Олег Денис, голова наглядової ради львівського кластеру інформаційних технологій та бізнес-послуг, – про розвиток IT-галузі, зарплати і про те, як стати затребуваним “айтішником”

Останніми роками в Україні активно розвивається IT-галузь. Ще б пак, зар­плати працівників цієї сфери дуже високі. Молоді спеціалісти мають шанс дотягти до п’яти-шести тисяч упродовж року. Хоч IT-фахівці нині дуже потрібні на ринку праці, не кожен випускник вишу може одразу працювати “айтішником”. 

Зі слів Олега Дениса, голови наглядової ради львівського кластеру інформаційних технологій та бізнес-послуг, Львів має великі перспективи росту в IT-галузі, але Кремнієвою долиною наше місто ще не скоро стане. Адже для компаній, які працюють в Україні, є чимало перешкод. “Основним недоліком є нечітко прописане українське законодавство або ж різне його тлумачення чиновниками, людьми бізнесу та органами конт­ролю”, – запевняє Олег Денис.

Знання англійської – обов’язкове! 

– Пане Олеже, не секрет, що робота програміста високооплачувана і популярна. Чи може випускник одразу після закінчення вишу влаштуватися на роботу?

– Хто бажає працювати на такій роботі, може зробити це вже з четвертого курсу або має шанс відвідати спеціальні курси і після їх закінчення отримати посаду. З кожним роком кількість студентів, які успішно навчаються, збільшується. Нині таких 35%. І всі вони потрапляють на роботу. 

– А де можна відвідувати ці курси?

– Кожна приватна компанія має власний навчальний центр, у якому безкоштовно вчать студентів того, що знадобиться їм для роботи. Адже не секрет, що навчальні програми дещо відрізняються і не дотягують до потрібного рівня. Крім того, існують специфічні програми, притаманні тій чи тій компанії, які необхідно опанувати.

– Скільки триває навчання на курсах?

– Залежно від програми курси тривають у середньому три місяці або від трьох місяців до півроку. Є курси, пов’язані з програмуванням, є курси для тестерів. Наприклад, курси для тестерів –  найпростіші. Якщо людині важко виконувати роботу програміста, вона може виконувати роботу тестера – там вимоги невисокі. Обов’язковим є середній рівень знання англійської мови.

– Чи покращується знан­ня англійської у випускників?

– Так, але їм ще далеко до бажаного результату. Необхідно, щоб людина, яка приходить на роботу в ІТ-компанію, вільно читала і писала англійською. Але ми добре знаємо, як в українських вишах навчають англійської мови. До третього курсу її вивчають двічі на тиждень, а до п’ятого вже забувають, якщо не працюють.

– Що роблять компанії для того, аби покращити рівень знання іноземної мови?

– Компанії, які входять у львівський ІТ-кластер, мали багато зустрічей із навчальними закладами. Разом із Львівською політехнікою ми  організували курси англійської мови для студентів. Ті, хто закінчив їх, написали стандартизовані оксфордські тести. Їх результати не дуже втішні, проте обнадійливі. Люди хочуть вчити мову. Важливим є правильно поставити завдання, аби працювати на результат. Що більше львів’ян знають англійську, то більше у Львова шансів стати перспективнішим європейським містом. Ми за те, щоб англійської мови навчали дітей із дитячого садка.

Про львівські IT-компанії

– Скажіть, будь ласка, скільки на Львівщині ІТ-компаній?

– В Україні 1050 компаній, у яких 25 тисяч працівників. Скільки компаній на Львівщині, важко сказати. Думаю, близько п’ятдесяти. Навіть не знаю, чи трьох-п’ятьох людей, які працюють разом, можна назвати компанією. Це радше приватні підприємці, які називають себе компаніями. Є й багато фрилансерів.

– Пане Олеже, коли з’явиться український ІТ-продукт?

– Українського продукту багато. Є чимало програм, зроблених в Україні, але питання в тому, чия це власність, хто це купив. 

– Чи можуть українські компанії конкурувати з азійськими або європейськими?

– Можуть. Ми ставимо собі таку мету, питання – у чому конкурувати. Щодо ресурсів конкурувати, на жаль, не можемо, дешевої робочої сили також. Наші фахівці мають не надто високий рівень знання англійської, у цьому ми слабкі. Бо в Україні не можемо розробити того, що розробляють у Каліфорнії, через відсутність наукових потужностей.

– На вашу думку, чи мають українські “айтішники” більший потенціал, кращі ідеї, аніж їхні зарубіжні колеги?

– Таких даних не маю. Знаю напевне, що наші студенти, працівники досягають успіхів у відповідних конкурсах, здобувають перемоги на математичних олімпіадах.

Заробляють програмісти багато

– Прошу сказати, скільки в середньому заробляє програміст у Львові?

– Рівень зарплат коливається. Адже ринок і галузь – специфічні. Дуже багато залежить від проекту, компанії, додаткових знань працівника тощо. “Айтішник”-початківець у Львові заробляє в середньому від трьох тисяч гривень. Молоді спеціалісти мають шанс дотягти до п’яти-шести тисяч упродовж року.

– Чи може у Львові ІТ-фахівець заробляти на місяць 50 тисяч гривень?

– Звичайно.

– Скажіть, а іноземні спеціалісти працюють у Львові?

