Львівщина оклигує після липневої повені

Після паводку 23-27 липня на Західній Україні минуло трохи більше місяця. Розмови про наслідки катастрофи вже почали вщухати, а про потерпілих повільно забувати. Та чи забули про стихійне лихо ті, на чиїх очах вода досягала небаченого досі рівня?..

Екскурс у минуле

Село Гірське Миколаївського району вважають одним з найбільш постраждалих у Львівській області. Мешканці й досі працюють, аби повернути село в звичний ритм, але від­сутність врожаю та  напівжовті від двотижневого стояння води будинки щодня нагадують про трагедію. У селі досі не п'ють з криниць - підземні води принесли з собою інфекцію, тому епідеміологи опечатали всі колодязі, позначивши їх карткою з написом "Пити заборонено". Пані Анна Кахнич, 74-річна мешканка села Гірське, каже, що "питний сезон" обіцяють відкрити не раніше весни, доти воду набирають в іншому кінці села. Люди зізнаються, що почали боятися води, а навіть маленький дощ викликає паніку...

прес-служба Львівської обласної ради

На три тижні село Гірське перетворилося на річковий лиман

- Я боюся заснути і прокинутися знов у воді, - розповідає "Пошті" Анна Кахнич. - Увечері, коли почався дощ, ніхто нічого не запідозрив, це було якраз у неділю. Всі позасинали, а в сьомій ранку дістатися на вулицю можна було тільки на човні.  Я відразу пригадала 80-ті, тоді теж був паводок, але вода зникла за чотири дні, цього разу відступити вона не хотіла...

Після того недільного вечора, 20 липня, аби знову відчути ґрунт під ногами, довелося чекати три тижні. За цей час встигла зігнити вся городина, запаси у підвалах теж затопило, і вони зіпсувалися, з цьогорічного врожаю господарям залишилася тільки цибуля. Жінки тут кажуть, що цибуля - це символічно, щоб мали чим пояснити свої сльози. 

На очах у пані Анни до кімнати прибувала вода, тому меблі та техніку перенесли на горище. Туди ж віднесла курей, котів та собаку, а сама поїхала на три тижні до дочки в сусіднє село. Годувати жив­ність попросила рятувальників. Хто з сусідів мав худобу, то чекав на працівників МНС, аби ті вивезли корів та свиней деінде, подекуди тваринам доводилося стояти по шию у воді. Коли  жінка повернулася додому, то вода залишила по собі викривлену підлогу, напівзігнилий диван та пощерблені стіни.

Хаотичні пожертви

Загальні збитки Микола­ївського району сягають  6 міль­йонів гривень, з них 1 мільйон 200 тисяч  припало на  Гірське. Сільський голова Володимир Дудич запевняє, що ситуація з компенсаціями виглядає непогано: селу вже повернули із держбюджету третину втрат. Точну суму вагається назвати, адже вона чи не щодня збільшується.

187,334 млн грн з резервного фонду Державного бюджету та за рахунок субвенцій Державного бюджету перерахували Львівській області з потрібних 350 мільйонів. 5 758 жителів Львівщини, які постраждали від повені, отримали 37 мільйонів гривень. 7479  житлових будинків підтоплено. 5033 будинки визнано пошкодженими, з них: І категорії - 17, ІІ  - 608, ІІІ - 4408. 3635 підвалів підтоплено.  5080 криниць пошкоджено. 64 населені пункти залишились без електропостачання. 27 без газопостачання. 8 водозаборів пошкоджено. 9  кладовищ підтоплено. 3 худобомогильники підтоплено. На площі 10052 га пошкоджено посіви сільськогосподарських культур.

"Першочергово ми виплатили гроші постраждалим людям,-  коментує "Пошті" сільський голова. - Віддали перший аванс і частину суми збитку відповідно до категорії. Категорію ава­рійності визначала незалежна комісія, яка не причетна ані до району, ані до області. За її підрахунками, в Гірському та двох прилеглих селах 124 хати належать до ІІІ категорії, 22 - до ІІ, і один повністю зруйнований будинок віднесли до І категорії. Рівень категорії визначають за заподіяними водою збитками. Це спричинило багато непорозумінь, адже люди міркували, що вираховувати потрібно за рівнем води, що стояла в будинку".

