Неподалік Львова, у північно-західному напрямку заховалося невелике затишне село Оброшине. Ще з далекого 1466 р. воно належало львівським архієпископам. Найбільшою окрасою села і привабливою знахідкою для гостей і туристів є архієпископський фільварок з комплексом житлових споруд, палацом, “італійським” парком та липовою алеєю. Прихильники українського кінематографа можуть упізнати цю споруду за стрічками “Кармелюк” та “Злочин з багатьма невідомими”, для яких палац та алея служили натуральними декораціями.

 

Побудована пам’ятка була у 1730 р. як літній палац для відпочинку вищих сановників Римо-католицької церкви. Стара брама прикрашена двома скульптурними зображеннями, одна з яких нагадує біблійного пророка з бородою та лахміттям замість одягу, а інша – модного франта десь так століття вісімнадцятого, у трикутному капелюсі та камзолі, з-під якого виглядає мереживний комір сорочки. Ще донедавна одну з башт прикрашав стародавній годинник, який вибивав години майже до 80-х років минулого сторіччя.

Брама плавно перетікає у два одноповерхові флігелі (в одному з них зараз капличка, а інший стоїть занедбаний), оформлені з боку двору двоколонними портиками. У центрі дворика знаходиться і сама будівля палацу. Він побудований з цегли за проектом архітектора Ю. Фонтана у стилі рококо. Чотири невеликі об’єми у формі квадратів по обидва боки палацу нагадують своїми обрисами башти оборонних маєтків XVII – XVIII сторіч. Оздоблювальні роботи проводилися пізніше – у 60-х роках ХVІІІ століття.

У 1914 – 1915 рр. палац був пограбований російськими військами. Після відходу російської армії та закінчення українсько-польської війни у палаці впродовж 1922 – 1925 рр. проведено реконструкцію і частково змінено планування споруди та інтер’єр. Після цього фасади дістали модерністський декор, було перероблено головний портал, із боку парку додано балкон на спіральних стовпах, встановлено декоративні тумби на терасі. На терасі, яка виходить у парк, можна побачити справжній кам’яний зоопарк: нерухомі тварини порозсідалися навколо великих ваз.

Із 1941 до 1944 р. у палаці мешкало німецьке військове командування. А після війни була влаштована своєрідна школа-технікум, де здобували освіту водії, трактористи й механізатори з багатьох довколишніх сіл. Згодом споруда стала корпусом Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних областей України. Нині у літньому палаці-резиденції львівських католицьких архієпископів розташована бібліотека Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західного регіону України.