– Так, буває, що іноземців скеровують на роботу в Україну. Хоча це поодинокі випадки. Це не пов’язане із зарплатами, а з економічною ситуацією в країні. Перебувають тут чужоземні фахівці недовго – все залежить від проекту, над яким вони працюють.

– Фахові українські “айтішники” втікають на роботу за кордон?

– І таке буває.

– Чому?

– З різних причин. По-перше, люди шукають комфортне середовище, по-друге, вищі зарплати. Масовий відтік фахівців галузі спостерігався у 90-х роках – на початку 2000-х. За останні п’ять років такої міграції не було. Хтось повертається в Україну, а хтось, навпаки, виїжджає. 

– На що найбільше коштів витрачають IT-компанії?

– Найбільше грошей керівництво компанії витрачає на зарплати працівникам – більш як 80%. Я вже казав, що зарплати в “айтішників” чималі. 

– На вашу думку, чи може Львів стати сучасним всеукраїнським ІТ-центром або Кремнієвою долиною?

– Знаєте, наразі не вірю, що місто Лева може перетворитися на Кремнієву долину, і для цього є кілька економічних причин. У державі має бути сприятливий інвестиційний клімат, мінімум ризиків та максимум творчості. Натомість вірю, що наше місто може стати всеукраїнським центром інформаційних технологій. Питання в тому, де буде більша хвиля інновацій. Наприклад, у Кремнієвій долині вона вже минула. Там вона базувалась на великих коштах та ідеях. Думаю, у нас креативу та ідей не менше. 

Про ризики і податковий тиск

– З якими проблемами стикаються ІТ-компанії, що приходять працювати в Україну?

– Знаєте, їм потрібно для роботи небагато: приміщення і фахівці. Компанії бувають продуктові та сервісні (ІТ-сервіс, консалтинг тощо). Найперше у них виникає проблема з ресурсами, тобто фахівцями. Бувають і проблеми з реєстрацією бізнесу, але рідко.

– Пане Олеже, які ризики існують для цих компаній?

– Ризики –  це загальна проблема, що стосується усіх нас. Основним недоліком є нечітко прописане українське законодавство або ж різне його тлумачення чиновниками, людьми бізнесу та органами контролю. Тож порозумітися можемо, на жаль, лише в суді.

– В Україні на ІТ-компанії чинять податковий тиск?

– Це специфічна галузь. Ми не маємо дуже цінних речей – лише комп’ютери, ноутбуки та працівників. Звичайно, податки мусять платити всі без винятку. Податковий тиск в Україні існує, не скажу, що саме на нашу галузь. Він просто існує.

– У другому читанні ухвалили Закон “Про державну підтримку розвитку індустрії програмної галузі”. Скажіть, поява такого документа полегшить роботу компаніям?

– Безумовно. Якщо президент підпише цей закон, він набуде чинності з 2013 року. Багато компаній в Україні займалися цим понад два роки, і ми  сподіваємося, що той закон працюватиме. Адже є багато питань, які можна врегулювати лише на законодавчому рівні. Наприклад,  певні непорозуміння щодо трактування авторського права. Компанії та органи перевірки по-різному пояснюють цей термін.

Чи потрібні Львову інвестиційні форуми і IT-парк?

– Минулого місяця у Львові відбувся інвестиційний форум. Які новинки на ньому представили ІТ-компанії?

– На інвестиційному форумі була ІТ-секція. Там тривали цікаві дискусії, обмін досвідом, думками. А новинкою стало те, що цього року ми вперше провели стартап- конкурс. На участь в ньому подали шістнадцять заяв. Приємно, що перше місце здобув проект, організований у Львові. Подарунком переможцям стала поїздка в Кремнієву долину на навчання. Перші кроки зроблено, і, як на мене, перший стартап-конкурс пройшов дуже успішно.

– На вашу думку, чому львівські чиновники проігнорували цей форум?

– Знаю, що було анонсовано їхній прихід, але те, що чиновників не було на святі, – провина організаторів форуму. Того ж дня в Києві відбувалася рада Партії регіонів, а чиновники мусять бути там, куди їх кличе керівництво. Сталася накладка, якої не передбачили організатори. Але загалом, я не бачу в цьому проблеми.

– Чи потрібні чиновники на таких заходах?

– Думаю, що так.  Адже саме на цих заходах представлено багато ідей, проектів, які могли б якісно доповнити  інноваційно-інвестиційну політику в регіоні.

– Начальник міського управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Сергій Кіраль у інтерв’ю “Пошті” сказав, що цього року біля аеровокзалу на вул. Ряшівській будуватимуть IT-парк. Чи є потреба компаній у такій будівлі і чи допоможе це розвиткові IT-галузі у Львові?

– Це не основна проблема IТ-компаній. Нині проблему з офісами у Львові вже вирішили. Всі приміщення орендуємо. Питання, на яких засадах будуть збудовані ці офіси для “айтішників”. Якщо це комерційний проект, хтось бере землю і будує, то це не ІТ-парк, а просто офіси. Можливо, я чогось не знаю, але конкретних пропозицій чи заяв, що через рік така споруда з’явиться у Львові, ми не отримували. Звичайно, такий парк потрібен Львову на перспективу, бо ІТ-галузь щороку збільшується на 30 – 40%, проте зараз критичної ситуації з офісами немає. Нині це ідея, яка має лише бізнес-план.