Олег Синютка, перший заступник міського голови Львова, про принцип двоставкового тарифу на теплову енергію та необхідність зміни менталітету працівників ЛКП

Упродовж останнього часу у Львові все частіше лунають заклики (у цьому випадку від представників однієї з політичних партій – “Пошта”) про необхідність скасування двоставкового тарифу на опалення. Мовляв, городяни проти цього тарифу, бо “переконані, що тариф не прозорий”. Міські ж посадовці одностайні: такі заяви є політичним популізмом і не більше. Тим часом перший заступник міського голови Львова Олег Синютка зазначає “Пошті”, що вартість послуг не зміниться, будуть вони оплачені за одно- чи двоставковим тарифом. Прос­то мешканцям за час опалювального сезону доведеться платити всю суму, а так її розбивають на 12 місяців.

“Якщо місто повернеться до одноставкового тарифу, то городянам уже в листопаді прийдуть рахунки у 1,5-1,7 раза більші, – акцентує Олег Синютка. – Як при одноставковому, так і при двоставковому тарифі, львів’яни  сплачують однакову суму за послуги теплопостачання, єдине – за двоставковим тарифом мешканці не змушені платити пеню”. Місто Лева одне з перших запровадило двоставковий тариф на опалення – з листопада 2006-го. Уже з 2007-го цей тариф затвердили на рівні держави.

Полегшити навантаження на сімейний бюджет

– Пане Олегу, чому, на Вашу думку, у Львові є противники двоставкового тарифу? Розтлумачте, будь ласка, читачам “Пошти” його принцип.

– Тут найбільша проблема у відсутності достатньої інформації про двоставковий тариф і всіх загроз, які можуть бути через його скасування. Городяни вже звикли, що тепло мають подавати не у листопаді-грудні, а коли в будинках холодно – на початку-середині жовт­ня. Мешканці звикають, що гаряча вода має бути цілий рік, що суттєво зменшується кількість проривів та витоків. Усе це можливості тепловиків. І тут двоставковий тариф є найбільш оптимальним варіантом. Певен: непоінформованість городян породжує внутрішню дискусію. Головне, що завдяки такому тарифу люди мають можливість цілий рік отримувати гарячу воду і вчасно розпочинати опалювальний сезон.

А щодо принципу двоставкового тарифу, то він простий: сума, яку мешканці мали б платити за тепло в опалювальний сезон, розбивається на увесь рік, аби полегшити навантаження на сімейні бюджети львів’ян узимку. Звісно, опалення не дешеве, але тут головна скрипка в ціні газу, який постійно дорожчає. Під час опалювального сезону споживачі платять за спожитий газ і електроенергію, а протягом року сплачують умовно-постійну частину тарифу, сталу суму. Її ще називають “абонплатою”.

Двоставковий тариф відрізняється від попереднього одноставкового тарифу тим, що в основу тарифу покладена розбивка витрат підприємства на змінні та постійні витрати. Так, перша частина двоставкового тарифу – це плата за фактичний об’єм спожитої теплової енергії. Друга частина двоставкового тарифу –  це постійні витрати, які пов’язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії та теплових мереж, а також теплопостачального обладнання. Джерелом покриття постійних витрат при двоставковому тарифі є плата за 1 м кв. опалювальної площі квартири.

– То куди ж йдуть гроші, які мешканці платять влітку?

– Кошти, отримані у вигляді абонентської плати від населення, спрямовують на потреби підприємства. Ці гроші  теплопостачальні підприємства використовують для обслуговування котелень, мереж, їх ремонту та модернізації обладнання. Загалом нині 80% міст України мають двоставковий тариф. Коли ми вводили двоставковий тариф у 2006 р., не було нормативної бази. Ми запроваджували  його як піонери. Але з 2007 р. чітко узаконено, що двоставковий тариф – це тариф, який визначений законодавством України.

У людей нині є помилко­ва думка, що взимку ми платимо за тепло, а влітку ми платимо невідомо за що. Але насправді взимку є збільшення плати, яке йде на оплату газу, електрики та частину витраченої води, це не є для того, щоб виробити теплову енергію, а лише заплатити за газ, електрику і за енергоресурси. А щоб виробити ці енергоресурси, треба працювати цілий рік, а не тільки взимку. Якщо взяти 132 млн грн постійної складової, то це 40% –  зар­плата, яка платиться не тільки зимою, а впродовж року,  35% – це матеріали та ремонтні роботи, які також платяться впродовж року, а також податки.

Цей тариф дає можливість якісно організовувати роботу на підприємстві. Якщо двоставковий тариф ліквідувати, то це означає, що припиняємо ремонтні роботи, переводимо нашу систему в аварійний стан, і питання входження в опалювальний сезон може стояти гостро. Популістично це рішення дуже вигідне, воно сподобається львів’янам, але це завдасть великої шкоди теплоенергетикам міста!

Більше коштів на планові ремонти

– У ЗМІ навіть лунало, що у Львівській міській раді вже підготовлено проект ухвали про скасування двоставкового тарифу...

– Насправді такого проекту ухвали немає. Нині є дискусія про те, як для львів’ян вибрати найкращі можливості. Ані виконавчі органи влади, ані депутатський корпус не хочуть зробити городянам гірше. Просто триває дискусія, який варіант буде кращим для мешканців. Певен: нинішній варіант є найоптимальнішим.

