Незвичний концерт відбувся цієї середи в Концертному залі Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Афіша повідомляла про вечір “академічної електронної музики” чи пак електронного мистецтва – “Аrs elettronica”, і готувалися до нього студенти та викладачі впродовж тривалого часу. Адже, хоча навчальною програмою передбачений відповідний курс, наразі в академії ще бракує належного обладнання для створення та виконання електронної музики. Тож більшість спроб молоді композитори втілювали самотужки, орієнтуючись як на “класиків”, так і на сучасні тенденції.

Зокрема, викладач академії Остап Мануляк уже вдруге проходить стажування в Краківській студії електронної музики завдяки стипендії міністра культури РП Gaude Polonia. Його твір “Oremus fratres”, за словами самого автора, зосереджений на ідеї пошуку шляхів втечі від збожеволілого споживацького суспільства. Тому матеріалом для модерної електронної композиції став... запис співу монахів Унівської лаври.

Натомість, п’ятикурсник академії Юрій Середін, добре відомий у колах львівських джазоманів передусім як обдарований піаніст-імпровізатор, свою електронну композицію “Heat” побудував на діалозі Роберта де Ніро та Аль Пачіно – виконавців головних ролей в однойменному фільмі Майкла Манна.

Власний виконавський досвід ліг в основу композиції кларнетиста і студента музикознавства Юрія Булки, особистісні рефлексії стали підґрунтям “Руїн часу” Андрія Дзятка. А розпочали організатори (вони ж – автори та виконавці) концерт із данини класикам – Etude aux chemins de fer французького композитора П’єра Шеффера, твору, без якого вся електронно-музична історія не мала б ані початку, ані кінця.