Аварійну категорію визначали кілька разів, адже частенько люди зверталися зі скаргами на применшення заподіяної шкоди. Тринадцять селян наполегливо просили переглянути надані їм категорії. Пан Дудич переконує, що рушієм для скарг стає не реальна зруйнованість будинку, а бажання  дістати більше грошей. За третю категорію дають 5 тисяч гривень, за другу - 30, а за першу - 100. Така сума й спокушає людей спекулювати на біді.

Від держави селяни отримали також борошно та цукор. Один мішок цукру ділили на трьох, а муки - на чотирьох. На початках привозили і дистильовану воду, але тільки два тижні.  До роздач "допомоги" від благодійників постраждалі ставляться з підозрою, бо зазвичай вони хаотичні. Анна Федак розповідає, як минулого тижня до села навідувався го­лова "Нашої України" В'ячеслав Кириленко.

"Він розвозив цемент та будматеріали, - продовжує пані Федак. - Куди очі бачили, туди й їхав, так само розвозив людям цемент. Комусь дав, комусь ні. Краще б нікому не давав, люди почали відразу сваритись..."

По тисячі на учня

Підбадьорити фінансово держбюджет зголосився учнів та студентів. До першого дзвоника вони мали отримати по тисячі гривень. Та Наталя Чорна, мама двох школярів з Гірського, цих грошей ще не бачила. Школа обіцяла видати й канцелярське приладдя, але далі обіцянок справа теж не пішла. Сільський голова пояснює все маленькою касою, адже щодня один касир повинен виплатити гроші де­кільком тисячам людей, а охочих сотні тисяч. За самими ж грошима затримки нема.

Відповідним законом Міносвіти пообіцяли перевести студентів з потерпілих зон на державну форму навчання. Директор школи у селі Степан Левицький демонструє "Пошті" список рекомендованих і докидає, що на "державному" з 9 рекомендованих зараз тільки один.

"Аби потрапити "на бюджет", мало наших рекомендацій, - продовжує директор. - Єдиний учень, якого перевели, самотужки все вибивав та штурмував приймальні".

Суб'єктивний погляд

Микола Кміть, голова Львівської обласної державної адміністрації

Понад місяць  минуло після повені,  і вже  повністю завершені виплати на першому  та другому етапах у Городоцькому, Дрогобицькому, Сколівському, Жидачівському, Турківському районах, у Дрогобичі, Моршині та Самборі. Категорії визначаються згідно з постановою Каб­міну, за допомогою спеціальних незалежних комісій. У  випадках, коли люди не погоджуються із наданою їм категорією, то вони мають право звернутись до органів місцевої влади зі скаргами та документами. Далі на місці працюватиме комісія, яка ухвалить те чи інше рішення. Сьогодні у шести районах - Городоцькому, Миколаївському, Стрий­ському, Сколівському, Дрогобицькому - та у Самборі проведено ви­плати 6648 громадянам за втрату сільськогосподарської продукції та пошкоджені господарські будівлі на загальну суму 4897,3 тис.грн.

Сільський голова погоджу­ється з директором щодо "власної ініціативи"  і розповідає, як в Дрогобичі на подібний запит студенту закинули, що він належить до третьої категорії, а треба б другу. Такі умови не мають під собою жодних під­став, адже переводити зобов'язані не за категоріями, а за приналежністю до зони стихії.

Подарунком для учнів став відпочинок. З п'яти сотень дітей путівки в санаторії отримала 121 дитина. Та й тут не обійшлося без комічного: директор школи зізнався, що на відпочинок поїхали спочатку діти, будинки яких найбільше постраждали. Інші путівки отримали ті, хто першим приніс заяви...

Підбиваючи підсумки роботи після стихії, пан Дудич зауважує, що держава впоралася, на диво, швидко. Попри те, що збитки компенсували частково, він переконаний, що небавом  гроші надійдуть. Та найважче для очільника села - це не брак грошей, а відсутність оптимізму у селян. Чиновник каже, що село й досі перебуває в постійному напруженні з єдиним запитанням: а чи не прийде вода знову?  

с. Гірське
Миколаївського району