Посадовці Львівщини вже не один рік шукають шляхи вирішення проблеми з вивозом  сміття. А сусідня Рівненська область уже через місяць позбудеться її, відкривши завод із переробки твердих побутових відходів. Збудували його лише за рік за допомоги німецько-українських інвесторів. 

 “Інвестиція становила 12 млн євро. Завод збудували за рік з моменту рішення про впровадження певної технології. Основна мета цього підприємства – підготовка сировини для цементного заводу, яка називається РДФ. Її основою є папір, пластмаса, плівка – тобто те, що можна використовувати як 10%  палива на цементному заводі. 

отужність сміттєпереробного підприємства – 100 тис. тонн відходів на рік”, – пояснює начальник головного управління ЖКГ Львівської облдержадміністрації Ігор Цейтлін. 

І додає, що на Львівщині також є цементний завод, зацікавлений у такому виді сировини. На сьогоднішній день його потреба – 35 тис. тонн сміттєвого палива на рік. 

Якщо у нашій області з’явиться таке, як на Рівненщині, сміттєпереробне підприємство, то цементний завод готовий провести модернізацію своїх печей, аби збільшити потребу в такій сировині.

Планується, що сміттєпереробний завод на Львівщині збудують на території Грибовичів, а саме у ЛКП “Збиранка”. Зі слів Михайла Костюка, губернатора Львівщини, сміттєзвалище займає лише 2/3 площі цього підприємства – майже 40 га землі. А для будівництва заводу потрібно близько 4-5 га.

Очільник області вважає, що основним завданням у цій ситуації є переконання в цьому жителів прилеглих територій і досягнення з ними порозуміння. В такому випадку вже цієї осені можна буде розпочинати проектні роботи. 

“Та через ситуацію, що склалася на “Збиранці”, місцеві громади відмовляються вести будь-які переговори. З жителями Грибовичів та Малехова можна досягти порозуміння лише з допомогою перемовин – іншого виходу немає, – певен Михайло Костюк. – Як один із варіантів вирішення цієї проблеми ми пропонуємо кластерний підхід. Тобто територія, що підлягає очищенню від сміття, організовується в кластер. Громада, у якої забиратимуть сміття, укладає договір з інвестором, який прибирає територію, сортує відходи, переробляє їх та утилізує, а третя сторона  гарантує вчасне постачання цього сміття. Ми  хочемо, щоб весь процес відбувся на рівні конкурсу чи тендера”. 

Міська влада також вважає кластерний підхід найбільш оптимальним. “Насправді місто Львів продукує досить велику кількість сміття, тому розуміємо, що найкращим варіантом є те, щоб місто стало донором для двох кластерів”, – каже перший заступник міського голови Львова Олег Синютка. Наразі, зі слів посадовця, вже проведені переговори з компанією, яка будувала завод у Рівному і підтвердила готовність співпрацювати зі Львовом. 

Ще одна компанія з Києва  – “Green technology” – висловила готовність будувати в нас такий завод. Крім того, цього тижня від Львівського дослідного нафтомаслозаводу надійшов лист про те, що вони виробили технології обладнання з переробки гудронів, які є однією з основних проблем на сміттєзвалищі. 

Аби такий завод збудували на Львівщині, потрібні інвестори, а для цього має бути сприятливий економічний клімат. Ті інвестори, що вклали кошти в будівництво заводу на Рівненщині, готові співпрацювати зі Львовом, якщо їм забезпечать 100 тис. тонн сміття на рік та відстань довезення його не більш як 45 – 50 км. 

Нині місто таку кількість відходів забезпечити не може, але, зі слів очільника області, решта навколишніх територій також погодилися долучитись до цього процесу.

“Сприятливий клімат має бути підтверджений планом дій від міської влади, територіальним договором про те, що інвестор отримає сміття. Інакше  ніхто сюди просто так не прийде”, – зазначив Михайло Костюк.

Окрім того що місто нарешті вирішить одну з найбільш глобальних проблем, будівництво підприємства дозволить відкрити ще й близько півсотні робочих місць. Тож будемо сподіватися, що чиновники не залишать свої обіцянки на папері, а доведуть справу до логічного завершення!

 

ДОВІДКА

У Львівському варіанті в кожному кластері має бути підхід комплексної очистки, переробки та утилізації ТПВ за нерозривною схемою: збір – транспортування – сортування – переробка – утилізація – захоронення.