переробляють та утилізують сміття, не лише українських, але й іноземних, ми досягли розуміння кластерної політики. Аби це створити якісно, потрібні відповідні привабливі та прозорі економічні умови для залучення інвесторів, які б могли збудувати сміттєпереробний комплекс, – пояснює Ігор Цейтлін. – Зараз наше управління уклало угоду щодо розробки змін та доповнень до Обласної програми поводження з твердими побутовими відходами.
Полігон, який би працював 25 років і збирав по 200 тисяч тонн на рік, коштує приблизно 45 мільйонів гривень. Загалом у три зони потрібно інвестувати близько 1,5 мільярда гривень
До кінця року її подадуть на слухання громадськості. У цих змінах відображатиметься кластерний розподіл, а головне – пропонуватиметься правова схема відносин щодо вирішення проблеми поводження з ТПВ. Ми сподіваємося, що за запропонованою схемою обов’язково буде інвестор”.
Усе залежить від інвестора
.jpg)
Згідно із програмою, для кластера № 1, куди входить Сокальський район, сміття звозитимуть у місто Червоноград. Тут, як уже писала “Пошта”, наприкінці серпня 2012-го відкрили сміттєсортувальну лінію для побутових відходів. Потужність такого заводу становить 100 тис. тонн сміття на рік, але поки що він обслуговуватиме міста Червоноград, Соснівка та смт Гірник, тобто ті населені пункти, що входять до Червоноградської міськради. Це підприємство через недостатнє фінансування будували ще з 2001-го. Його вартість становить 18 млн грн. Сьогодні вже освоєно понад 12 млн грн.
До регіональної зони №2 ввійдуть Галицький, Шевченківський, Залізничний райони Львова та Яворівський, Жовківський, Городоцький, Мостиський райони області. Кластер № 3 – Сихівський, Личаківський, Франківський райони міста Львова та Бродівський, Бузький, Золочівський, Перемишлянський, Пустомитівський, Кам’янка-Буський, Радехівський райони. У зоні № 4 – міста Стрий, Дрогобич, Борислав, Трускавець, Самбір, Новий Розділ, Моршин та Сколівський, Турківський, Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький, Миколаївський, Жидачівський і Стрийський райони.
Річний обсяг сміття у кожній із цих трьох зон – понад 200 тис. тонн. Але де саме у цих кластерах будуть заводи із сортування та переробки сміття і полігони, поки точно невідомо. “Конкретних місць для створення полігонів ще немає, ми опрацювали сім ділянок, які можна було б використати для цього. Лише після того, як матимемо інвестора і громада дасть згоду, знатимемо, де будуватимуть заводи та полігони. Це також залежить від економічної стабільності в державі і, звісно, від інвестора. Наразі тривають переговори з англійськими, американськими, французькими компаніями та італійськими спеціалістами”, – додав співрозмовник.
Кошторис –1,5 млрд грн
Аби діяла ця програма, потрібні не лише чималі гроші, але й умови для роздільного збору сміття. Якщо у Львові таке практикується, то в селах на це потрібен час – півтора-два роки з початку проекту.
“Підприємства з сортування та переробки ТПВ із глибиною переробки до 50% потужністю 100 тисяч тонн на рік коштують до 15 мільйонів євро. Такі підприємства переробляють сміття та виробляють сировину для спалювання на цементних заводах чи комунальних котельнях, міндобрива, будматеріали: черепицю, бруківку, стяжки та інше. Полігон, який би працював 25 років і збирав по 200 тисяч тонн на рік, коштує приблизно 45 мільйонів гривень. Загалом у три зони потрібно інвестувати близько 1,5 мільярда гривень”, – розповідає Ігор Цейтлін.
Кластерна програма також спричинить збільшення тарифів на захоронення сміття, адже 90% нинішнього тарифу використовується на вивезення ТПВ і лише 10% – на їхнє захоронення. Ідея стандартизувати на всій території області способи поводженням зі сміттям, а не залишати цей клопіт органам самоврядування, – чудова. Але чи знайдеться інвестор, і чи не буде так, як із Червоноградом, де завод будували 10 років…
Цікаво
Система роздільного збору відходів за кордоном діє давно. Так, наприклад, у Швейцарії та США сортування сміття – це закон, за недотримання якого карає система штрафів. У Швейцарії понад 90% використаної склотари потрапляє на переробні заводи, а в Німеччині навіть ліки, термін придатності яких закінчився, не викидають, а здають в аптеки.
Щодо Швеції, то там старі газети окремо сортують у пакети і виставляють за двері, а в деяких місцях є спеціальні газетні “збірники”. Також у Європі практикують зменшення оплати за вивезення відходів, якщо люди письмово зобов’язуються сортувати сміття, – пише eco.ria.ru.
До теми
За інформацією “Економічної правди”, Україна накопичила 54 млн куб.м сміття, і щороку цей показник зростає на 5-7%. Із усього обсягу зібраного сміття в Україні переробляють лише близько 10%, решта йде на полігон. У країні нараховується 4,5 тис. офіційних полігонів і близько 10 тис. неофіційних. Для порівняння: у Німеччині – 162 полігони.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Мені здається, що ця справа блокується на рівні як міської, так і обласної влади. Якщо подивитися, що робиться в лісах біля Львова, біля сільських населених пунктів, то просто руки опускаються. Тому незрозумілою є позиція влади щодо пролонгації термінів закриття Грибовицького сміттєзвалища, а також балаканина на тему пошуку інвесторів, яка триває вже близько 10 років.
До того ж, органи місцевого самоврядування не дають згоди на виділення земельних ділянок під полігони. Ідея кластерної програми хороша, але як вона буде вирішена? Особливо це стосується земельних питань, бо ніхто не захоче інвестувати кошти, не вирішивши проблему.
Зараз з'явилася надія, що ситуація зміниться, оскільки Львів увійшов до переліку 10 міст України, для яких Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами реалізовуватиметься проект "Чисте місто". У його рамках за інвестиційні кошти (від 30 до 100 млн дол. США) спорудять сучасні сміттєпереробні заводи. Але Львів - це далеко не вся територія області. Для інших населених пунктів проблема утилізації та захоронення побутових відходів і надалі залишається невирішеною