У Музеї етнографії – ляльки та малюнки

На відкритті спільної виставки живопису та графіки Іванки Яропуд та ляльок-мотанок Тетяни Заборовської у Музеї етнографії та художнього промислу випадкові відвідувачі були вражені: усі представлені роботи створили не професійні художники, а музиканти.

У минулому випускниці Львівського музичного училища та тоді ще Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка у класі альта (що нині працює артисткою симфонічного оркестру Львівської обласної філармонії) Іванка Яропуд і Львівської національної музичної академії  імені Лисенка у класі фортепіано Тетяна Заборовська й самі не знали, що в часі отримають потребу самореалізації ще й у площині художньої образотворчості.

Зрештою, як стверджує кандидат мистецтвознавства Олесь Нога, за приклад обравши львівського скрипаля-віртуоза Івана Косиніна (який, “розпочавши малювати на початку ХХ століття, став засновником світового сюрреалістичного мистецтва ще задовго до Сальвадора Далі), – це не таке вже й рідкісне явище в нашій культурі. Адже музиканти, як правило, компенсують відсутність практичних художніх навиків тонким відчуттям гармонії та краси.

Будучи прихильницями джазу та познайомившись кілька років тому на джазовому фестивалі “Флюгери Львова”, а потім ставши завсідницями джаз-клубу у “Дзизі”, обидві мисткині, зблизившись, побачили, що їхні роботи можуть дуже цікаво й гармонійно доповнити одні одних. Експозиція у Музеї етнографії – перша для художниць у стінах музею, але не перша спільна виставка в їхніх долях.

“У народженні міфологічного світу Іванки Яропуд роль малярської техніки (кольорові фломастери), на перший погляд, зведена до мінімуму, – зауважує мистецтвознавець Роман Яців. – Фольклоризована рослинність, рясно насаджена уявою художниці, стає середовищем здійснення магічних метаморфоз  і знаходить ту сукупність виражальних засобів, які не потребують аналізу. Натомість ретельність заповнення колірних площин, тонкість ліній і філігранність самого дотику до поверхні паперу викликають захват саме з позиції виконавства”.

Щодо творчості Тетяни Заборовської, то фахівці сходяться на тому, що ляльки-мотанки молодої майстрині дуже індивідуальні, попри те, що за виготовлення такого типу ляльок сьогодні береться не один професійний та самодіяльний автор.

“Це сталося років 5-6 тому, – розповідає “Пошті” лялькарка. – Мені подарували таку ляльку, і я захопилась як її історією, так і виготовленням. Спробувала згодом зробити таку ляльку – вийшло, і тоді почалося.  Ці образи – відунка, вертихвістка, мольфарка, інші – я не надумую штучно. Просто приходить день, і вони починають проситися у широкі світи. Коли я даю їм життя, то відчуваю, що зробила свій світ більш барвистим і кращим. Думаю, таким ми з Іванкою Яропуд намагаємося його через цю виставку зробити й для інших”.

  ,