Звісно, немає межі досконалості і завжди можна покращувати ті чи інші речі. З іншого боку, людям треба давати більше інформації. Аналогічно, як ми з 2008-го змусили ЛКП щомісячно вивішувати витрати у під’їздах будинків (відповідно, мешканець може дізнатися, куди скеровані кошти, які він сплатив за кварт­плату), так само тепловики будуть зобов’язані після цієї дискусії вивішувати у під’їздах інформацію, куди спрямували кошти. Нині є чіткі цифри. Так, із введенням двоставкового тарифу кількість проривів на магістралях зменшилася на 86%. Скажімо, якщо у 2004 – 2005 рр. було понад 250 проривів у сезон, то нині є приблизно 50. Двоставковий тариф – це і можливість скерувати більшу суму коштів на ремонт, у тому числі не аварійний, а плановий. Так, у “Львівтеплоенерго” маємо на 54,2% збільшення коштів на ремонт (якщо порівнювати з 2005 р.). А ось у  “Залізничнетеплоенерго” при двоставковому тарифі проведено ремонтів у 10 разів більше (якщо порівнювати з 2004 р.)

– Водночас непоодинокі випадки під час опалювального сезону, коли батареї в оселях городян не вельми теплі…

– Якщо є такі випадки, то в нас дуже жорстка позиція як до тепловиків, так і до ЛКП. У випадку надання неякісної послуги мешканцеві мають зробити перерахунок. Хоча, з іншого боку, перед тепловиками ставимо завдання про підвищення якості послуг.

– Чи багато влітку плануєте виконати ремонтних робіт?  

– Опалювальний сезон традиційно стартує, щойно завершиться попередній. Ремонтуємо ті тепломагістралі, які є у найгіршому стані, замінюємо їх. Це також і реконструкція котлів на ТЕЦ-1, реконструкція обладнання на ТЕЦ-2. Себто, літо максимально використовуємо, щоб не проводити таких робіт узимку.  

– Прошу сказати, який із районів міста нині має найбільші проблеми у цьому аспекті?

– Франківський, бо там найгірша інфраструктура. Саме цей район потребує найбільше капіталовкладень і, відповідно, часу на ремонтні роботи. Що ж до гарячої води, то, певен, що до кінця наступного тижня мешканці і цього району отримають гарячу воду. Загалом роботи на ТЕЦ-1 – це запорука того, що будемо мати комфорт узимку. Гідравлічні випробовування показали найбільш проблемні місця. Відповідно, усі ці місця ми стовідсотково ліквідовуємо, щоб увійти в зиму без проблем.

Зламати менталітет ЛКП

– Говорячи про двоставковий тариф, Ви зазначали, що “влада не бажає зла городянам”, натомість самі мешканці не надто люблять владу. Передусім і за кепську роботу ЛКП…

– Зрештою, а коли городяни люблять владу?! З іншого боку, влада сьогодні ще не має достатніх можливостей зробити все, чого потребують люди. Звісно, якщо порівняти 2006-й і 2011-й, то у Львові цілком інше водопостачання, освітлення, дороги, прибирання…

– Так, зроблено немало, але не змінено роботу ЛКП і ставлення їхніх працівників до мешканців. І тут мене цілком підтримають городяни.

– Переконаний, що і робота ЛПК змінюється. Якщо у 2007-му ніхто не уявляв, що ЛКП може двічі на місяць мити сходові клітки, вкладати кошти з кварплати у підвальні розводки, виносити сміття з підвалів, то нині це роблять. Те, що ЛКП є не такі, які нам хотілося бачити, і людям…

– Чому? Низькі зарплати, менталітет?!

– Передусім це менталітет. Звісно, потрібен час. Не всі керівники можуть подолати внутрішній супротив чи внутрішній менталітет ЛКП, що якось воно буде. У тих ЛКП, де керівник є людиною з іншим баченням і переламав ситуацію всередині, там зовсім інша робота і зовсім інший підхід. До слова: нині у Львові немає черги охочих стати керівниками ЛКП, аналогічно, як і черги бути двірниками чи сантехніками.

– До речі скільки керівників ЛКП було звільнено цього року за погану роботу?

– Двох. Загалом у Львові 51 ЛКП. Усього ж за останні чотири роки змінено понад 70% керівників ЛКП.

– Скажіть, будь ласка, як змусити керівника ЛКП оперативно відреагувати на скаргу та ставитися з повагою до мешканців, які справно сплачують за комунальні послуги?

– Питання поваги – це передусім питання виховання! Їх ніхто в ЛКП не виховає. Вони мають мати відповідну освіту та відповідне ставлення до життя і людей. Найбільша проблема – це знайти таких людей і об’єднати їх роботою.

Є проблема –  варто телефонувати на номер гарячої лінії міста – 1580. Щоранку спілкуюся з диспетчерами з гарячої лінії, які мені повідомляють про скарги городян. Загалом за останні три роки у житлово-комунальному господарстві міста є певні зрушення, але одразу абсолютно все не зробимо.
Так, нині найбільше уваги приділяємо дахам та підвальним розводкам. Це серце будинку. Якщо серце буде живе, то далі організм буде функціонувати. Так, це невидима робота, але вкрай потрібна.

Для швидких змін потрібні дві речі – великий людський та фінансовий ресурс. Ми одночасно не можемо сконцентрувати ні один, ні другий. Робимо це поступово і занадто повільно, ніж це хотілося б людям, але достатньо швидко, порівнюючи з фінансовими можливостями.