Часом просто різні, часом навіть протилежні, проте так чи інакше знакові для культури Львова, Європи, світу. Саме такими є ті, хто відзначив ювілеї влітку.

Сто років реставрації

3 серпня могло б сповнитися 100 років від дня народження реставратора Ігоря Старосольського. Корінний львів'янин, він народився у родині відомого соціолога і правника Володимира Старосольського та піаністки, викладача Музичного інституту ім. Лисенка Дарії Шухевич-Старосольської. Середню освіту здобув в Українській академічній гімназії у Львові. У гімназійні та студентські роки був активним членом Української скаутської організації "Пласт". Людина, яку вважають основоположником львівської реставрації, він закінчив у 1938 році "Львівську політехніку" за спеціальністю архітектура. Після приходу до Львова радянських військ у 1940 році Старосольських, як свідомих українських інтелігентів,  вивезли на поселення у Казахстан, де вони й жили до 1946 року. Цього ж року Ігор повертається до Львова і починає працювати у "Львівській по­літехніці" на кафедрі архітектурного проектування асистентом професора Яна Баґенського, готує кандидатську дисертацію про архітектуру і пам'ятки площі Св. Юра у Львові, яку, проте, закінчити й захистити не вдалося. 1950 року Старосольського заарештовують за "український буржуазний націоналізм",  і до 1956-го він перебуває у тюрмах і таборах Сизрані, Усть-Каменогорська, Караганди та Норильська. Звільнений хрущовською амністією Ігор повертається до Львова. У 1957 році йому доручають організувати у Львові реставраційні майстерні. Знання архітектури, ерудиція та закоханість у скарби нашої історичної спадщини дозволяють йому закласти основи реставраційної науки в західному реґіоні України. Старосольський очолює науково-дослідний і проектний сектори реставра­ційних майстерень, де працює до виходу на пенсію у 1974 році.

Працюючи у Львівській реставраційній майстерні, Ігор Старосольський відреставрував численні пам'ятки, зокрема у Львові - комплекс Вірменської церкви, Домініканський та Єзуїтський костели, церкву Св. Онуфрія, комплекс церкви Успення Пр. Богородиці, церкву Св. Трійці у Щирці, синагогу в Бродах, дзвіницю в Ясениці Замковій, замки у Невицькому та Мукачеві на Закарпатті та Свіржі на Львівщині тощо.

Ігор Старосольський дуже добре знав німецьку мову. Ще в дитинстві, під час Першої світової війни, він два роки навчався у школі для хлопчиків у місцевості Сант-Паул в Австрії. Ніколи не займаючись перекладацькою роботою, однак усвідомлюючи велику цінність та необхідність праці Володимира Залозецького для реставраторів і науковців, зробив її переклад у 1973 - 1974 роках. Ці дані можна прочитати у "Галицькій брамі", яка присвятила матеріал Ігорю Старосольському.

Вічно актуальний Воргол

"Якби я помер десять років тому, я був би вже сьогодні культовою постаттю. У 1960-му, коли поп-арт лише з'явився у Нью-Йорку, то відразу ж став настільки популярним, що навіть засушені європейські сноби змушені були визнати, що це - повноцінна складова світового мистецтва", - написав у своїй книзі "Попізм. Воргол-шістдесятник" Енді Воргол, якому днями могло б виповнитися 80. На початку 80-х митець не був відомим і перебивався виконанням портретів на замовлення, оформленням вечірок та іншими випадковими заробітками. Але незважаючи на це, якби він помер у 1970-му,  то автоматично став би культовою постаттю десь поміж Джексоном Поллаком, Дженіс Джоплін і Джеком Керуаком. Але цей момент він проґавив і помер аж 22 лютого 1987-го після операції на жовчевому міхурі. За кілька днів до цього Воргол разом із Майлсом Девісом виходив на подіум і демонстрував одяг на показі маловідомого японського модельєра, а згодом скаржився, що Девісу дали шикарніші костюми, ніж йому. У ці дні він страждав від жахливого болю, але марно­славство помирає останнім.

