Триває 65-й кінофестиваль у Венеції

Венеційський фестиваль, "проскочивши" що є духу урочисте відкриття, з усіх своїх сил підтверджує статус хоч і не найпотужнішого і наймоднішого, проте найвишуканішого кінофестивалю.

Брати Коени у Венеції

...Як відомо, щорічний фестивальний сезон відкриває Берлінале - коли надворі стоїть сіренький лютий, потім, ближче до травня, кінокритики агенти, зірки та прюдюсери переміщаються на Лазурний берег - взяти участь у розкішному Каннському фестивалі, оксамитовий вересень повністю належить Венеції. І лише їй...

Дістатися сюди може далеко не кожен: і ціни "кусаються" ще сильніше, ніж у Каннах (хоча у травні здається, що це  неможливо), і винайняти помешкання на Лідо дуже важко - доводиться щодня здійснювати прогулянку морем. Венеція, як писав колись Томас Манн, схожа на шахрайку: за чарівним фасадом ховаються типово італійські лицемірство та фальш. Однак,  навіть знаючи це все, не перестаєш захоплюватися тим містом, єдиним у своєму роді, і фестивалем: незважаючи на накладки, невпорядкованість, дорожнечу та метушню. Як сказав один знайомий італієць, коли ми пожалілися на ціни, які щороку зростають до небес: але у вас немає ані Леонардо, ані Палацу дожів, отож мовчіть.

От ми і мовчимо: якщо ти вже відважився відвідати Мостру, то треба запастися терпінням. Тим більше, що вона того вартує: Мостра завжди сконструйована та продумана так, що наприкінці фестивалю, коли вже від рухомого зображення починають боліти очі, розумієш усю велич та потужність цієї конструкції.

Узяти хоча б Марко Мюллера, директора Мостри, "сильну руку", що править венеційським дійством ось уже п'ять років (його "самоуправством" та "диктатурою",  регулярним перевищенням кошторису незадоволений сам мер Венеції, могутня людина із великими зв'язками в уряді).  Однако Мюллер, кінознавець та інтелектуал, схиблений на китайському кіно, один з найавторитетніших керівників у фестивальній ієрархії, веде свій корабель твердою рукою - а помітивши на борту паростки бунту, придушує його у зародку. Саме він зумів перетворити Мостру у фестиваль без перебільшення видатний, пошуковий, аванґардовий: причому не на шкоду гламуру та зоряному блиску (тут він не так відчувається, як у Каннах).

 І хоча Мюллер розуміє, що і на Лідо без Голлівуду не обійтися, він - як, зрештою, і Жіль Жакоб, президент Канн, - майже ніколи не бере в основний конкурс розкручені голлівудські одноденки. Інша справа - авторське кіно, на нього "антиамериканські" настрої пана Мюллера не поширюються.

Так сталося і цього року: як відомо, Мостру відкрив фільм братів Коенів, типових "дітей кукурудзи", плоть від плоті американського міфу. Очевидно, Марко "пробачив" боже­вільних братчиків після шедевра "Старим тут не місце", який голосно дав про себе знати торік у Каннах, тоді, коли багато хто думав, що Коени давно вичерпали себе.

Молодець Марко Мюллер, що прийняв рішення відкрити Мостру фільмом "Спалити після прочитання": кіно чудове, чергова чорна комедія про підступи ФБР.

Загалом цього року американська присутність досить помітна - 5 картин з 21-ї конкурсної: щоправда, жодного комерційного імені. Поряд із Коенами (наразі не зрозуміло, чи вони будуть змагатися з іншими, чи лише урочисто відкрили фестиваль), на конкурс за­прошений Дарен Аранофскі, Амір Надері, Кетрін Бігелоу, Гільєрмо Арріага (хоча його американцем можна назвати лише з певною натяжкою) та Джонатан Деммі.

 Сусідня Франція презентує три картини, також три філь­ми - з Японії (причому два з них  - мультфільми), чотири - з Італії (незважаючи на те, що італій­ське кіно зараз на спаді), по одному фільму з Туреччини, Алжиру та Росії.

До речі, вести церемонії відкриття і закриття доручили  російській актрисі Ксенії Раппопорт, яку італійці вважають своєю, адже вона отримала італійський "Оскар", приз Давида Донателло як "найкраща іта­лійська актриса року" за роль у "Незнайомці" Джузеппе Торнаторе (днями цю картину показували на "КіноЛеві").

На відкритті фестивалю вже "засвітилися" Бред Пітт (він отримав приз Вольпі за минулорічну картину "Убивство Джессі Джеймса боягузом Робертом Фордом", адже тоді, рік тому, Пітт  не зміг відвідати церемонію за­криття через родинні справи. Цього року він приїхав без дружини Анджеліни Джолі,  але зі старшими дітьми), Джордж Клуні, Тільда Свінтон, Валентіно, Єва Герцигова. Очікують на Шарліз Терон, Міккі Рурка, Марісу Томей, Кім Бейсинджер, Ральфа Файнса, Гая Пірса, Такеші Кітано, Бенуа Мажімеля та інших.