Німецькі спеціалісти поділилися досвідом санації та модернізації панельних будинків

Наразі Львівська міська рада може собі дозволити лише розробити проект одного панельного будинку. При цьому коштів на втілення проекту немає. Єдина надія на інвесторів…

Зокрема, 16 – 17 червня у Львові відбулася міжнародна конференція “Санація і модернізація панельних житлових будинків”, де представники німецьких компаній поділилися досвідом у сфері санації в умовах заселених будинків та запропонували цікаві рішення, інноваційні технології та продукти. Наразі у Львові розробили проект санації лише одного житлового будинку, що на вул. Пулюя, 22.

 “Йдеться про облаштування фасаду, заміни інженерних мереж, даху та інше. Зараз ми працюємо над розробкою схеми фінансування цих заходів. У будинку є дев’яносто квартир, орієнтовна вартість проекту

2,4-3,1 млн євро, залежно від обсягу робіт, технологічних затрат. У Німеччині 1 кв. м санованого житла коштує 600-900 євро. У цю суму входить санація фасаду (нові балкони, нові вікна), теплоізоляція, ремонт даху, інженерних комунікацій, нове опалення, зміна форм облаштування”, – зазначає Барбара Яноршке, доктор інженерії Ваймарського інституту збірного будівництва і техніки (ІФФ).

При цьому пані Яноршке  додає, що технічно  панельні будинки у Німеччині нічим не відрізняються від українських. Однак є суттєва різниця у можливості фінансування робіт: “На початку 90-х німецький уряд стикнувся з проблемою дефіциту житла. Тоді було вирішено підтримати та оновити панельні будинки. Житловим кооперативам у рамках соціальних програм надавали кредити під низькі відсотки, а ті, своєю чергою, поступово підвищували орендну плату, щоб їх сплатити. Однак на той час усе житло було в комунальній власності, натомість в Україні воно приватне, що ускладнює способи фінансування”.

Як пояснює Наталя Павлюк, директор департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР, наразі у житловому законодавстві є прогалина. Йдеться про те, що квартири приватні, а будинок комунальний. “Зараз готують зміни до законодавства, новий житловий кодекс і закон про житлово-комунальні послуги. Можливо, у цих документах вирішать цю проблему”, – зазначила пані Павлюк. Наразі ж міськрада сподівається на інвесторів, які захочуть, наприклад, розширити площу будинку за рахунок надбудови ще одного поверху. “Інвестор отримує житлову площу, яку може реалізувати, а натомість він модернізує увесь будинок”, – резюмує чиновниця, хоча визнає, що наразі немає жодного позитивного прикладу такої інвестиції.

Головний архітектор міста Юрій Криворучко пояснює це непостійністю мешканців: “Для того, щоб здійснити будь-які архітектурні зміни у будинку, необхідний нотаріально завірений дозвіл усіх мешканців. А вони часто змінюють своє рішення. Також по інвестиціях вдарила економічна криза. Як наслідок, ми наразі не маємо реалізованого жодного такого проекту. Хоча кілька є в роботі”.

Чиновник визнає, що затрати на санацію панельного будинку рівноцінні, а деколи навіть вищі, ніж будівництво нового, але у Львові зруйнувати їх і збудувати натомість нові не вигідно.

“Ми не можемо скористатися досвідом Москви та Києва, де зносили цілі квартали “хрущовок” у центральній частині міста. В нас не співмірна вартість землі. А з відселенням мешканців та будівництвом нового житла  виходить дуже дорого”, – резюмує головний архітектор