У “Зеленій канапі” – виставка рисунків Володимира Патика

Народний художник України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Володимир Патик у галереї “Зелена канапа” вперше окремою виставкою “Було колись, на Україні” заекспонував свої рисунки.

Окремі цей автор, який за своє життя звик творчо працювати 24 години на добу, вже показував (зокрема, у 80-х роках тепер минулого століття у Спілці письменників), але лише фрагментарно. Спеціальної експозиції рисунків видатний львів’янин, учень Йосипа Бокшая та Романа Сельського, творець, якому вдавалося розвивати у своїй творчості ідеї модернізму та авангардизму (в такий спосіб опираючись радянській тоталітарній системі) та який утвердив право художника самому визначати свою причетність до тієї чи іншої течії в мистецтві, не мав. І можливо, не мав би й досі, якби його син – викладач проектування, рисунку та живопису на кафедрі дизайну Львівського лісотехнічного університету – Остап Патик не переконав його, що це варто зробити.

“Усі знають Володимира Патика як олійного живописця, – ділився з “Поштою” Остап Патик (який водночас є і куратором дійства) думками. – А мені хотілося, аби всі побачили ще й те, що тато – прекрасний рисувальник. Його рисунки з натури тушшю, пером, олівцем (а тут показані виконані упродовж 50-80-х років) демонструють технічний рівень професіоналізму художника. А оскільки зараз – Шевченківські дні, а тато є людиною, який сходив Україну вздовж і впоперек, замальовуючи з натури, то кращої нагоди показати щось саме із такого його доробку немає. До речі, чимало з того, що тато тоді малював (хатки під солом’яною стріхою, дерев’яні церкви та млини й інше) до сьогодні не збереглося. Тобто тато залишив нам фіксацію тієї України, якої нині уже немає”.

Варте уваги і те, що до експозиції увійшло також кілька пастелей на тему образу мальовничої України, яка зникає, та кілька шаржів на друзів художника.