У Львові не буде музею поета
Цієї осені Львів активно згадує Богдана-Ігоря Антонича, якому б наступного року виповнилося сто років. Серед приурочених заходів - відновлення пам'ятника, видання книги та побудова двох музеїв. Щоправда, вже сьогодні відомо, що не все заплановане стане реалізованим...
Завдяки зусиллям львівських письменників, викладачів та видавців, на Янівському цвинтарі відновили пам'ятник Антоничу, понівечений ще понад п'ять років тому. До відновлення пам'ятника долучився лауреат Шевченківської премії Роман Лубківський, який розповів "Пошті", що це лише частинка того, що хотілося б зробити для вшанування поета. Вже в продажі є перевидана збірка "Три перстені", яку підготували спеціально до ювілею.
"Ми разом з плеядою письменників підготували до відкриття чудовий музей у селі Новиця Горлицького повіту, де народився Антонич, - розповідає Роман Лубківський. - Там він жив разом з батьками. Збереглося достатньо особистих речей та меблів, тому музей буде гідним. Та, звичайно, хотілося б відкрити невеличку кімнату-музей і у Львові, де письменник винаймав квартиру, аби була можливість пригадувати його й тут..."
Місцеві письменники давно приглядалися до винайманого Антоничем приміщення, що на вулиці Городоцькій, 50. За їхнім задумом, там мала постати книгарня-кав'ярня, де інтер'єр нагадував би кімнату, в якій мешкав поет. Час від часу письменники обіцяли влаштовувати тематичні вечори, присвячені літературі періоду, в якому жив Антонич. Відстоювати право на будинок почав поет Ігор Калинець. Ще три роки тому через посередників отримав обіцянку від Маркіяна Іващишина, голови депутатської комісії з культури, дозвілля та промоції, про передачу кімнати під музей. Та відтоді справа далі не просувалася. За словами ж пана Іващишина, основна проблема у тому, що йому й досі не вдається дізнатися, у чиїй власності знаходиться будинок: у приватній чи комунальній. Дивно, чому депутат міської ради не може це з'ясувати, адже "Пошта" про це дізналась доволі швидко і без особливих проблем. Поки міські обранці лише "з'ясовують" питання, процес приватизації повільно, але впевнено просувається.
"Тільки цієї осені почали ширитися чутки про те, що будинок продали, попри те, що він є пам'яткою історії, - розповідає пан Калинець. - Тому маємо підстави сказати, що музею на вулиці Городоцькій ми так і не дочекаємося, і це, звичайно, дуже прикро. А ідея була справді гарна..."
Кімнату на першому поверсі, в якій проживав Антонич, в будинку на Городоцькій справді довго не приватизовували. Усі інші кімнати триповерхової будівлі давно приватизовані, лише перший поверх здавали в тимчасову оренду, що закінчується в 2010 році. Влітку орендар зробив запит на приватизацію до управління комунальної власності Львівської міської ради, де йому відмовили. Та через місяць орендар подав позов до суду, який вирішив... дозволити приватизувати приміщення. І це попри те, що у цей час діяв мораторій на приватизацію пам'яток. За словами начальника управління комунальної власності міськради Євгена Климковича, вирок суду прозвучав 10 вересня. Зараз справу передали до юридичного відділу міської ради, який визначить, чи є сенс у зустрічному позові, щоб відвоювати приміщення площею 21,9 квадратного метра.
Але винних у ситуації, яка склалась, як завжди, немає. За словами пана Климковича, просто потрібно було раніше взятися за справу. Тепер всі факти свідчать, що будинок перейде у приватні руки, хоч наразі договір на передачу у приватну власність не підписаний. Письменники вже сьогодні опустили руки, киваючи на те, що музею Антонича у місті не бути, а про те, де він колись мешкав, нагадуватиме тільки меморіальна дошка, якщо новий власник її не зніме...
P.S. Всеукраїнське товариство "Лемківщина" звернулося до Президента України, Верховної Ради, аби наступний - 2009 рік, коли виповниться 100 років від дня народження Богдана-Ігоря Антонича, проголосити Роком великого українського поета, - повідомив голова Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства "Лемківщина", голова Світової федерації лемків Володимир Ропецький.
