Виставка графіки викладача промислового дизайну в Національному лісотехнічному університеті України Левка Михалевича “У кожного своя дорога” у галереї “LvivArt” стала першою персональною для нього після його повернення з-за океану. І цілковито несподіваною для його колег, оскільки репрезентувала іншого Михалевича, ніж вони знали.

Хоча якщо мають рацію ті, хто вважає – людина не змінюється, вона розкривається, дана експозиція – шанс навіть для друзів пізнати добре знайому особистість значно глибше. Виконані фактично “однією лінією” максимально настроєві роботи (які, з одного боку, мають шкіцовий характер, а з іншого – дуже психологічно точні, де майстерно вловлений сюжет, де дія розгортається не лише на папері, а продовжує свій розвиток у нашій уяві) несподівано акцентують увагу не на житті у цілому, а на його деталях. Тобто на тому, що зауважуємо тільки зрідка, майже всуціль загрузлі у глобальних проблемах держави, світу та щоденних турботах.

Кульбабка після дощу, яблука, що падають, равлик, який рухається своїм шляхом, та інше – все у трактуванні Левка Михалевича набуває особливого змісту й особливих акцентів.  “Уродженець Львова, який свого часу став випускником кафедри “Інтер’єр та обладнання” тоді ще Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, довгий час прожив за кордоном і тільки кілька років, як повернувся в Україну, – коментує подію “Пошті” мистецтвознавець Ярослав Кравченко. – Левко Михалевич показує мистецтво, яке дещо відмінне від того, що його окреслюємо визначенням “львівська школа”. Художник не лише жив за кордоном, він вбирав у себе, чим і як живуть там творці. І, відповідно, зазнав впливів, які  в його творчості дуже цікаво трансформувалися, відкривши нам сьогодні цілковито оригінального творця”.

А сам оригінальний творець Левко Михалевич, який приурочив виставку у “LvivArtі”  до власного 55-ліття, на її відкритті сказав: “Те, що ви тут бачите, – моя дорога. У кожного вона – своя. Але тут – те, як я розумію графіку і що хочу сказати…”