7 червня 2012 року  наша газета у статті “Як водії “колядниками” стали” писала про те, що шофер принижував пасажира, хлопчика років десяти, який зайшов у автобус №3а, показавши посвідчення, що він – із багатодітної родини.  

Водій дорікав хлопчині за те, що “мама з татом отримали задоволення”, а йому, бачте, доводиться возити його безкоштовно, і ніхто не компенсує витрати на проїзд пільговиків. Розпікав дитину запитаннями, які ще пільги чи допомоги мама на нього отримує. Знічений школяр тільки знизував плечима… 

На моє запитання, хто дав йому право принижувати хлопчину, він гордо відповів, що нікого не принижує – просто розмовляє, бо йому треба своїх дітей годувати, автобус заправити і взагалі у переліку пільговиків, наклеєному в автобусі, дітей з багатодітних родин немає. Та й пільговиків розвелося багато, а грошей за них ніхто не повертає.

Днями журналістові зателефонував директор АТП №1 Олег Батючок, якому міський голова доручив розібратися в ситуації, і повідомив, що минулого тижня цього водія звільнили з роботи за неодноразові порушення. 

Однак на відміну від зазначеного у статті прізвища – Скибак справжнє прізвище водія Скиба. Тож маємо ще одне підтвердження того, що обіцяні мерією бейджики для водіїв украй потрібні, однак їх чомусь вперто не хочуть чіпляти самі водії. Напевне тому, що не завжди пасажир після певного непорозуміння у автобусі має змогу записати його номерний знак, а запам’ятати ім’я та прізвище водія набагато простіше, аби потім звернутися до керівництва АТП чи в управління транспорту.