Протягом усієї своєї історії це місто тричі змінювало назву. Було воно і Винниками, і Нестеровом. Сьогодні воно носить свою середньовічну назву – Жовква.
Ще у 1594 році гетьман Станіслав Жолкевський задумав перетворити відомі з 1242 р. Винники на місто-фортецю. А в 1603 р., коли під Ревелем він здобув перемогу над шведами, польський король Зигмунд ІІІ надав містечку магдебурзьке право та назву Жовква.
Вартий уваги замок, що був закладений засновником міста Станіславом Жолкевським у 1594 році. Будували його до 1606 року за проектом архітектора Павла Щасливого.
За переказами, навколо замку був неймовірної краси сад дружини Жолкевського, але до нашого часу він не зберігся. У 1606 р. поряд із замком було створено звіринець – парк, де влаштовували полювання. Король Польщі Ян ІІІ Собєський, зробивши Жовківський замок своєю резиденцією, розкішно оздобив його. У ті часи місто переживало найбільший розквіт.
Існує легенда, що від замкових садів через став і болота вела алея на гору Гарай, де був збудований літній палац короля Яна III Собєського. Місцеві мешканці й досі розповідають, що підземний коридор із гори розходиться на чотири сторони світу: до Львова, до Василіанського монастиря у Крехові, до замку в Жовкві і до потаємного виходу в лісі. За слухами, головний, львівський, коридор поступово розширювався, так що дозволяв цілком вільно їхати ним риссю на коні, і в коридорі є кам’яні пійла для коней. У тому, що біля підніжжя північного схилу Гараю є частково засипаний вхід до підземного коридору, можна переконатися й сьогодні. Неодноразово також виявляли фрагменти підземних ходів і в самому місті
На фасаді замку були статуї перших чотирьох власників Жовкви: Жолкевських, Давидовичів, Собєських та Радзивілів. Центральне крило замку виконувало функції арсеналу, конюшні і житла для солдатів і прислуги. При конюшні був каретний двір, а при арсеналі – кузня. Східне крило слугувало житлом для численних гостей замку. В західному розташовувалися замкові кухні, пекарня та комори. У палацовому корпусі на південній стороні були приватні покої власника замку, скарбниця, парадні зали для офіційних прийомів. Також із покоїв власника можна було потрапити у каплицю, зведену 1640 р.
Під час Північної війни, в 1706 – 1707 рр., у замку влаштував свою резиденцію цар Петро І. Саме тут розроблявся Жовківський план перемоги над шведами. Приїжджав сюди й український гетьман Іван Мазепа.
У 1741 – 1742 роках на замовлення нового власника палацу Михайла Радзивіла, італійський архітектор Антоніо Кастеллі розширив палац. Невдовзі про славне минуле замку забули, згадавши лише у 1809 р., коли він приймав пишний бал на честь Наполеона Бонапарта. За господаря Артура Глодовського замок дуже занепав, а в 1915 р. потерпів від пожежі.
Сьогодні у приміщеннях палацу діє музей “Жовківський замок”, який підпорядковується Львівській галереї мистецтв. Туристи з різних країн приїжджають подивитись на середньовічне місто, яке з упевненістю можна назвати “ідеальним”. Адже за приклад проекту Жовкви було взято книгу “Утопія” Томаса Мора про ідеальне місце на землі.