“Напарники для такого механізму – це просто злочин. Кожен регулює та накручує його по-своєму, і, як наслідок, виходить казна-що, – переконаний співрозмовник, –  Годинниковий механізм має бути в одних руках. Колись  мене попросили оглянути годинник, що розташований на фасаді управління Львівської залізниці. Він неправильно йшов. Але коли дізнався, що за ним наглядає двоє майстрів, зрозумів, у чому річ… 

Часоміри справні… і несправні

Є також у місті часоміри на будівлях управління Львівської залізниці та монастиря бернардинів. Так, годинник управління Львівської залізниці виготовили ще перед Першою світовою війною. Як розповів Олексій Бурнаєв, упродовж довгого часу він не працював, однак зараз старий механізм обслуговують  працівники Львівської залізниці. 

Традиційно поспішаючи на п’ять хвилин, відраховує час і годинник на Бернардинах. Як розповів Петро Радковець, за легендою монах бернардинського монастиря врятував місто від нападу ворогів, перевівши годинник на п’ять хвилин, щоб раніше зачинили міську браму. В годинникарів стосовно цього годинника є дещо інша історія.

“Зараз годинником опікується церква. Це не автентичний механічний часомір. Якщо вірити переказам годинникарів, його заводять раз у п’ять днів. Коли майстер наводить годинник щодня, можна коректувати час, але якщо наводити його лише раз у п’ять днів, годинник може втекти в часі на п’ять  хвилин впродовж цих днів”, –  зазначає Олексій Бурнаєв.

Окрім годинників, за якими можна звіряти час, у Львові є чимало несправних часомірів. Зокрема, нині не працюють вежові дзиґарі на церкві Св. Анни,  костелі Єлизавети та Ольги, приміщенні школи на вул. Зеленій та на костелі Марії Магдалини. І якщо годинник на приміщенні школи ще можна відремонтувати, то часомір костелу Марії Магдалини відновити неможливо. Як розповів Олексій Бурнаєв, його механізм знаходиться в експозиції музею “Русалки Дністрової” і не підлягає відновленню. 

Сьогодні у Львові діє єдина в Україні школа годинникарства, яка професійно займається відновленням та ремонтом часомірів. Із ініціативою відновити годинник на приміщенні школи на вул. Зеленій Олексій Бурнаєв звертався до дирекції цього навчального закладу, але відповіді так і не отримав. 

 

Зі серпня 2010 року у місті Лева городянам та гостям міста час показує  унікальний квітковий годинник, який відновили на пл. Митній. Тут навесні, влітку та восени змінюють квіткові композиції, зокрема око милує то різнобарвний килим із гейхерів чи хризантем. 

До речі, подібний дзиґар прикрашав пл. Митну у 50-60-х роках ХХ ст. і був однією з окрас Львова. Згодом його демонтували під час спорудження підземного переходу та масштабної реконструкції й перепланування площі. Серед головних особливостей часоміра – його встановлено на спеціальному подіумі, в механізм вбудована особлива система захисту від вандалів, він відлічує час навіть узимку, не боїться сильних морозів, зокрема його стрілки можуть відгортати сніг. 

“Ми відтворили його таким, яким він був. Ці стрілки на фотографіях точно такі самі. Він трохи інший відносно квітів та розташування. Загалом всі годинники світу розташовані на пагорбі – у Києві, Харкові, Чернівцях, Торонто та Чикаго, – там викопана яма, забетоновано фундамент і вставлено бочку з годинником, на якій крутяться стрілки. А такий як у нас – на конструкції –єдиний”, – каже автор механізму годинникар Олексій Бурнаєв. До слова: швейцарська газета “Tribune de Geneve” цьогоріч відзначила особливу надійність роботи цього квіткового дзиґаря.

У Львові біля Оперного театру працює годинник зворотного відліку до старту Євро-2012, який офіційно відкрили 

8 червня 2011-го. На годиннику вказано дні, години, хвилини і секунди до відкриття єврочемпіонату. Його висота понад 2,5 м, вага – близько 300 кг. Конструкція є вандалостійкою та досить міцною. Аналогічний годинник працює й у Києві.

Колись львівські годинники посварились між собою. Старий ратушевий часомір замислився і випадково замість 

12 ударів пробив 13. І час у місті зупинився, застигли струмки, зупинилась сторожа на півкроку… Адже тоді люди вірили, що годинники керують часом, і тільки зірки непідвладні їм. 

Усі годинники в місті почали сперечатись між собою, що ратушевий не може надалі нести службу. Першим відгукнувся дзиґар із катедри. Він вважав себе найточнішим, бо відбивав кожні 15 хвилин. Йому заперечив годинник із Галицької брами, а пізніше – часомір із Бернардинів. Він вважав себе найточнішим, бо ним опікувалась божа людина, а тоді ні в кого не вселиться нечиста сила. 

І довго тривав би цей гармидер, якби не отямився годинник на ратуші і не пробив 12 разів. Заспівали струмки, пішла сторожа… І лише астроном за зірками зрозумів, що час у місті зупинявся, але більше ніхто про це так і не дізнався…