Якби митець дожив до свого вісімдесятиліття, то зараз вже не міг би поскаржитися на недостатню увагу до своєї персони. Жоден інший художник не вплинув на мистецтво другої половини ХХ - поч. ХХІ ст. так потужно, як він, його актуальність і популярність сьогодні важко переоцінити.  Воргол народився у крихітному словацькому селі. Після одруження батько виїхав на заробітки до США і тричі марно намагався надіслати гроші на дорогу своїй дружині. А через кілька років вона разом із трьома дітьми таки приїхала до Піттсбурґа. Найхворобливішим був наймолодший Енді. У восьмирічному віці недуга на цілий рік прикувала його до ліжка, і хлопчик мав змогу багато читати і малювати комікси, а також спілкуватися з ма­тір'ю. Після батькової смерті мати переїхала до Нью-Йорка, де її старший син працював дизайнером. Вони прожили разом 20 років. Мати опікувалася багатьма котами, але так і не вивчила належно англійської. Незважаючи на свої суворі католицькі переконання, мати не заперечувала проти бурхливих синових вечірок вдома, а навіть готувала частування для гостей. Згодом вона вписувала від руки своїм старомодним каліграфічним почерком текст до книги Воргола про котів і кулінарної книги "Дика малина". Рецепти з останньої надаються до вжитку хіба не надто вибагливих гурманів, зате тут чудові ілюстрації і назва як у фільму Берґмана. Типова манера Воргола - одночасно за­гравати з високою культурою і насміхатися над нею.

 "Я хочу, щоб на моїй надмогильній плиті не було жодного напису і навіть дати", - сказав одного разу Воргол, але відразу ж передумав: "Нехай там буде написано: "Винахід".

Півстоліття поп-музики

Одразу три мегазірки світової поп-сцени відсвяткували цього літа  "полудень віку". Розпочав сезон ювілеїв Прінс. Народжений 7 червня 1958 року співак уже у дев'ятнадцять років міг похвалитися контрактами із найповажнішими рекординговими студіями. У 1980-х роках його ім'я, поряд із Мадонною та Майклом Джексоном, стало синонімом поп-музики, а десятиліттям пізніше епатажний виконавець проявив себе ще й талановитим продюсером (зокрема, його перу належав хіт Шинед О'Коннор "Nothing Compares 2 U"). Попри те, що музикант ніколи не робив тривалих пауз у розвитку власної кар'єри, - сьогодні його дискографія налічує 24 сольних альбоми, останній із них побачив світ минулого року, з часом ім'я Прінса почало все рідше з'являтися на шпальтах газет та журналів чи на верхніх пози­ціях музичних чартів. Натомість, 2006 року поважна природоохоронна організація "Peta" присудила Прінсу титул "Найсексуальнішого вегетаріанця світу" (співак відомий своєю суворою дієтою). Можливо, тому й уродини музикант, на відміну від "колег"-ювілярів, відзначив доволі скромно - ані нового альбому,  ні бодай збірки  хітів.

Натомість, Мадонна до свята підготувалась як слід. Поп-діві, яка відсвяткувала уродини 16 серпня, своїм віком можна лише пишатися. Її фізичній формі можуть позаздрити й двадцятилітні, не кажучи про музичні успіхи. Новий альбом "Hard Candy", який побачив світ навесні цього року, все ще не сходить із верхніх стрічок хіт-парадів у всьому світі. Гідно відсвяткувавши ювілей, невтомна співачка рівно через тиждень вирушила у світове турне під назвою "Sticky and Sweet". Як завжди провокативна, невичерпна в ідеях, "ікона поп-стилю" і "руйнівниця всіх табу" в житті - справжній працеголік і сувора мама трьох дітей. До речі, 25 вересня Мадонна дасть концерт у курортному містечку Будва, що в Чорногорії: львівські турфірми вже пропонують фанам поєднати приємне з корисним.

А от король поп-музики - Майкл Джексон, який відзначив 50-ліття 29 серпня, налаштувався на ювілей із розмахом. Спершу дав шанувальникам нагоду відсвяткувати іншу "круглу дату" - 25-літтю від часу появи мегахіта "Thriller" був приурочений вихід аудіо- відеозбірки реміксів найкращих композицій. А до найважливішого дня в році підготувався й справді по-королівськи - за пісні, що мали увійти до подвійного альбому "King of Pop", голосували фани десяти країн. Тепер збірка побачить світ у кількох "національних" едиціях, бо, як з'ясувалося, смаки німців трохи відрізняються від, скажімо, уподобань Майклових співвітчизників. Українців до всенародного голосування не запрошували. То й не треба. Наші все одно виявилися першими: нагадаємо, саме шляхом інтернет-виборів півроку тому склав треклист свого першого альбому хітів гурт "Мертвий півень".

Підготували Лідія Мельник, Катерина Сліпченко, Наталка Сняданко