У кожного з ініціаторів свої мотиви і бажання. “Пошта” вирішила більше дізнатися, про що йдеться: політичну спекуляцію чи відновлення історичної справедливості?
“Незабаром можемо втратити площу Яворську. Священик храму Свв. Петра і Павла (костелу єзуїтів) Степан Сус просить перейменувати її ідентично до назви храму. Деякі мешканці вулиці Глухий кут хочуть замінити її на Володимира Симиренка. А курія Львівської архієпархії подала пропозицію про повернення колишньої назви площі Липневій, відтак незабаром вона може стати площею Берестейської унії. А у Федерації футболу Львівщини просять назвати одну з вулиць іменем знаменитого футболіста Карла Мікльоша. Натомість назву вулиці Цетнерівку хочуть змінити на вулицю Михайла Боровського”, – розповіла “Пошті” Юлія Калиш, головний спеціаліст відділу культури і мистецтв Львівської міської ради.
Чекають свого розгляду й інші пропозиції перейменування, які для ініціаторів є принциповим питанням. Так, міський провід Конгресу українських націоналістів сподівається від міської ради на підтримку у зміні вулиці Тадеуша Бой-Желенського на Тимчія-Лопатинського. “Він був провідним керівником ОУН у 1939 – 1940 роках. Саме з його ініціативи виникла революційна Організація Українських Націоналістів, з якої з’явилась УПА. 1940 року він і ще троє людей попали в енкаведистську засаду і загинули. Минулого року виповнилося сто років від дня його народження, а позаминулого року – 70 років від загибелі”, – заявив “Пошті” член міського проводу КУН, колишній міський голова Львова Василь Щпіцер.
У міській раді ініціаторам перейменування рекомендують добре обдумувати свої пропозиції і не спекулювати цим питанням. “Зараз у Львові всі вулиці є досить добре впорядковані, тому до майбутніх перейменувань міська влада буде ставитися з обачністю. Кожен повинен розуміти, що зміна назви вулиці тягне за собою безліч незручностей для звичайних жителів, які змушені змінювати паспортні дані і документи, пов’язані з помешканням. Потрібно вносити правки і в реєстр виборців. Страждають також юридичні особи, які мають змінювати статутні документи, печатки”, – пояснила в. о. начальника управління культури ЛМР Оксана Челепіс.
Сама процедура перейменування вулиць досить громіздка. “Порядок регулюється ухвалою міської ради “Про порядок найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ, скверів та споруд у м. Львові”. Відповідно до неї, ініціатор перейменування звертається із заявою до міського голови. Згодом цю заяву розглядає спеціальна комісія вулиць, провулків, проспектів, площ, скверів та споруд у м. Львові. Її рішення має лише рекомендаційний характер. Остаточне ж рішення виноситься на сесію Львівської міської ради. Зазвичай, рішення ухвалюють до Дня міста, тобто до 10 травня. А ще маємо таку позицію міста, що за рік перейменовують не більше ніж одну вулицю”, – каже головний спеціаліст відділу культури і мистецтв ЛМР Юлія Калиш.
КОМЕНТАРІ | |
Ярослав Грицак, історик: | Петро Радковець, краєзнавець: |
- На мою думку, від того, як називається вулиця, вона не змінює свого характеру. Дивлячись на історію інших міст, Львів виглядає рекордсменом з перейменувань. Цей процес почався ще з кінця ХІХ століття. З приходом кожної нової влади маємо постійні перейменування. Причому найбільше перейменувань було за час радянської влади. Тоді було змінено більшість назв вулиць Львова. Такі перейменування є радше питанням політики. Кожна влада хоче залишити якнайбільший вплив у місті. Зараз я бачу застереження - не перейменовувати історичні назви вулиць. Якщо вулиця називається Глухий кут, то, вважаю, що це її історична назва, і змінювати її не варто, бо вона надає особливого шарму місту. Тут варто зважати, що Львів є містом з багатою історією. Якщо ж це питання політики, то це мають бути такі назви, які радше об'єднуватимуть, аніж роз'єднуватимуть. |
- Мушу зазначити, що багато перейменувань, як колись, так і в наш час, не діяли. Наприклад, уже 60 років немає вулиці Академічної, але по сьогодні всі називають її саме так. |