Серед великої кількості поселень в Україні знайдеться з півдесятка Старих Сіл. Те, що розташоване в Пустомитівському районі Львівщини, кілометрів за 18 від обласного центру, на доказ своєї давньої історії може пред’явити беззаперечний доказ – замок.
Краєзнавець ХІХ століття Антоній Шнайдер на підставі втрачених на даний час письмових пам’яток дійшов висновку, що Старе Село разом з Давидовом і Черепином первісно мали назву Черепів. Перша письмова згадка про село, як складову частину колишнього Черепова, походить з 1454 р., коли вельможа Ян Завіша призначив дотацію для костелів цього села – у грамоті зазначалося, що основним джерелом прибутків місцевого ксьондза мала служити корчма.
У 1584 – 1589 роках тут будують замок. Онука Костянтина (Василя) Острозького вийшла заміж за князя Олександра Заславського. А їх син Владислав Домінік, князь Острозький і Заславський у 1642 році посилює у Старому Селі замок.
Невідомо, наскільки могутню фортецю від розбудував, але точно відомо, що 1648 році козаки Хмельницького повністю її зруйнували. Мабуть, пан Заславський був завзятим будівельником, бо вже в 1649 році зводить нову фортецю, і Хмельницький у 1654 році, під час походу на Львів, вже не наважився на її штурм. Ще впродовж чотирьох років, до 1658-го, проводяться роботи з укріплення замку. Довжина стін становила більше 500 метрів, були влаштовані трьох’ярусні бійниці, глуха аркада опоясувала всі башти й стіни з боку фасадів. Замок був оточений глибоким ровом й валами, .оснащений ланцюговим підйомним мостом. На найбільшій вежі був викладений герб Владислава Домініка Острозького-Заславського. Не дивно, що таку могутню фортецю не змогли взяти турки в 1672 році.
Пізніше замок переходив з одних рук до інших і занепав. Лише Сенявські (на поч. XVIII ст.) його відреставрували і перед наступом шведів перенесли сюди зі Львова арсенал. Перед тим арсенал Сенявських містився у теперішньому приміщенні відділу мистецтв бібліотеки НАН України (колишня бібліотека Баворовських). Замок укріпили гарматами, мортирами та іншою зброєю. Однак після 1731 р., коли господарями тут стали Чарторийські, замок почав сильно занепадати. А остаточна його руїна почалася з 1809 р., коли він перейшов у власність Потоцьких. Так і стояла фортеця півтора століття без догляду, оскільки замкову резиденцію перетворили на бровар, винокурню, різні склади тощо. А час робив своє, ніхто не дбав навіть про рештки цих руїн.
Раніше замок мав шість веж, зараз – залишки трьох. Найкраще збереглася східна вежа з уцілілими зубцями корони. Могутність стін вражає і тепер, висота їх до восьми метрів, товщина в деяких місцях – до двох. Площа замку – приблизно два гектари.
Кілька поколінь жителів Старого Села виросло серед його руїн. Цікаво, скільки ще поколінь зможе він пережити, якщо й надалі перебуватиме у забутті...