Другий рік поспіль церква очікує на гроші з міської скарбниці. Торік в управлінні охорони історичного середовища Львівської міськради обіцяли, що виділять на потреби церкви, яка є пам’яткою архітектури,
700 тисяч гривень. Однак обіцяних коштів громада так і не дочекалась. Щобільше, чому кошти на реставрацію храму не надійшли, у міській раді не пояснили.
– У нашій церкві ще не було комплексної реставрації, – розповідає о. Іван Галімурка. – Храм до греко-католицької громади перейшов у жахливому стані. Тут за радянських часів був склад фірми “Світоч”, й до самого приміщення ставилися неохайно, від чого страждала архітектура церкви: дах “світився”, нищилися стіни й скульптури, не говорячи вже й про величезну кількість сміття, яке було всюди.
За словами отця Івана, перше, що треба нині зробити, – захистити фундамент від постійного замокання, адже постійна вологість може спровокувати грибок. Торік посадовці обіцяли дати на потреби церкви майже мільйон гривень. Це сума, яку управління охорони історичного середовища Львівської міської ради мало б виділити на найнагальніші проблеми храму – обладнання водовідведення та ремонт цоколя. Цього року на ці потреби міська влада пообіцяла виділити вже не 700, а лише 300 тисяч гривень. Як запевняє настоятель храму, грошей не вистачить навіть на мінімальні роботи.
– Цього року виділено 300 тис. грн на облаштування гідроізоляції фундаменту, – розповідає “Пошті” Ігор Черняк,  в. о. начальника управління охорони історичного середовища міськ­ради. – Уже було проведено два тендери, проте обидва не відбулися, перший – через невідповідність документації, а другий – через те, що в ньому взяла участь лише одна компанія. Також мені відомо й про інші потреби храму, але тих грошей, які можна було б виділити, на все не вистачить. Та й ще немає відповідної документації щодо реставраційних робіт. Але, наскільки мені відомо, храм нині перебуває в задовільному стані, адже багато було зроблено за кошти самих мирян.
Однак реставраційний сезон уже давно почали. На календарі липень, але чи вдасться отримати гроші і, відповідно, провести роботи, наразі не відомо.
За словами отця Івана, гроші від міста вони чекають, проте велику частину роботи виконують за пожертви парафіян. Коштами громади розпочали перекриття даху. На жаль, коштів на повне відновлення не було, проте відремонтувати “на перший час” його вдалося. Також замінили вікна, розчистили храм від непотребу, поклали нову підлогу, підварили сходи, поштукатурили стіни, провели електрику й опалення, в підвальних приміщеннях облаштували п’ять класів, де сьогодні навчаються діти. Настоятель розповідає, що храм має постійних меценатів, які розуміють і допомагають, адже за вісім років (час, коли
о. Іван є парохом – “Пошта”) церква не отримала ні копійки від місцевої влади. Кілька років тому до Львова приїжджали інвестори з Австрії. Оцінивши стан церкви й ознайомившись із кошторисом, вони пообіцяли виділити 5 млн 200 тис. грн, проте через світову кризу 2008 року чемно відмовили…
Зараз у храмі завершують відновлення однієї з веж, яка була знищена ще під час війни. Громада церкви вирішила самотужки відновлювати цей елемент, бо через його відсутність всередину затікала вода й нищилася стеля, сліди можна побачили й досі. Серед інших планів церковників – відкриття оглядового майданчика на даху однієї з веж з підзорними трубами й телескопами.