На вулиці Замарстинівській, 134, заховалася велична архітектурна пам’ятка початку ХХ століття – греко-католицька церква Священномученика Йосафата. Колись це був монастир капуцинів з костелом св. Франциска Асизького, який спроектували у 1909 році. За саме будівництво храму взялися уже після І Світової війни. Виріс цей неороманський комплекс у 1925 – 1929 рр., а освячено святиню було в 1930-му. Колишній монастир завдяки своєму архітектору Яну Сас-Зубжицькому набув готичного характеру. Славетний архітектор був ще й теоретиком мистецтва, реставратором, засновником Товариства нагляду над пам’ятками мистецтв і культури у Львові (Towarzystwo Opieki nad Zabytkami Sztuki i Kultury), професором кафедри історії архітектури й естетики в Політехніці.

Самі келії мають досить давній вигляд, і цілком ймовірно, що Сас-Зубжицький лише перебудував храм, оскільки у національному реєстрі пам’ятка на Замарстинівській, 134, фігурує під назвою Костел місіонерів і з датуванням 1744 – ХІХ століття. Проте цей факт не доведений, і реєстр може помилятися.

До війни на Замарстинові була греко-католицька каплиця св. Йосафата та читальня “Просвіти”, для яких уступив свій приватний дім учитель-пенсіонер Рубель. У цій каплиці відправляли богослужіння священики з церкви св. Параскеви П’ятниці. При нинішній вул. Топольній збереглося старе Замарстинівське кладовище з надгробками поч. ХХ сторіччя. Адресу №134 за польських часів мав римо-католицький храм і монастир святого Франциска з Асижа, збудовані у 1930-х. За часів СРСР у храмі влаштували фільмосховище, а приміщення монастиря передали в житловий фонд.

На сьогодні у приміщенні храму діє церква св. Йосафата о.о. редемптористів.